27 березня – відзначався Міжнародний день театру, свято встановлене задля вшанування відкриття першого сезону Театру народів у Парижі в 1957 році, на якому зустрілися театральні колективи з обох боків «залізної завіси». Цього року в Польщі вирішено помітно відзначити свято театру, тому заходи приурочені цій події триватимуть аж до 1 квітня.
Протягом тижня, у 16 містах країни відбудеться 230 різноманітних акцій під гаслом «Доторкнись до театру». Це будуть зустрічі, геппенінги, міські гри, майстер-класи, літературні зустрічі, а їхня мета, як каже директор Театрального інституту імені Збіґнєва Рашевського у Варшаві Мацєй Новак – показати полякам «театральну кухню».
– Заплановано різні заходи, починаючи від таких зовсім стандартних дій, як наприклад зустрічі з акторами та реалізаторами. Це відбувається доволі часто і практикується вже давно, проте така форма – ефективна, вона дозволяє будувати зв’язок з глядачами. Окрім того, будуть майстер-класи, зустрічі з технічним персоналом театру, можна буде заглянути за куліси, і в кожен інший куток театру. Глядач має змогу подивитися, як усе виглядає по той бік глядацької зали.
Своєю чергою столичний Teatr Rozmaitości приготував спеціальну міську гру. Її учасники, подібно, як і минулими роками, вийдуть на вулицю і імпровізують театральну виставу – говорить працівниця театру Анна Роховська.
– Правила гри доволі прості. Група 20 осіб стоїть на вулиці нерухомо, немов скульптура, а інші три-чотири особи записують це на відеокамеру. На кінець, кожен з учасників має сказати, проти чого він протестував. Ідеться про те, щоб порушити звички прохожих, зачепити їх, зацікавити, показати, що життя – театр.
А, наприклад, у Королівському театрі у Віляновському палаці можна повчитися фехтування – заохочує Марцін Маштеляж.
– Ми пропонуємо справжнє фехтування, так, як це було колись, на шаблі. Наші глядачі мають нагоду ознайомитися з кількома основними фехтувальними прийомами, які наявні у боротьбі білою зброєю.
У Театрі Рампа, теж у Варшаві, молодь мала нагоду дивитися репетицію спектаклю, який саме матиме прем’єру на цій сцені. Пресова секретар Театру Рампа Аґнєшка Вишомірська переконує, що для глядачів, особливо молоді, це цікавий досвід, оскільки можна в іншому ракурсі побачити роботу акторів:
– Ідеться про те, щоб молодь побачила, яким чином виглядає робота акторів над роллю, над спектаклем. Як виглядає підготовка театрального колективу перед самою прем’єрою вистави, яка роль у всьому режисера – це напевно новий досвід для глядача.
Тимчасом Великий театр у Познані свою глядацьку аудиторію запросив до гримерного цеху. Бажаючі і, що головне, відважні відвідувачі, можуть пройти справжній метаморфоз – заохочує гримерка Анна Хамбельська.
– Можемо доклеїти вуса чи бороду, можемо збільшити око або взагалі його вилупити, звичайно безпечними методами, можемо збільшити ніс і наробити синців, в принципі – можемо все. Проте найбільшим успіхом користуються наші перуки. Ми маємо їх понад 4 тисячі, вони насправді дуже різні.
Отже, цей тиждень для прихильників театру, напевно, буде незабутнім. Однак, при цій нагоді не можна не згадати про безумовно найцікавішу театральну подію навіть у масштабі року. А саме, у Великому театрі у Варшаві, два спектаклі монументальної вистави «Війна і мир» Сєрґєя Прокоф’єва, в режисерській обробці Андрєя Кончаловського.
Півтисячі артистів, і понад 60 тисяч самих солістів, 1200 костюмів, вага яких 30 тонн. До польської столиці прибуло 13 вантажівок з декораціями. Як бачимо, вистава справді монументальна, а сама подія історична, оскільки легендарний Маріїнський театр приїхав до Варшави уперше – наголошує директор Великого театру національної опери Вальдемар Домбровський.
– Останні 20 років – це великий тріумф у Росії та на найважливіших сценах усього світу.
Ця вистава дійсно побувала на найважливіших сценах, двічі у Нью-Йорку, у Лондоні, Парижі, Мілані і Токіо. До Варшави прибула щойно тепер, бо це надзвичайно дорогий захід.
Тобто, безперечно, протягом театрального тижня кожен може знайти щось для себе. Щоправда, останні дослідження показують, що регулярно у театр ходить ледь 6% поляків. Однак, актриса театру і кіно Анна Димна, яку українські глядачі знають з фільмів Єжи Гоффмана «Знахар» і «Прокажена», спокійна за глядацьку аудиторію.
– Я щойно недавно усвідомила, наскільки важливий для мене театр. І я хотіла б, щоб він був так само важливим для людей. Я не побоююся за глядачів, бо зали повні, я бачу, що люди повертаються до театру, попри той факт, що скрізь проблеми і пріоритети нині інші. Однак, театр це настільки широкий простір, що, на мій погляд, у театрі кожен знайде для себе місце. А глядачі – люблять театр, бо навіщо б приходили, якщо б було по-іншому?
Міжнародний день театру – це також свято Театру Польського радіо, так званого Театру уяви. У Польщі традиція радіоспектаклів має понад 86 років. Протягом цього часу в ефірі Польського радіо прозвучали різні спектаклі, дуже різних авторів, серед них, також п’єса Олександра Ірванця «Брехун з Литовської площі», в якій знаменито зіграли свої ролі Йоанна Єжевська та Кшиштоф Вакулінський.
Акцію «Доторкнись до театру» започатковано в 2010 році у Лудзі. На Мазовії вона відбувається вдруге.
Підготувала Лідія Іванюх