Радіо закінчило свою діяльність на Заході після того, як Польща стала впевнено йти дорогою демократичних змін. Матеріал Ігоря Ісаєва.
– Говорить Радіо Вільна Європа, голос вільної Польщі, – таким піднесеним сигналом, з надиктованим голосом диктора з театральною вимовою розпочиналася передача Польської редакції Радіостанції Вільна Європа – що в Україні відома під іменем «Радіо Свобода».
Станція розпочала мовлення з Мюнхена 3 травня 1952 року, серед її дикторів і коментаторів були люди з найвідомішими в Польщі прізвищами – це Ян Новак-Єзьоранський, Здзіслав Найдер чи Віктор Сукєнніцький. Багато з них – особливо на початках – мало типову «східну» вимову: що й не дивно, оскільки саме з теренів нинішніх Західної України й Білорусі польська інтелігенція масово емігрувала «за залізну завісу». Тому в передачі я залишу невеликі фрагменти висловлювань цих людей в ефірі Радіо Вільна Європа без перекладу. Ось, наприклад, у передачі 3 травня 1952 року слухачів новоствореної редакції вітає журналіст Збіґнєв Блажинський, уродженець Коломиї. «Ми говоримо до наших братів на батьківщині завдяки американському комітетові Вільної Європи», – каже він.
«Польське слово Заходу» – так називали свою радіостанцію її працівники. Це був той засіб, завдяки якому поляки здобували інформацію про подію у своїй власній державі. У Польщі цензура лютувала, і тільки через Захід можна було дізнатися про те, що відбувалося в країні, а також те, що проходило за кордоном і було важливе для Польщі. Радіостанція пропонувала чимало політичних коментарів – от так про смерть Сталіна на її хвилях в 1953 році говорив відомий совєтолог Віктор Сукєнніцький – «грузин іде з цього світу, але в СРСР починається неголосна внутрішня боротьба», – каже він.
Радіо Вільна Європа – це були не тільки коментарі. З радіоприймачів – а голос вільної Європи слухали без перебільшення в кожній польській сім’ї – можна було дізнатися практичну інформацію: хоча б те, кого влада заарештувала в чергових і чергових протестах, чи кому вдалося виїхати на Захід. Радіостанція висвітлювала придушення масових демонстрацій робітників у Познані в жовтні 1956 року. В цьому фрагменті про протести розповідає Ян Качмарек, який втік на Захід, побоюючись розправи.
Радіо Вільна Європа так само наполегливо говорило про радянський злочин у Катині та інших містах СРСР, де енкаведистами були розстріляні тисячі польських офіцерів. Радіо, зокрема, транслювало виступ генерала Владислава Андерса, який під час війни їздив по Радянському Союзі, безрезультатно намагаючись знайти слід польських вояків.
Роль польської радіостанції оцінив папа Іван Павло II. Зустрівшись якось із директором польської редакції Яном Новаком-Єзьоранським, папа обійняв його і сказав: «Я не знаю, що би ми без вас в Польщі могли зробити». Радіостанція транслювала теж кілька візитів папи-поляка на батьківщину в 70-ті роки.
Радіо Вільна Європа не працювало цілодобово, тому постійно передавало години своїх передач на різних хвилях.
Цей сигнал збергіся з поміхами – а саме таким він переважно надходив на батьківщину. Цьому сприяли працівники станцій заглушання – хоч така методика відома була з часів Першої світової війни, у наступні роки Радянський Союз і країни народної демократії витворили з неї окреме мистецтво. Заглушання закінчилося щойно після заяви Ґорбачова у 1988 році. Натомість у 50-ті роки журналісти польської редакції Радіо Вільна Європа надсилали навіть гумористичні послання працівникам, які стояли за перешкодами в розповсюдженні програм з Заходу. Залишилося великоднє послання людям, які «навіть у святковий час за наказом Радянського Союзу крутять барабанчиками, щоб глушити слово вільної Польщі – ми співчуваємо вам!» – казали журналісти.
Остання програма польської редакції Радіо Вільна Європа з Заходу побачила світ у 1994 році, проте сама радіостанція не зникла: вона продовжувала працювати в Польщі, коли її керівництво мало певність, що редактори роблять свої матеріали в умовах вільного світу – говорив в кінцевій радіопрограмі заступник головного редактора радіо Лєхослав Ґавліковський.
Після 1994 радіостанція ще існувала певний час, проте свою місію – а саме торування шляху до вільної Польщі – вона виконала. 10 травня 2007 року, у 55-ту річницю першого трансляції польською мовою Радіо Вільна Європа, Сейм Польщі подякував її творцям, співробітникам і партнерам на Заході, приймаючи одноголосно відповідну ухвалу.
Ігор Ісаєв
У матеріалі використано фрагменти архівних передач Радіо Вільна Європа.
Слухайте звуковий файл!