Воєнний стан, економічна криза, яка в 1988 році досягла свого апогею, нерентабельність польської економіки, інфляція, хвилі страйків і протестів – так виглядала ситуація в Польщі до Круглого столу. Переговори між представниками влади Польської Народної Республіки, опозиції Солідарності та духовенства (які мали статус спостерігачів) започаткували зміни у політичній системі країни, і в результаті привели до падіння комунізму.
Ні комуністи, ні люди Солідарності, які 25 років тому сідали за Круглий стіл, поняття не мали, що ці перемовини принесуть доглибні зміни в Польщі та в Європі.
Були постулати і декларації, які від імені опозиції, під час відкриття переговорів представив Лєх Валенса:
- Напрям один: він має вести до демократичної системи, верховенства права, суверенітету нації, громадянських свобод— підкреслював лідер Солідарності.
Комуністична влада знала, що їй треба буде поступитися, а отже заявила про бажання діалогу, про що сказав тоді міністр внутрішніх справ генерал Чеслав Кіщак:
- Методи управління мають відповідати вимогам соціалізму з виразно демократичним і гуманітарним напрямом - говорив він.
Але учасники переговорів були свідомі, що досягти компроміс буде надзвичайно важко. Про це говорив головний редактор видання «Tygodnik Powszechny» Єжи Турович:
- Не просто буде досягти порозуміння після більш ніж сорока років непорозуміння між владою і суспільством - підкреслював.
Однак компроміс вдалося досягти, що серед іншого означало легелізацію Солідарності та привернення свободи слова. Визначено також дату частково вільних виборів до парламенту, які започаткували остаточний розпад комуністичної системи.
Нині в польському парламенті є чотири особи, які 25 років тому брали участь у переговорах Круглого столу. Це Ярослав Качинський ( нині лідер партії Право і справедливість) і сенатор Мєчислав Ґіль – у той час представляли вони тодішню опозицію та Марцін Свєнціцький (від Громадянської платформи) і Лєшек Міллєр (лідер Союзу лівих демократів), які були представниками урядової сторони. Лєшек Міллєр підкреслює нині, що Круглий стіл – це оригінальний вклад Польщі у вирішування складних проблем:
- У нашій історії маємо значний і цікавий експеримент, який показує, що ми народ, який вміє піднятися вище поточних інтересів і думати про стратегічне майбутнє, і який може стати для інших зразком для наслідування. Минає 25 років, і сьогодні можна впевнено сказати, що без цієї події, без Круглого столу те що відбулося згодом – ніколи б не відбулося - наголосив Міллєр.
В оцінці екс-президента Польщі Алєксандера Кваснєвського, який теж був учасником перемовин, польський Круглий стіл став натхненням і зразком для вирішування конфліктів в інших країнах:
- Такі менші Круглі столи відбувалися і в Німецькій Демократичній Республіці, і в Угорщині і скрізь там де були спроби вирішити конфлікт мирним шляхом. Найбільша перевага польського Круглого столу в тому, що воюючі сторони зуміли без жертв і без кровопролиття, мирно договоритися.
А отже, чи Круглий стіл нині міг би стати добрим вирішенням для України? Радник президента Польщі Генрик Вуєц, який 25 років тому теж сидів за Круглим столом, як представник опозиційної сторони, вважає, що українці не стільки повинні прийняти такий шаблон переговорів, як в першу чергу зробити висновки:
- Можна спиратися на досвід сторін, які тоді привели до Круглого столу, бо там (в Україні ред.) теж є конфліктна ситуація, теж є дві сторони, і теж вони мають укласти порозуміння, бо якщо взаємно будуть чубитися, тоді потерпатимуть усі, і оті чуби, і Україна. Отже вони мають сісти і порозумітися. Досвід Польщі показує: якщо схочете, якщо у вас буде воля – тоді порозуміння знайдете - вважає Вуєц.
Однак екс-президент Кваснєвський скептичний щодо цього, і нагадує, що подібний спосіб вирішення конфлікту вже використано під час Помаранчевої революції в 2004 році:
- Круглий стіл – це по суті предмет одноразового використання. Круглий стіл в умовах конфлікту можна застосувати раз, він повинен допомогти знайти вирішення, а згодом мають працювати державні установи, установи демократії. Круглий стіл з 2004 року дійсно був зламним, бо тоді в Україні вдалося погасити конфлікт. Нині, побоююся, цього може бути недостатньо.
Соціолог, професор Варшавського університету Яцек Раціборський пояснює, що порозуміння старого і нового режиму можливе лише за певних умов:
- Умовою цього порозуміння є певна автономія лідерів. Це відбулося в 1989 році, Ярузельський, Кіщак були спроможні нав’язати своїй команді конкретну позицію, тобто вони, якоюсь мірою, були незалежні. Водночас дуже сильною була позиція Валенси та отого вузького кола лідерів, як Міхнік та Куронь. Натомість в Україні це не просто зробити, бо там немає чітких лідерів ні з однієї ні з іншої сторони. Тобто немає людей, які здатні були б повністю контролювати ситуацію - вважає Раціборський.
Та все таки, європейські лідери, на чолі з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском закликають до мирного вирішення конфлікту над Дніпром. Шеф польського уряду наголошував під час однієї зі своїх прес-конференцій, що Україні потрібний мудрий політичний компроміс. Туск знову запевнив, що разом з іншими політиками Євроспільноти буде шукати рішень, які дозволять Україні надати підтримку.
У Польщі переговори Круглого столу тривали з 6 лютого до 5 квітня 1989 року. Принесли нечуваний результат – перші демократичні вибори, в яких перемогла Солідарність та крах комунізму в державі, але вирішальним було те, що обидві сторони конфлікту мали потребу порозумітися.
Запрошуємо послухати звуковий файл
Лідія Іванюх