На днях, через місяць після смерті Віслави Шимборської, видатної польської поетеси, лауреатки Нобелівської премії з літератури, її близькі співпрацівники оголосили про створення фонду її імені. Ця організація має опікуватись творчою спадщиною Шимборської.
Саме про це, а також і про особистість Шимборської та її творчу спадщину, розмовлятимемо з доктором Міхалом Русінеком, особистим секретарем нобелівської лауреатки, та зі знавчинею її творчості професором Ґражиною Борковською з Інституту літературних досліджень Польської академії наук.
Міхал Русінек: Коли з’явиться фонд Віслави Шимборської, він муситиме передусім уважно зайнятись усім тим, що пані Шимборська після себе залишила: це як речі матеріального характеру, так і нематеріального. Тобто, фонд успадкував всі права до її творчості, а також різного роду її колекції. Це, наприклад, колекція старих листівок та її літературний архів. Усе це треба буде впорядкувати й вирішити, що з цим зробити. Натомість пізніше, згідно зі статутом фонду, котрий Віслава Шимборська сама створила за життя, нашим завданням буде визначати лауреатів літературної премії або премій.
Розкажіть будь ласка про цю премію детальніше.
Міхал Русінек: Її характеру не було ані заповітом, ані статутом якось однозначно сформульовано пані Шимборською. Отже, тут керівництво фонду скличе відповідну раду, котра створить цю премію. А пізніше, як сподіваюсь, її вручатимуть щороку. І теж сподіваюсь, що це буде важлива й значима нагорода не лише з огляду на її фінансовий аспект, але й престиж.
Говорячи про цю премію Ви згадали про неї в множині. Що маєте на увазі?
Міхал Русінек: Йдеться про те, щоб створити одну премію, яка мала б кілька категорій. Щоб, наприклад, можна було охопити і прозу, й поезію, а може теж і переклади. Однак, наразі говорю про це абсолютно неформально, адже не тільки від мене це залежить, а від ради, що має бути скликана.
На якому етапі зараз процес створення фонду Віслави Шимборської?
Міхал Русінек: Наразі ми на такому етапі, що поволі складаємо документи до суду. Пані Шимборська не хотіла реєструвати фонду за свого життя. Знала, що навколо цього буде якийсь розголос, котрого вона бажала уникнути. Отже, лишила це нам. Наскільки мені відомо, згідно з польським законодавством така реєстрація має тривати близько 6-8 тижнів.
Фонд можливо видаватиме теж якісь невідомі широкому загалові твори Віслави Шимборської?
Міхал Русінек: Я не знаю, чи вони будуть опубліковані. Лишились, звісно, невидані вірші. Вже більш чи менш орієнтуюся в тому, що є в архіві. Хоч все це вимагає ще професійного впорядкування. І лише коли буде створено фонд, то його керівництво вирішуватиме, що буде далі з тим, що лишилось. Наразі неформально ми вирішили, що коли на якійсь папці, яку знайдемо, буде рукою Віслави Шимборської написано: «Не для публікації», то ми вшануємо її волю.
Шимборська відома як видатна поетеса, але вже значно менше – як меценат. Навіть власного фонду не хотіла створювати за життя, аби залишитись, наскільки це можливо, в тіні. У цьому напевно проявляється та особлива скромність нобелівської лауреатки, відома її поціновувачам і помітна навіть, як багато хто твердить, в її поезії?
Проф. Ґражина Борковська з Інституту літературних досліджень Польської академії наук: Так, це справді дуже для неї характерно. Доки жила – вже, звісно, після Нобелівської премії (а знаю про це з дружніх, кулуарних розповідей) – також підтримувала різні ініціативи. Однак, завжди робила це непомітно, за умови, що ніхто про це не дізнається. І лише після смерті з необхідності її буде представлено як ту, котра розпочала багато різних справ. Нічого оригінального тут не скажу: Віслава Шимборська, що неодноразово підкреслювала сама, була дуже камерною людиною, яка казала, що добре почувається в товаристві не більше 12 осіб. Отже, отой розголос в ЗМІ довкола неї ніколи не був чимось таким, чого вона прагнула. Вона жила надзвичайно скромно, також і після Нобелівської премії, якою, зрештою, якось особливо не скористалась: надалі мешкала в тій же квартирі й вела той же спосіб життя. Була, однак, добре зорієнтована в потребах творчого середовища. Підтримувала також широкі зв’язки з науковцями, передусім краківськими, та не лише з ними. Отже, усвідомлювала різноманітні потреби і зробила такий прекрасний жест у справі польської культури, за який, ясна річ, маємо вклонитись їй ще нижче і з ще більшою повагою.
Кажуть, що її життя було проявом її поезії…
Проф. Ґражина Борковська: Шимборська була не тільки видатною поетесою, тобто не лише писала досконалі вірші та норовливі, дотепні й цікаві фейлетони, але теж була непересічною особистістю. І гадаю, що найвлучніше оте диво, ім’я якому Віслава Шимборська, окреслила її багаторічна приятелька професор [Тереса] Валяс, кажучи, що вона сама є чудовою поемою. Отже, це не тільки вірші, але й ота людська поема, укрита в такій непоказній постаті тендітної, дотепної пані, котра вічно палить цигарки, оточена старанно вибраними друзями та обдарована величезним талантом.
Антон Марчинський