Почався другий тиждень найбільших військових маневрів у Польщі від 1989 року – «Анаконда-16». У навчанні беруть участь понад 30 тисяч солдатів з країн Північноатлантичного альянсу і партнерських держав: майже 14 тисяч американців, 12 тисяч польських військових, 1200 британців і стільки ж іспанців та майже дві тисячі солдатів з інших країн НАТО. Публіцист тижневика «W Sieci» Лукаш Важеха звернув увагу на значення цих навчань з погляду інших учасників – наприклад, України.
– Вони важливі з точки зору стратегічних і політичних цілей. По-перше, з ініціативи Польщі у них беруть участь п’ять держав з «Партнерства заради миру», передусім Україна і Грузія. Це викликало незадоволення деяких наших союзників з Північноатлантичного альянсу, особливо німців, які на навчаннях присутні у менш ніж символічному вимірі. Німеччину представляють сапери й невелика група солдатів, порівняно з іншими країнами – дуже мало. Це показує, якою, на жаль, є система політичних інтересів. Неготовність німецької армії брати участь у вишколах породжує питання, що було б у випадку справжнього конфлікту. Чи Бундесвер взагалі спроможний когось захистити, хоча б саму Німеччину. Чергова проблема – напруження між Заходом, який домовляється про свої інтереси з Росією, і нашою частиною Європи, передусім Польщею, яка бачить інтерес у тому, щоб залучити до військового співробітництва Грузію та Україну.
Публіцист щоденника «Gazetа Wyborczа» Павел Вронський відзначив, що навчання в рамках «Анаконда-16» має перевірити координацію військового управління.
– Йшлося про те, щоб перевірити час переміщення натівських сил Європою і встановити, чи справджується концепція сил швидкого реагування, так званого шпиля, й американської підтримки на території Польщі. З одного боку – треба було дислокувати до Польщі іспанський корпус із Валенсії, а прямо зі США прибув десант американських солдатів. По-друге, перевірялася можливість проїзду територією Польщі сил, які мали б прийти на допомогу балтійським країнам. Тому німецькі сапери так швидко будували міст на Одрі, яким проїжджали британці, а також міст у Хелмні під Торунем. Усе вдалося, спрацювала координація НАТО, польські командувачі дуже добре запланували і підготували вишколи і загально можна сказати, що перед самітом НАТО Альянс уперше перевірив, чи попередні військові концепції взагалі діють.
Публіцист тижневика «W Sieci» Станіслав Янецький додав, що спільні військові навчання важливі для всіх громадян.
– Взагалі, маневри служать тому, щоб показувати потенційним противникам, що ми готові і маємо союзників. Коли пригадати кілька останніх років, росіяни – включно агресією на Україну - маневрують постійно, зрештою, при кордонах натівських держав. І невідомо, що вони демонструють, бо для всіх це вже стало буденністю. Те, що найважливіші союзники прибули на нашу територію, для суспільства є мобілізуючим. А для країн, які могли б нам загрожувати? – це демонстрація, що ми випробовуємо варіанти співробітництва, отже, якщо на нас нападуть, – не будемо самотніми. Це має військове і політичне значення. Насправді, у нас небагато солдатів, мабуть, 40 тисяч здатних до бойових дій. Дуже скромною є участь німців у цих маневрах. Останні дослідження показали, що менше третини німців готові відправити Бундесвер на захист Польщі. А німецькі політичні еліти обережно висловлюються про політику відносно Росії, не хочуть натівських баз на території Польщі. Тобто є політичне розходження, але демонстрація завжди корисна.
Ґжеґож Срочинський зі щоденника «Gazeta Wyborcza» звернув увагу на важливу роль Німеччини у формуванні європейської політики.
– Це Німеччина є силою, яка в ЄС натискає на продовження санкцій проти Росії. Отже, це не так, що вони є м’якими відносно Путіна. У Німеччині дуже різні голоси, але політики, які тепер при владі, у цій справі солідарні з нами і рештою Європи. Дещо менша присутність німецьких військових мене зовсім не турбує. Великим є, зате, американський контингент. Взагалі, ці маневри дуже важливі, це величезна демонстрація під російським кордоном. У багатьох країнах ЄС є таке мислення, щоб Росії не дразнити. Йдуть за цим якісь аргументи і хоч я з ними не погоджуюся, їх авторами не є лише підкуплені середовища. Кілька років тому Росія показувала своє краще обличчя, і були надії укласти з нею спокійніші відносини. Це радикально змінилося. Люди, які думають так тепер, я вважаю, – наївні.
Журналіст Ґжеґож Срочинський відзначив, що різні процеси в Росії, які виглядають на продумані, відбулися випадково.
– Я думаю, тоді, коли Мєдвєдєв ставав президентом, була реальна ідея, щоб Росія йшла в іншому напрямку. Це ж не так, що Путін – геніальний стратег і все запланував. Він справджується у швидких реакціях, як у дворі: підходиш, б’єш головою і відстрибуєш. Це, більш-менш, його стиль. У стратегічному мисленні є по-іншому. Також у середовищі, яке привело Путіна до влади, чимало випадковості. Що важливо – Росія, власне, не займається закордонною політикою, а лише внутрішньою. Багато справ, які росіяни роблять назовні, мають показати щось власному суспільству.
Станіслав Янецький з тижневика «W Sieci» звернув увагу на планомірність змін у російській армії.
– Є фактом, що за останні 5–7 років Росія, маючи непорівнянно нижчі витрати на армію, ніж США, змодернізувала своє військо найбільше з усіх великих армій світу. Перехід на сучасне озброєння і участь в акціях у Сирії мали підтвердити перебудову і багато експертів наголошувало, що це в Росії вийшло.
Маневри «Анаконда-16» мають показати, як НАТО може відповісти на загрози. Навчання на території Польщі тривають до 17 червня.
PR1,PR3/Н.Б.