У минулу п’ятницю у флагмані польського мистецтва – варшавській галереї «Захента» (свідка чи не всіх найцікавіших мистецьких напрямків ХХ сторіччя) – відкрилась виставка: «Nowa rzeźba?» – «Нова скульптура?» (зі знаком запитання в назві).
Виставка – як не розв’язана проблема – має за завдання змусити глядачів до критичного погляду як на сучасне мистецтво, так і на щораз менш помітні в ньому (а може й ні? – це теж питання) модерністські традиції сторічної давності.
А про деталі розповідає кураторка цієї експозиції Марія Бревінська.
– Так, виставка має назву «Нова скульптура?» (зі знаком запитання), тому що показує скульптуру, що звертається до модерністської традиції. До різних модернізмів, зрештою: до того з 20-30-х років ХХ сторіччя, а також до модернізму 60-х або 70-х років. Однак, це виставка сучасних праць. І тут досліджуються оті стосунки поміж сучасною скульптурою та тим, як митці надихаються модерністською традицією. [Назва виставки] має знак запитання тому, що питаю, чи оця скульптура повторює модернізм і випрацювані ним форми чи, може, надихаючись ним кожен з художників індивідуально сприймає їх та переробляє по-своєму. Це питання лишається відкритим, бо й самі [представлені на виставці] праці здаються дуже різними.
А наскільки взагалі ця традиція зараз актуальна і популярна серед митців?
– Мені здається, що модернізм, тобто ті напрямки які сформувались на початку ХХ сторіччя, і, пізніше, в 60-70-х роках, та революція, що відбулась в мистецтві, має тепер універсальний характер. Отже, зараз не доходить до формальних повторень, не йдеться про наслідування, але про універсалізм тієї мови, котру можемо спостерігати в мистецтві й сьогодні. Так, зокрема, для виставки я вибрала скульптуру, аби можна було продемонструвати ці впливи. І це таке повернення до скульптури, до об’єкту в мистецтві на противагу до теперішньої домінації нових засоби виразу, фільмів, або навіть живопису. Мені здається, що скульптура – це вже дещо забута форма мистецтва, проте, художники її мову й надалі використовують у своїй творчості.
Чим, на Вашу думку, можна пояснити оце сучасне повернення до тих тенденцій, котрі з’явились у світовому мистецтві сто років тому? Чи, можливо, зараз, незважаючи на якісь видимі паралелі з’являється однак чергова альтернатива до отого модернізму?
– Це альтернатива, як мені здається, у відношенні до постмодернізму, котрий вже якось вичерпався. Таким чином, сьогодні звернення до модернізму – це і повернення до давніх здобутків, як теж і формування нової модерністської традиції. Можливо… Зможемо це побачити лише з бігом часу.
Антон Марчинський