У Великодній понеділок мешканці Польщі ризикують бути облитими водою з голови до ніг та ще й побитими зеленими березовими гілками. За народними повір’ями, такий обряд має символізувати очищення людини після Світлого Христового Воскресіння.
Про історію та традиції Обливаного понеділка ми розмовляємо з Ганною Лопатинською з Етнографічного музею в місті Торунь.
Обливаний понеділок, який має велику популярність у християнській традиції, здається, бере свій початок ще з поганських часів?
– Так. Коріння цього свята сягає ще дохристиянської епохи, воно пов’язане із вірою в життєву та добру силу води та зелених гілок. Саме ці два символи – вода та гілка – мають велике значення в Обливаний понеділок, який у Польщі називають «сьміґус-динґус». «Сьміґус» – це традиція хлестання зеленими гілками або обливання водою. А «динґус» – це таке собі пасхальне колядування. «Колядники» відвідують оселі, бажають веселих свят та отримують подарунки. З часом ці дві назви, які походять з німецької мови, об’єдналися в одну «сьміґус-динґус».
У Польщі «сьміґус-динґус» асоціюється передусім з обливанням водою.
– Вода від найдавніших часів вважається символом життя, відродження, очищення. Тому – весняне обливання водою має змити з людей усілякі зимові нечистоти та підготувати людей до приходу весни, яка пов’язана із народженням нового життя.
Українська великодня листівка (Вікіпедія)
Так вже склалося, що в Обливаний понеділок найбільшу активність демонструють молоді парубки, які залюбки поливають водою незаміжніх дівчат, проявляючи тим самим своє зацікавлення.
– Так. Цей звичай колись мав чіткий матримоніальний підтекст. Хлопці найбільш охоче відвідували домівки незаміжніх дівчат, обливали їх водою, парфумами чи одеколоном. Було відомо – якщо якусь дівчину відвідують та поливають частіше, то вона має більшу популярність серед чоловіків. І навпаки – якщо якусь дівчину водою не облили – то це викликало хвилювання її, та її батьків, адже така панна могла залишитися «старою дівою».
Якщо в другий день Великодніх свят хтось нас обіллє водою, то це радше привід до радості, ніж роздратування?
– Так, слід радіти. Проте останніми роками цей звичай дещо змінився, набув певних хуліганських рис. І жертвами в обливаний понеділок стають не ті особи. Це – не нове явище, адже ще у XVIII столітті ксьондз Єнджей Кітович, описуючи польські звичаї, звертав увагу, що «хлопець міг облити не лише особу знайому, але й священика – поважного старця чи стару бабу». Тобто ще 300 років тому траплялися випадки, коли не всі раділи, коли їх поливали водою на Великодні свята.
Обливаний понеділок у Львові (Фото: Вікіпедія/Водник)
Чи обливаючи когось водою чи хлестаючи гілками, ми маємо щось сказати?
– Ні. «Динґусяри» (тобто ті, хто бере участь у забаві в Обливаний понеділок) співають так звані «динґусні пісні». Проте вони більше пов’язані не з обливанням водою, а з «динґуванням» – тобто великоднім колядуванням. Ці співані твори мають містити в собі великодні побажання для господарів і прохання про подарунок – крашанки, пиріг чи святкову ковбасу.
Чи в усіх регіонах Польщі традиції «сьміґуса-динґуса» схожі?
– У наші часи все якось зрівнялося, і різниці зникли. Проте ще до середини ХХ століття у Польщі спостерігався помітний поділ – на південь і північ.
На півночі більш популярним був «Зелений динґус», коли зранку хлопці пробиралися до кімнат дівчат та хлестали їх зеленими гілками берези прямо в ліжках, або ганялися за ними по вулицях.
У південній Польщі домінував «Мокрий динґус», коли дівчат обливали водою, кидали їх до ставків, до корит для худоби... Але обидві традиції мали ту саму функцію, адже і молода зелена гілка, і вода мають схожу символіку – очищення, нове життя та початок весни.
Анатолій Зимнін