Цими днями ми почули про черговий крок Росії в справі реалізації проекту Nord Stream II. Консорціум на чолі з Ґазпромом, не чекаючи дозволу для цієї інвестиції, обрав постачальників труб для цього газопроводу. Несподіванки немає, 60 відсотків замовлення мають отримати російські сталеві гіганти, і відповідно 40 відсотків – німецькі, ті, що раніше постачали труби до газопроводу Nord Stream І.
Гостем нашої студії є експерт з питань енергетичної безпеки Войцєх Якубік. Європейська Комісія, попри той факт, що відкрито критикує проект Nord Stream II, дотепер не представила остаточного вердикту, чи плани прокладення труби дном Балтійського моря, відповідають положенням Євросоюзу, немає екологічних рішень стосовно цієї інвестиції, а Ґазпром робить черговий крок. Чи на вашу думку – бізнес виграє з політикою?
Войцєх Якубік: Це і бізнес і політика. Не можна говорити, що йдеться виключно про ділові інтереси багаторічного симбіозу російської та німецької промисловостей. Звичайно, на Nord Stream II німецькі і російські фірми зароблять дуже багато грошей. Але цей проект має дуже сильне політичне тло. У першу чергу, він б’є в єдність європейських країн, і вже тепер завдає шкоди спільній енергетичній політиці ЄС, підриває фундаменти енергетичного союзу. На цьому наголошують країни Вишеградської групи, які останнім часом направили до Європейської Комісії вже чергового листа, в якому закликають Комісію перевірити відповідність Nord Stream II пріоритетам енергетичної політики ЄС. Отже, це черговий аргумент, бо раніше наголошувалося на несумісності цієї інвестиції з правом ЄС. Цей газопровід зміцнює позицію Ґазпрому в нашій частині Європи, суперечить програмі диверсифікації газу, а отже заперечує постановам Європейської Ради. Тобто Nord Stream II має надзвичайно сильний політичний контекст, хоча Берлін і Москва прикидаються, що це суто діловий проект. Але, цьому суперечать багаторазові візити віце-канцлера ФРН у Москві, багатократні переговори представників Ґазпрому з європейськими політиками. У цій справі Ґазпром здійснив гастролі західноєвропейськими столицями. Був і у Фінляндії, де внаслідок певних дій, росіяни фактично погодилися на лібералізацію ринку газу в цій державі, А отже, таким чином, здійснюючи деякі політично-економічні заходи, Росія послідовно здобуває політичну підтримку для свого проекту. Без такої підтримки реалізація інвестиції неможлива, оскілки по своїй суті - це політичний проект. Агентство «Фітч» однозначно заявило, що Nord Stream II та інші інфраструктурні російські проекти Ґазпрому, в нинішніх економічних умовах неможливі для реалізації. Тобто тут сильна політична підтримка просто необхідна.
Тобто нині, основний інструмент, який використовує Ґазпром, Росія – це своєрідна послідовна «пацифікація» окремих країн Європи.
В.Я.: Метою Владіміра Путіна є знищення Євросоюзу, знищення НАТО, тобто ті інструменти, які інтегрують трансатлантичний простір проти російської імперії, яка намагається відродитися. Її еманацією в енергетиці є Nord Stream II та інші проекти, які мають переконати країни ЄС, що в у двосторонніх взаєминах з Росією зароблять значно більше, але їм треба відмовитися від політики Євроспільноти та енергетичної солідарності у форму Енергетичного союзу, на якому так дуже залежало Польщі. Для Росії, тим часом, не існує нічого гіршого, оскільки союз виключає подальшу залежність від Ґазпрому. Nord Stream II має утвердити цю позицію, попри доволі некорисні для Росії течії, оскільки вже незабаром у Європі з’явиться скраплений газ зі США, можливо з Ірану та інших напрямів. І доступ до природного газу, наприклад Норвегії, буде дедалі кращим.
Отже для Ґазпрому – це останній момент, щоб використати газову зброю?
В.Я.: Це лебединий спів, і лише короткозорість європейських політиків, яка на жаль тут помітна, може призвести до того, що Європа погодиться на самообмеження з вигодою для Ґазпрому та російської закордонної політики, де Ґазпром відіграє роль основного інструмента впливу.
Поляки доклали чимало зусиль, щоб заблокувати цей проект, критикували його на правовій основі, побудували коаліцію проти цієї інвестиції, хоч вона доволі непевна, бо Словаччина, Угорщина – це не дуже надійні країни.
В.Я.: Вони умовно знаходяться в цій коаліції, тобто не виступають проти енергетичної співпраці з Росією, виступають проти Nord Stream II, оскільки цей проект не включає їх у новий формат співпраці. Але коли виникла пропозиція щодо можливої реанімації Південного потоку, який теж оминає територію України, але залучає держави Центральної Європи – то тут реакція була вже зовсім іншою. Угорщина розраховувала на цей газопровід. Тож коаліція країн Вишеградської четвірки дуже хитка, тим паче, що Угорщина веде проросійську політику чітко підтримуючи проект будівництва атомної станції.
Як ще Польща може завадити реалізації цього проекту, і взагалі чи Варшава має тепер такі можливості, беручи до уваги той факт, що останнім часом між Варшавою і Брюсселем виникли деякі непорозуміння, і ця увага Польщі, силою обставин, має бути спрямована деінде.
В.Я.: Усі кризи, множинність криз, які зараз наявні в ЄС, міграційна криза, чи в Польщі - конституційна криза, якщо можна це так назвати, та інші кризи, які обмежують країни Євросоюзу, призводять до зниження пропускної здатності механізмів Співтовариства. Польща також має менший вплив на європейську політику, оскільки займається іншими справами, ніж, наприклад, Nord Stream II. Але Польща може, і повинна, розраховувати на закон ЄС. Європейська Комісія порадила собі з Майкрософтом, порадить собі й з Ґазпромом. Поляки повинні зберігати добрі взаємини з євросоюзними чиновниками, бо вони можуть допомогти. А на форумі Європейської Ради є низка питань, серед них міграційна криза, які ми можемо вирішити, наприклад, з Німеччиною в обмін, саме, за Nord Stream II. Польща може встромляти палки в колеса механізму німецько-російської співпраці.
Коли говорити про терміни, яка перспектива вирішення питання інвестиції Ґазпрому?
В.Я.: Я думаю, у нас приблизно два роки, позаяк саме стільки приблизно тривають екологічні процедури. Сповільнювання проекту з боку Польщі, це приблизно півтора роки до двох на остаточне політичне рішення – потребуємо проекту, чи потребуємо диверсифікації. І треба докласти зусиль, щоб позиція Німеччини була однозначною. Європейська Рада буде форумом остаточної конфронтації прихильників реалізації короткострокових інтересів з прихильниками спільної, активної політики диверсифікації та унезалежнення від режиму Владіміра Путіна, який спричиняє війни в усьому світі, отже не варто бути залежним від такого режиму.
Гостем УСПР був експерт з питань енергетичної безпеки Яґєллонського університету Войцєх Якубік.
Лідія Іванюх