Лише понад третина громадян Європейського Союзу висловила задоволення напрямом розвитку Співтовариства. Незважаючи на це, переважна більшість хоче залишитися в Євроспільноті. 70 відсотків опитуваних у дослідженні фонду Bertelsmann Stiftung заявило, що в разі референдуму на тему участі їхньої країни в ЄС вони голосували б «за».
Професор Пйотр Вавжик з Інституту європеїстики Варшавського університету пояснює це тим, що участь в ЄС для європейців означає почуття безпеки.
– Тому що європейці, з одного боку, на щодень бачать у своєму житті те, що Європейський Союз їм дає. Передусім – загальне поняття миру. Але також, коли йдуть до амбулаторії чи лікарні, бачать табличку: відремонтовано чи побудовано за євросоюзні гроші. Дитина ходить до школи і на цій школі така ж табличка – зроблено за євросоюзні гроші. Коли їздять автострадами – їх також побудовано за гроші з ЄС. Проте, з другого боку, масштаб проблем, яких зазнає тепер Євроспільнота, передусім міграція, яка, мабуть, є найбільшою проблемою в цей момент, – показує, що ЄС не до кінця справджується в цій ролі, коли треба вирішувати поточні проблеми.
Причому, ці поточні клопоти ЄС є щораз більшими. Проте, наприклад, польське суспільство оцінює Євроспільноту більш позитивно, ніж у середньому в ЄС, – звернув увагу професор Пйотр Вавжик.
– З одного боку, оцінюємо краще, ніж у середньому, бо поляки займають друге місце. Першими в категорії євроентузіазму є іспанці, а поляки зразу за ними. Разом з тим, поляки не є цілком однодумними відносно майбутнього Євросоюзу, бо в цій справі також висловлюють свій скептицизм.
Дещо парадоксально, найгірше в опитуванні про Європейський Союз висловилися італійці. Це може бути пов’язане з проблемами, яких Італія зазнає, а Брюссель не допомагає їх вирішити, зокрема з міграційною кризою, – сказав польський експерт .
– Мабуть, це було головною причиною, чому італійці де-факто висловилися проти Європейського Союзу. Під цим оглядом вони на першому місці, їхній результат – 83 відсотки. Пояснення дуже просте: італійці почуваються покинутими Євросоюзом у контексті тих мігрантів, що до них прибувають. Італійський уряд не раз закликав Євроспільноту та членів Співтовариства надати допомогу – чи фінансову, чи іншу – і не отримав її. Тому підхід італійців є таким, а не іншим. Якщо на щодень вони отримують інформацію, що відбувається – держава не справляється з цією проблемою, а ЄС ніяк у цьому не допомагає – то в результаті оцінюють Співтовариство негативно.
Розходження в оцінках Європейського Союзу експерт пояснює фактом, що суспільства окремих країн мають дуже різне уявлення про те, яким ЄС повинен бути. Наприклад, більшість громадян Німеччини може вважати позитивним те, що їхня країна приймає іммігрантів, це підтверджують партійні опитування. З другого боку – такі країни як Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, чиї суспільства є проти. Позитиви щось інше значитимуть в Іспанії, Польщі та Німеччині, – сказав професор Пйотр Вавжик.
– Так, бо це завжди зумовлене якоюсь внутрішньою політикою, тим, як проблеми ЄС сприймають окремі країни. Міграційна криза є найкращим прикладом різниць. Якщо 56 відсотків німців – попри теракти та інші злочини, що трапилися, авторами яких є іммігранти – якщо така частина суспільства вважає, що їхня країна розвивається в доброму напрямку, то з нашого погляду це принаймні дивно. Але, з другого боку, яку альтернативу мають німці? Пересічний німецький виборець, по суті, не має вибору. За кого йому голосувати? За популістську партію Альтернатива для Німеччини, яка хоче позбавити їх спільної валюти, щоб не діяли економічні елементи Євроспільноти? Кожен німець відчув би це у власній кишені, отже, вони цього не хочуть. Інших партій, що були б альтернативними супроти християнських демократів, соціал-демократів чи решти партій головного русла, на німецькій політичній сцені немає. Коли до цього додати, що, по суті, всі ЗМІ в Німеччині представляють одну мейнстримову точку зору, то важко дивуватися, що в німців такий а не інший підхід.
Постає питання, чи немає загрози розпаду Європейського Союзу через те, що уявлення різних країн, як він має функціонувати, є різним, нерідко протилежним. Як відзначив професор Пйотр Вавжик, це показує навіть міграційна криза – тут немає спільного знаменника: те, що в Польщі вважають нормою, в Німеччині є неприйнятним.
– Я думаю, що найбільша вина на боці політиків. Все розходиться тому, що політики, просто, представляють свої погляди, а неспроможні досягти компромісу. Якби європейські політики були людьми такого формату, як Гельмут Коль, Марґарет Тетчер, Франсуа Міттеран, то, я думаю, цього всього не було б. У Європі вже давно вдалося б опрацювати такі механізми вирішення міграційної кризи, що тепер ми цього не обговорювали б як важливої події з погляду ЄС. Тим часом, ми маємо політиків, які, з одного боку, прив’язані до своїх власних поглядів, з другого боку – несхильні до компромісу, а ще додатково намагаються представити свої ідеї як формулу євросоюзних установ. Тобто використовують установи ЄС, щоб презентувати свої погляди, але ж установи ЄС не для цього існують. Метою Європейської комісії не є видавати за свої власні проекти те, що придумає канцлерка Німеччини Анґела Меркель. Завданням Комісії є представляти всі країни Євроспільноти. Якщо вона починає представляти лише німецьку точку зору – а так є у випадку рішень, які Комісія пропонує в справі поборення міграційної кризи – то зрозуміло, що країни, які дотримуються іншої думки, сприймають Комісію негативно.
Результати дослідження на тему ставлення громадян ЄС до Євроспільноти прокоментував професор Варшавського університету Пйотр Вавжик.
Додаймо, що інше цьогорічне опитування, Євробарометр, принесло відповіді на ще декілька запитань. Більшість європейців дотримується думки, що в різних сферах – від безпеки і міграції до економіки та соціальної політики – Європа повинна збільшити зусилля. Разом з тим, порівняно зі станом торік, зменшилося число тих, хто вважає недостатніми дії ЄС у ключових галузях, таких як боротьба з тероризмом, безпека, міграційна політика, податкові шахрайства та безробіття. Тобто, можливо, помічено досягнення Євроспільноти в цих справах.
У суспільствах окремих країн росте зацікавлення політикою Європейського Союзу. Проте, збільшуються також побоювання. Цієї весни половина опитуваних вважала, що справи ЄС йдуть у поганому напрямку (у жовтні 2016 року такої думки були 54 відсотки опитуваних).
У дебатах над можливими сценаріями на майбутнє більше осіб підтримує ідею Європи кількох швидкостей, тобто що деякі країни повинні інтегруватися в швидшому темпі, ніж решта. Так вважали 49 відсотків опитуваних півроку тому. Проте, як у випадку всіх інших тем, думки в окремих країнах ЄС дуже відрізняються.
PR1/Н.Б.