Що Європа, яка проходить через важку економічну кризу, може запропонувати своїм партнерам? Чи має застосовувати подібні засади дипломатії до всіх сусідів, чи однак якось їх диференціювати? З нагоди святкування Дня Європи Фонд Роберта Шумана провів у Варшаві дебати присвячені Програмі сусідства ЄС, в рамках якої Брюссель формує закордонну політику по відношенню до країн, що розташовані на схід і на південь від Євросоюзу. Учасники дебатів дискутували на тему актуального стану європейської політики сусідства:
- Європа має дві групи сусідів, яких важко звести до одного знаменника: африканських сусідів по тому боці Середземного моря та європейських сусідів за східним кордоном Польщі. Велике значення розширення ЄС у 2004 році полягало, між іншим, у тому, що значно зросла вразливість ЄС до східних сусідів.
Говорить європейський комісар до справ фінансового програмування та бюджету Януш Левандовський:
- Звісно, все що діялося протягом останніх років, вплинуло на погляд Європи на її сусідів. І цей погляд все більше звертається на південь, що зумовлено надіями, які європейцям дали події «Арабської весни». Я переконаний, що неможливі розмови про політику сусідства без розмов про бюджет. І фінансовий план ЄС на найближчі роки формувався більше під впливом подій в Тунісі чи Єгипті, ніж в Україні чи Молдові. Незважаючи на кризу видатки на політику сусідства в ЄС будуть зростати: в бюджеті ЄС на 2014-2020 роки заморожені витрати на аграрну політику та політику гуртування, а от на закордонну політику замість 50 мільярдів євро, як в минулому бюджеті, було виділено 70 мільярдів.
У 2011 році в Брюсселі під впливом подій в Північній Африці розпочалася велика дискусія: як реформувати політику сусідства, аби зробити її більш ефективною? Як показати сусідам Європи, що демократизація публічного життя сприяє господарчому прогресу та збільшенню кількості заможних людей? Тоді народилася перша засада політики сусідства «більше за більше»: чим ефективніший рух в напрямку демократії та ринкової економіки, тим більше фінансової допомоги з Європи. Друга засада – пошук партнерів серед неурядових організацій і фінансування безпосередньо їхніх проектів. Але гроші це ще не все, головне – цінності, – переконує депутат словацького парламенту Магдалена Вашарьова:
- Для мене Східне партнерство це такий вихід з нашого егоїзму. Адже і Польща, і Словаччина в період вступу до ЄС та деякий час після були дуже зосереджені на собі, на своїх проблемах. Але нові члени ЄС вже не мусять доводити, що вони – Європа. Варшавського договору вже 20 років, як нема. Мені дуже прикро, що коли Польща та Швеція готували Східне партнерство, то Словаччина, Чехія та Угорщина були байдужі до цього проекту. Ми маємо запитати себе – навіщо нам допомагати своїм сусідам? І моя відповідь – бо ми маємо повернути допомогу, яку самі колись отримали від Заходу. Країни на сході ЄС ніколи не будуть процвітати, якщо на кордоні існуватиме «залізна завіса». Тому добробут східних сусідів це також наш прагматичний інтерес.
На думку Магдалени Вашарьової, не менш істотними є наступні питання:
- Чому ці країни – я кажу про Білорусь, про Україну, про Грузію – чому вони сьогодні відкидають нашу допомогу? Чи ми вже неактуальні зі своїм досвідом трансформації і не можемо їм допомогти? Європа зараз переживає кризу, і їй важко зосередитися на інших проблемах, але ми не маємо втрачати амбіції, якщо не хочемо втратити контакт з Україною чи Білоруссю. Тут говорили, що демократія сприяє поправі добробуту. Але багато людей в самому ЄС вже в це не вірять. Проте не варто втрачати надії. Західні демократи, коли ми мали важкі часи, ніколи не втрачали терпіння, спілкуючись з нами. Тому не маємо його втратити й ми.
Учасники дебатів єврокомісар Януш Левандовський, колишній прем'єр Польщі Тадеуш Мазовєцький та директор Центру міжнародних досліджень з Парижа Крістіан Лекесн / Polska Fundacja im. Roberta Schumana
Директор Центру Міжнародних досліджень з Франції Крістіан Лекесн наполягає: якщо зі справами на Сході Європа більш-менш обізнана, то вона зовсім не знає своїх південних сусідів:
- Протягом останніх 10 років ми думали, що найбільшою загрозою для демократії є іслам. Звісно, на такий погляд дуже вплинули події 11 вересня у Сполучених Штатах. Тому європейці підписували угоди з такими людьми як Каддафі, Мубарак, з ким-завгодно, аби це не були радикальні ісламісти. І це було помилкою. Почалися революції, і їх молодим учасникам йдеться не про релігію, а про соціальну справедливість, матеріальний добробут та кінець корупції. Тому наше завдання на сьогодні – перестати боятися ісламу та почати працювати з громадянськими суспільствами у цих країнах.
Чи Європа під час кризи досі залишається авторитетом для своїх сусідів? На це питання жартом відповів директор Європейської академії в Берліні Еккарт Штратеншульте:
- Я народився після війни у Німеччині. Польща чи не найбільше постраждала під час німецької окупації. Королівський замок у Варшаві, де ми зараз сидимо, був зруйнований. А сьогодні я, мій колега з Франції, депутат словацького парламенту та комісар ЄС з Польщі тут розмовляємо англійською про майбутнє стосунків з нашими сусідами. Чи потрібні ще якісь докази, що Європа як проект себе виправдала?
Всі учасники дискусії відзначили, що незважаючи на підписання Угоди про асоціацію прогрес України на шляху до Європи сповільнився. Комісар Януш Левандовський наполягає, що Україна досі залишається особливим партнером для Польщі:
- В 1991 році я був членом уряду Яна Кшиштофа Бєлєцького, і коли з Києва прийшов сигнал – ми суверенна держава, Польща стала першою країною світу, яка визнала незалежну Україну. Можна сказати, що тоді народився спільний польсько-український проект: Польща як адвокат подальшого зближення України з Європою. В 1991 році перші центри розвитку підприємництва поляки заснували в Мінську та Києві. Як тільки у нас виникла можливість, ми захотіли переказати свій скромний досвід трансформації на Схід. І тепер, за 20 років, я, на жаль, особливо не бачу ефектів наших витрачених зусиль. Залишається потішати себе думкою, що кризи у стосунках є шансом для їх направи.
Про сусідів ЄС говорять і в Брюсселі. 15 травня Європейська комісія оприлюднила нову дорожню карту для Східного партнерства, яка має прискорити політичну та економічну інтергацію країн-партнерів ЄС.
Олена Бабакова