Питання російсько-німецької інвестиції Nord Stream II ділить Європу. Під час останньої зустрічі в Мюнхені, в ході конференції з безпеки, Польщі та Німеччині не вдалося порозумітися в цьому питанні. Канцлерка Німеччини Анґела Меркель уже вкотре підкреслила, що ця інвестиція є суто економічним проектом і не становить загрози для безпеки Європи, а з цим Польща ніяк не погоджується.
Гостем ефіру є експерт з питань енергетичної безпеки порталу BiznesAlert.pl Пйотр Стемпінський. І ось Данія досліджує, чи Nord Stream II не суперечить данській зовнішній політиці та політиці безпеки. Експерти попереджають, що цей спірний проект може бути використаний Росією до шпигунських дій. Подібні побоювання висловлювали раніше шведські військові. Інвестицію продовжує критикувати Литва. А отже, чи можна очікувати, що дискусія про газопровід розпочнеться заново і що далі з поправкою до газової директиви ЄС, яку опоненти Nord Stream II вважають своєю останньою надією?
П.С.: Позиція Німеччини щодо газопроводу Nord Stream II є загальновідомою. Німеччина весь час підтримує цей проект, наголошуючи, що його реалізація економічно обґрунтована, і що це передусім економічний проект. Тобто Німеччина представляє протилежну позицію до країн Центрально-Східної Європи, які скаржаться на політизацію цього проекту. Крім того, німецькі компанії залучені до реалізації цієї інвестиції. Отже, природно, що в такій ситуації позиція Німеччини не повинна особливо дивувати.
Чітка заява пані Меркель у Мюнхені лише зміцнює Росію, яка, в свою чергу, нагадаймо, дуже активно просувала цей проект на мюнхенській конференції з безпеки.
П.С.: Це так. Раніше канцлер Анґела Меркель виступала проти того, щоб Європейська комісія отримала мандат на проведення переговорів від імені країн-членів ЄС на тему правових основ цього проекту. Росіяни всілякими доступними їм способами намагаються переконати непереконаних, що це суто економічний проект, що він ніяким чином не загрожує диверсифікації газу, бо ж Україна не є стабільною. Проте, нам треба постійно нагадувати, хто несе відповідальність за дестабілізацію ситуації в Україні. Прем’єр-міністр Моравєцький у Мюнхені розмовляв з канцлеркою Меркель на тему Nord Stream II. А Берлін, у свою чергу, заявив, що підтримує реалізацію проекту за умови, що транзит російського газу через територію України буде збережений. Таку ж заяву зробив свого часу й Зіґмар Ґабрієль. Але нам варто звернути увагу і пам’ятати, що такі заяви не є стабільною основою.
Німеччина теж неодноразово наголошувала, що підтримує ідею диверсифікації газу.
П.С.: Але якщо ми говоримо про диверсифікацію стосовно Європи, то яка ж це диверсифікація, коли додаткові 55 мільярдів кубометрів газу буде надходити з цього ж самого джерела, тільки іншим маршрутом? Тут ніяк не можна говорити про диверсифікацію. А що стосується України, то даремно сподіватися, що Ґазпром збереже транзит газу через Україну. Ґазпром не приховує, що транзит територією України йому невигідний. Природно, якщо інвестицію Nord Stream II росіянам вдасться реалізувати, транзит Україною впаде. Зберегти транзит можна й на рівні 3-х, можливо, 5-ти мільярдів кубометрів газу (хоч представники Ґазпрому говорили про 10-15 мільярдів), та все-таки, це означало б смерть українських трубопроводів та ще більшу дестабілізацію України. Отже, пропонована Німеччиною угода з Ґазпромом щодо збереження транзиту Україною є крихкою основою і викликає величезні сумніви, що росіяни її дотримаються.
Тоді чому взагалі Німеччина виходить із такою пропозицією?
П.С.: З одного боку, Німеччина каже, що це економічнй проект, а з другого – переконує, що не можемо покинути України, бо це важлива транзитна держава. Тобто Берлін хоче на одному вогні спекти дві печені. Проект Nord Stream II – це політичний проект, це спроба збільшити залежність від російського газу країн Центрально-Східної Європи.
А стосовно Данії, свого часу ця країна прийняла закон, що дає можливість заблокувати проект Nord Stream II на її територіальних водах – і цей фактор повертається час від часу, тепер знову ж таки з’явився шпигунський мотив. Чи ці справи можуть якось вплинути на реалізацію інвестиції?
П.С.: Тут уточню для порядку, що Данія не заблокує прокладання цього газопроводу, хоч, дійсно, Данія прийняла закон, який дозволяє їй заблокувати прокладення газопроводу, враховуючи міркування безпеки та зовнішньополітичні інтереси. Росіяни, однак, переконують, що вони готові до такого варіанту, і що в них є альтернативний маршрут. Проте альтернативний маршрут означає збільшення коштів, у цьому випадку це на 5 відсотків більше. Закон, прийнятий у Данії, не заблокує реалзіації цього проекту, але може його дещо затримати, а це теж позитивно, враховуючи проекти диверсифікації, які реалізує Польща. Я нагадаю, що бажанням Варшави є те, щоб до 2022 року реалізувати газопровід Baltic Pipe. Це 10 мільярдів кубометрів газу в рік із норвезького шельфу, що означає реальну диверсифікацію джерел постачання газу не лише до Польщі, але й ширше – країн регіону. Фактично Nord Stream II і наш проект конкурують за цей сам ринок газу, причому Nord Stream II означає політичну та економічну залежність від Росії, тим часом Baltic Pipe – це справжня диверсифікація, яка дозволяє зменшити цю залежність від Москви.
Опоненти Nord Stream II ще розраховують на євросоюзну газову директиву.
П.С.: Як у випадку законодавства в Данії, так і у випадку зміни євросоюзної директиви, це є ті рішення, які можуть затримати реалізацію цього проекту. Зараз у Європарламенті тривають консультації щодо цих змін у газовій директиві, у березні очікуємо рапорту, за який голосуватимуть у Європарламенті. Основною справою, що пов’язана з цією поправкою, є визначення дефініції інтерконектора, так, щоб не було ніяких правових сумнівів. Бо росіяни обстоюють позицію, що підводні газопроводи не підлягають правилам третього енергетичного пакета.
PR24/Л.І.