Тереза Мей анонсує можливе відкладення терміну «брекзиту». «Лондон може попросити Європейський Союз про відкладення "брекзиту" на пізніший термін», - так вона заявила у парламенті. Дотепер вона виключала таку можливість. Очільниця британського уряду надалі намагається досягти з ЄС нових домовленостей, а заразом посилити свою підтримку в Палаті громад. Зараз вона пообіцяла парламентарям, що не пізніше 12 березня уряд надасть до голосування другу версію договору з ЄС про «брекзит». А якщо її відкинуть, то після цього депутати матимуть відповісти на питання, чи вони бажають виходу Великої Британії з Європейського Союзу без договору. Якщо й цей варіант буде відхилений, про що наразі свідчить розклад сил у нижчій палаті британського парламенту, він матиме можливість відкласти «брекзит». Прем’єрка наголосила, що не хоче такого варіанту. Але й у цьому випадку Велика Британія залишалась би у складі ЄС лише до кінця червня.
Про що, отже, тут ідеться, в ефірі Польського радіо 24 розповів Лукаш Полінцеуш з Фонду Пуласького. До вашої уваги фрагменти цієї розмови.
- Насправді нам відомо, що надалі триває перетягування каната з боку Великої Британії. Тереза Мей весь час через свою непорушну позицію намагається тиснути на Європейський Союз. Тобто в ситуації, коли договір, 600-сторінковий документ, укладений унаслідок євросоюзно-британських переговорів, був відхилений, Тереза Мей отримала від парламенту мандат на нові переговори про умови так званого бек-стопу, тобто питання ірландського кордону. І зараз вона тягне час до відомої дати, тобто 29 березня. Лишився місяць, а ми й надалі не знаємо, яким буде остаточний сценарій. Ситуація змінюється постійно…
- Тобто, це як у Гічкока: спочатку землетрус через референдум, а потім напруга лише зростає…
- Так, і що цікаво: тема референдуму знову актуальна завдяки Лейбористській партії. Джеремі Корбін був дотепер досить стриманим щодо таких заяв, однак, протягом останніх кількох або кільканадцяти годин риторика Лейбористської партії змінилася. Вона виразно свідчить про факт, що, можливо, й хотіла б підтримати другий референдум, якщо б про це зайшла мова. Але все це знову мова «аби…, аби…». Бо звернімо увагу на те, що референдум, звісно, міг би відбутися і про це в ефірі Польського радіо я мав можливість говорити вже неодноразово. Але за цих умов, тобто з огляду на термін 29 березня, це, звісно, неможливо.
- Але існує рішення Суду Європейського Союзу про те, що коли б Велика Британія відкликала свою заявку про вихід, то справу було б закрито.
- Все, безперечно, може бути. Починаючи з рішення про скасування виходу з ЄС рішенням референдуму, який визначав би якісь інші напрямки (розвитку ситуації – ред.), а громадянське суспільство Великої Британії могло б вибрати котрийсь із варіантів. А завершуючи, звісно, жорстким виходом без жодного договору, чого боїться сама Тереза Мей. Проте, вона цього боїться не лише через економічні чи політичні наслідки, бо й має справу із внутрішнім протистоянням у власній партії, з боку власних міністрів, котрі, виступаючи проти цього, ведуть мову про потенційні відставки в кабінеті самої Терез Мей.
І все це складається в одне ціле, яке можна назвати тотальним хаосом.
- А що про це думають самі британці?
- Сумніву в них щораз більше. Останні опитування громадської думки свідчать про те, що частина тих, хто голосував за вихід Великої Британії з ЄС, готова, подумавши над цим, проголосувати за те, щоб їхня країна, однак, лишилася у складі Європейського Союзу з огляду на ті різноманітні потрясіння, що можуть бути зумовлені цим процесом. А ми бачимо, що так може бути, беручи до уваги, хоч би, ті загострення, що у випадку жорсткого «брекзиту» стались би, практично, наступного дня.
- Ми чітко бачимо, скільки проблем після виходу з Європейського Союзу може мати Велика Британія. Але й ЄС, напевно, зіткнеться унаслідок цього з чималими випробуваннями?
- Звісно, для Європейського Союзу – це також непростий момент. Адже не забуваймо, що тісний зв’язок, який існує між Великою Британією і Євроспільнотою, становить мережу різноманітних відносин від таких прозаїчних і найпростіших у сфері вільного руху людей і капіталу, функціонування в тій спільній родині, якою ми є, якщо йдеться про Європейський Союз. Аж раптом доходить до повного розриву. І якби відбувся жорсткий «брекзит» без жодних домовленостей, жодного договору, що надавав би цьому сенс і визначав якісь межі, то, безперечно, ми би мали справу з тотальним паралічем. Звісно, значно ліпше і легше із цим впорається вся Євроспільнота (особливо спочатку), аніж Велика Британія, котра раптом стала би островом не лише у географічному сенсі, але і в економічному та політичному просторі. Адже перш, ніж ця ситуація впорядкується, вона мала би якось давати собі з цим раду. А в сучасному світі, де існують потужні взаємні зв’язки, це дуже нелегко. Отже, Велика Британія напевно мала би з цим проблеми. ЄС – також, але меншою мірою.
- Наскільки вірогідним є сценарій, що Велика Британія, однак, відмовиться від виходу зі складу ЄС?
- Це може бути авторитарне рішення пані прем’єрки і ніщо не стоїть на заваді, аби таке рішення було прийняте. Звісно, бо звернімо увагу, що рішення до президента Туска подавала Тереза Мей (безперечно, за згодою королеви Єлизавети ІІ, яка не була прихильницею «брекзиту»). Гадаю, що 29 березня ми ще будемо перейматися емоціями, що розкручуються британцями, розкручуються Терезою Мей.
Чи врешті-решт відбудеться це розлучення, чи ні? Я би тут не робив ставок. Ще якийсь рік тому, гадаю, я би більш переконано заявляв, що «брекзиту» не буде. Сьогодні ж, гадаю, ми вже занадто далеко зайшли і виявились припертими до муру, аби щось таке заявляти. Хоча й собі, і Великій Британії я, однак, бажав би, аби вона лишилася в ЄС. Гадаю, що це взаємовигідно. Тим більше, що зараз ми маємо нагоду, аби переформатувати Європейський Союз завдяки виборам до Європейського парламенту, представляючи новий образ ЄС на чергові п’ять років і визначаючи її нову ідентичність.
PR24/А.М.