5 червня у Варшаві відкрився перший у Польщі Парк Праведників. Парк має бути місцем пам’яті про тих, хто боровся з тоталітаризмом і рятував життя інших.
Про ідею свторення парку питаємо Анну Зярковську, секретаря Комітету Парку Праведників у Варшаві.
- Ідея народилася торік, 6 березня, під час перших врочистостей Європейського дня пам’яті праведників. Цей день встановлено резолюцією Європейського парламенту від 10 травня 2012 року. А чому саме 6 червня? Це символічна дата. Вона пов’язана зі смертю Моше Бейського, одного зі співзасновників Парку Праведників в Єрусалимі. Нагадаю, що у Європейський день пам’яті праведників ми згадуємо всіх, хто рятував людське життя під час не тільки Голокосту, але й інших етнічних чисток, що мали місце у XX –XXI сторіччях. Згадуємо теж тих, хто боровся за людську гідність і свободу, хто боровся проти тоталітарних режимів. Торік, 6 червня, зібрався Почесний комітет Європейського дня пам’яті праведників під головуванням колишнього прем’єра Польщі Тадеуша Мазовєцького, і вирішив, що у Варшаві повинен з’явитися Парк Праведників.
Ви згадали про Парк Праведників у Єрусалимі. Якою мірою це місце надихнуло вас до створення парку з такою ж назвою у Варшаві?
- Першим Парком Праведників був, звичайно, парк в Єрусалимі. Другим парком, який відповідав цій ідеї, але в дещо ширшому розумінні, став парк у Мілані. Згодом варшавський культурний центр Дім зустрічей з історією, який є організатором парку у Варшаві, за взірець взяв міланську модель та естетику. У варшавському парку, крім того, що ми садимо тут дерева, є ще символічні камені із написами, які пояснюють, чому саме ця людина отримала звання Праведника народів світу.
Які прізвища можемо побачити у Парку Правединків у Варшаві?
- Комітет вибрав шість осіб. Ці люди представляють різні позиції, ми не зосереджуємося тільки на польських праведниках, але хочемо показати ширший спектр. Тому в парку побачите як прізвища Марека Едельмана (одного з лідерів повстання у Варшавському гетто), Яна Карського (легендарного кур’єра з Варшави), Маґдалєни Ґродської-Ґужковської (учасниці Варшавського повстання, жінки, котра у ІІ світову війну рятувала євреїв), але тут зустрінете теж обеліск і дерево присвячене Анні Політковській (російській журналістці, правозахисниці, вбитій 2006 року) або Антонії Локателлі (італійській місіонерці, котра працювала в Руанді. У 1992 році вона повідомила телефоном бельгійське посольство про людиновбивство Тутсі, за це її вбито). Таким вибором комітет хотів вказати на характер Парку Праведників, який вшановує не тільки польських громадян і розповідає не тільки про польський досвід, але теж звертається до ширшого контексту.
Тобто йдеться про те, щоб показати добро...
- Так, я б сказала про всіх цих людей словами Марека Едельмана, що найважливішою є свобода і демократія, і сьогодні, коли ми відзначаємо 25-річчя свободи, така поведінка, така позиція цих людей власне і віддзеркалює ідею свободи...
Яку ціль має цей парк? Яка його ідея? Чи це буде місце вшанування праведників, чи парк теж виконуватиме освітню функцію?
- Передусім ми робимо акценти на освітню функцію цього проекту. Це був перший мотив Комітету, який вирішив відкрити у Варшаві Парк Праведників. Зрештою, створення цього парку започаткувало освітній проект, під час якого польська молодь «досліджує» життєпис кожного праведника, шукає в архівах інформацію про цю особу, розмовляє з людьми, які його знали, або які завдячують йому життя. Ці матеріали потрапляють до віртуального Парку праведників, розміщеного на сторінці Фонду Gariwo, з яким ми співпрацюємо у створенні Парку. Отже, цей проект має важливу освітню роль. Це не тільки місце пам’яті, але теж місце зустрічей, місце діалогу.
На врочистостях відкриття Парку Правединків у Варшаві був присутній, зокрема, син Тадеуша Мазовєцького, Міхал Мазовєцький. Додамо, що серед обелісків є теж обеліск Тадеша Мазовєцького, першого некомуністичного прем’єр-міністра Польщі. Як наголосив Міхал Мазовєцький, його батько дуже б зрадів відкриттю цього парку, адже це він був ініціатором створення такого місця у польській столиці.
- Гадаю, що мій батько відчував би себе вирізненим... У Польщі відкрився перший Парк Праведників, і мій батько є в ґроні вшанованих людей... Це для нього – велика честь. Тим паче, що він був членом Організаційного комітету, який започаткував у Польщі День пам’яті праведників... Це було спочатку, а потім – з’явилася ініціатива Парку Праведників.
Такі парки – потрібні. Вони потрібні, щоб показати – більшість людей у світі не погоджується на тоталітаризм, нетолерантність, антисемітизм, - переконаний син іншого праведника - Марека Едельмана, Алєксандер Едельман.
- Йдеться про те, щоб сьогодні у Європі наголошувати: більшість людей виступає проти расизму, нетолерантності. І якщо вчинки людей, яких ми сьогодні вшановуємо, допоможуть це зрозуміти – це дуже важливо. Адже вони самі не робили героїчних вчинків щоб потім мати свій камінь у Парку Праведників – не це важливо. Важливо показати, що Європа не погоджується, аби сьогодні вбивали людей тільки за те, що вони – євреї, роми або українці.
Ніколи не можна переставати говорити про те, що одні люди присвятили своє життя для інших, що одні допомогли або врятували інших... Навіть під час мирних демонстрацій – переконаний Збіґнєв Ґлюза з Комітету Парку праведників.
- Ці взірці показують шлях молодим, сучасним людям, котрі не зазнали тоталітаризму чи диктатури, але вони нерідко є свідками конформістської життєвої позиції... Така позиція несе загрозу для окремої людини... Адже загрозу становить не тільки система, але й погана позиція окремої людини. Отже, приклад людей, котрі у жахливих умовах зуміли чинити добро – його варто переносити у кожну дійсність.
Кожного року у Парку Праведних буде прибувати дерев та обелісків.
Запрошую послухати звукову версію передачі
Яна Стемпнєвич/IAR/Redakcja Polska Polskiego Radia dla Zagranicy