Звільнення Польщі від газової залежності є одним з основних пріоритетів уряду. Варшава докладає зусиль, щоб російський газ не був для неї основним, і все вказує на те, що ці зусилля є успішними.
Безумовно, одним із важливіших проектів, які мають обмежити газову залежність Польщі від Росії, є реалізація інвестиції Baltic Pipe. Це стратегічний, з точки зору газової, та не лише газової безпеки країни, проект, який дозволить транспортувати блакитне паливо з родовищ у Норвегії до Данії та Польщі, а також до споживачів у країнах Центрально-Східної Європи і країнах Балтії. Цими днями у Брюсселі підписано угоду, в рамках якої третина коштів, необхідних для фінансування цього проекту походитиме з європейських фондів.
Тему енергетичної безпеки, а в результаті - і незалежності, обговорить гість нашого ефіру, уповноважений польського уряду з питань стратегічної енергетичної інфраструктури Пйотром Наімським.
Пйотр Наімський: Цей газопровід є частиною довгострокової польської стратегії щодо звільнення від постачань газу до Польщі від монополіста, тобто російського Ґазпрому. Починаючи з 2022 року, ця інвестиція дозволить нам доставляти до Польщі 10 мільярдів кубометрів газу в рік. Для порівняння, це точно стільки ж само, скільки ми зараз імпортуємо від Ґазпрому. Власне кажучи, можна сказати, що разом із терміналом СПГ в Свіноусті, ці інвестиції дозволять Польщі стати суверенною та незалежною від російського постачальника. Це важливо для економіки, це важливо для безпеки.
Маршрут газопроводу Baltic Pipe пролягає вертикально до газопроводу Nord Stream. Тобто для Польщі це новий напрямок.
П.Н.: Ми хочемо, щоб у нас була можливість імпорту газу від інших виробників, іншими маршрутами. Нам варто пам’ятати, що країни західної Європи: Німеччина, Франція отримують поставки з різних джерел. У них є газ з Норвегії, з Росії, з Північної Африки. Німеччина, яка всупереч інтересам Польщі та всього Центральноєвропейського регіону домовляється з Росією, фактично реалізує лише свій інтерес. Поставки російського газу в Німеччину – це помітна, але не основна частина імпортованого газу. Отже, ми також хочемо мати можливість вибору, ми хочемо мати різні напрямки постачань, різних виробників, ми хочемо назавжди стати незалежними від російського диктату, який пов’язаний із політичним тиском та непевністю щодо поставок. У нас є досвід 2006 року, 2009 року, коли Росія затримала постачання газу тільки і виключно з політичних причин.
І з політичних міркувань Росія будує Nord Stream 2. Ми бачимо, як Росія і Німеччина зміцнюють своє економічне співробітництво. Владімір Путін ще 10 років тому, 1 вересня 2009 року, говорив про єдину економічну зону з Владивостоку навіть до Лісабона.
П.Н.: Це була публічно висловлена пропозиція, безпосередньо скерована до канцлерки Анґели Меркель, яка під час промови президента Путіна сиділа в першому ряду. Пропозиція зводилася до того, що наступною рушійною силою розвитку в Європі має стати вісь Берлін-Москва. Що Росія може багато чого запропонувати німецькій економіці, а водночас німецькі передові технології є привабливими для Росії. Тоді, фактично, офіційно оприлюднено пакт між Моквою і Берліном, натомість будівництво газопроводу Nord Stream 2 – це вже практичний доказ існування такої угоди.
Протягом оцих згаданих 10 років Росія анексувала український Крим, розв’язала війну на сході України, збила малайзійський літак, називати можна довго, але перегляду точки зору і кардинальної зміни ставлення до Росії серед європейських країн не відбулося. Особливо Німеччина продовжує виконувати свій план, чому?
П.Н.: Видно, гроші та бізнес понад усе. Проте, я гадаю, нам варто сказати про дії Польщі, про те, який наш план. Наш план – практичний, він наступального характеру. Згаданий вже газопровід Baltic Pipe - це інвестиція, яка фактично забезпечуватиме інтереси Польщі. Тут варто нагадати, що в понеділок представник компанії Gaz-System Томаш Стемпнєнь підписав угоду з Європейською комісією про фінансування цієї інвестиції. Це значна сума - 215 мільйонів євро.
Проте ця сума, якщо ми порівняємо її з вартістю великих газових контрактів між Росією та Німеччиною, хоч важлива для реалізації цієї інвестиції, все-таки є зовсім іншого масштабу.
П.Н.: Так, це правда. Варто порівняти, що Nord Stream 1 дозволяє транспортувати в Німеччину 55 мільярдів кубометрів газу. Nord Stream 2, - це буде така ж сама кількість, тобто разом 110 мільярдів кубометрів газу, а ми говоримо про 10 мільярдів, які надходитимуть до Польщі з Норвегії, чи 7,5 мільярда кубометрів, які отримуватимемо через газопорт. Це, звичайно, невелика частина, враховуючи об’єми, які Європа купує в Росії. Проте для Польщі,- це можливість задовольнити попит нашої країни. Тому наші інвестиції для нас принципові, хоч вони не спроможні повністю змінити картину, яка вимальовується з перспективи всієї Європи.
Згідно з заявами, існує можливість, що цього року президент Дональд Трамп відвідає Польщу. Як пам’ятаємо, президент США дуже критично оцінює газову співпрацю Німеччини і Росії. Дональд Трамп під час свого виступу на саміті НАТО дуже однозначно висловився про німецько-російський економічний союз. Причому ці слова критики прозвучали на форумі, який не займається економікою, а військовою безпекою.
П.Н.: Можна сказати, що ми стали свідками збільшення військової присутності в європейському політичному просторі, та не лише європейському. Це агресія в Криму, раніше Чечня, Грузія, це російські військові навчання, це фактично, ознаки відбудовування військової сили Росії. Президент Трамп звернув увагу, що мільярди доларів, які надходять у Москву за постачання газу, Росія використовує для того, щоб будувати ракети, які згодом встановлюють у Калінінграді та на інших кордонах Північноатлантичного альянсу. А отже, безумовно, це питання треба вирішити, оскільки такі дії, з погляду безпеки - алогічні.
Нині проблема в тому, що важливі політики великих європейських країн мають певну обмежену можливість оцінки загроз, тобто вони не сприймають Росію як загрозу. Вони дивляться на російський ринок і бачать перспективи. Це різниця у сприйнятті геополітики та нинішньої політичної ситуації. У цьому питанні точки зору Варшави і Вашингтона – сходяться, натомість політики з Берліна і Парижа мають свою концепцію.
Nord Stream 2 – це показовий приклад, коли партнери Росії підривають союзницьку солідарність Заходу. І ось це є основною метою Росії, і, на жаль, часто наслідком її дій.
PR24/Л.І.