Багатонаціональна бригада – спільний проект Польщі з партнерами з Литви та України. Це – відповідь на зростання загрози в нашому регіоні і, за словами польського міністра національної оборони Антоні Мацєревича, значуще укріплення східного флангу НАТО. А також чіткий сигнал усім, хто хотів би порушити спокій у Європі. Майбутні завдання польсько-литовсько-української бригади обговорили за закритими дверима очільники відомств національної оборони трьох країн.
Директор Центру дослідження тероризму варшавського вишу Collegium Civitas Кшиштоф Лідель звернув увагу, що відновлення спільного військового проекту пов’язане із ситуацією в Україні.
– Насправді за цим стоїть, звісно, те, що відбувається в Україні. Тобто російсько-український конфлікт показав, що в міжнародному середовищі безпеки, в якому функціонує Польща, – стабілізація і безпека кардинально змінюється, з’являються нові загрози. Сьогодні вже відомо, що ми можемо радити собі з ними лише тоді, коли співпрацюватимемо із союзниками. Отже, країни, які можуть бути зацікавлені, – які потенційно можуть стати метою атаки, наприклад, з російського боку, – вирішили створити спільну військову силу, спроможну відповісти на можливий наступ.
Про заснування багатонаціонального батальйону голови оборонних відомств трьох країн домовилися ще 2007 року в Брюсселі. Опісля вирішено, що це буде більша формація. Лист про наміри підписано 2009 року. Остаточно затвердити угоду про створення польсько-литовсько-української бригади вдалося аж у вересні 2014 року у Варшаві. За цей час змінювалася міжнародна ситуація, проте, слід відзначити, що серед основних викликів є підтримка України – відзначив доктор Кшиштоф Лідель.
– Треба пам’ятати, перш за все, що головна проблема, з якою ми маємо справу – це проблема політична. Одним з важливих елементів проекту буде Україна. Це країна, яка мусила справитися з власною внутрішньою проблемою в політиці. По-друге – перебудувати свої військові структури. Адже слід пам’ятати, що після Майдану дотеперішні структури, власне, повністю зліквідовано. У цей момент здається, що протягом часу, який минув від ініціативи заснувати багатонаціональну бригаду 2009 року донині, Україна дещо прореформувала свої структури і стала готовою до співробітництва. На мій погляд, країни, які є учасниками НАТО, можуть дозволити собі таку співпрацю з Україною. Отже, великою мірою вирішальною була політика і добре сталося, що така угода буде зреалізована.
Завданням польсько-литовсько-української бригади буде участь у миротворчих операціях, затіснення регіонального військового співробітництва і допомога Україні в реформуванні збройних сил. Бригада може бути задіяна у місіях ООН, НАТО і ЄС та, за потреби, на основі міждержавних коаліцій. Дії у нашому регіоні мають забезпечити першу потребу – пояснює експерт.
– Треба усвідомити собі, що ця бригада має бути передусім структурою, яка зможе відповісти на перший удар. Слід пам’ятати, що сьогодні проблемою з точки зору оборони, безпеки, але також проблемою НАТО, є процес прийняття рішень. Тобто проміжок від часу, відколи розпочнеться якийсь конфлікт – до моменту запуску різних процедур, наприклад, П’ятої статті в рамках Північноатлантичного альянсу. Враховуючи це, можна сподіватися, що така сила – чотирьох тисяч людей, які мають відбити першу атаку – є достатньою. Зрештою, слід пам’ятати, що бригада буде лише елементом, який прийматиме перший удар. Додатково, серед можливих загроз слід врахувати фактори, які не нагадують конвенційної війни – як, наприклад, славні вже «зелені чоловічки», яким треба буде протиставитись, диверсійні дії, саботаж, тероризм. Отже, завданням бригади буде передусім реагувати на них, і в цей момент будуть запущені всі процедури в межах НАТО та інші, в рамках союзницьких договорів.
Польсько-литовсько-українська бригада остаточно має нараховувати понад чотири тисячі солдатів. Підлягає командуванню в Люблині. Проте, батальйони, приділені до бригади з Польщі, Литви та України, перебуватимуть у постійних місцях дислокації на території своїх держав. Експерт Collegium Civitas Кшиштоф Лідель наголошує, що головне, аби ці складові батальйони вміли співпрацювати.
– Завжди, коли створюються такі структури, міжнародні бригади – найважливішим елементом є те, щоб вони зуміли співпрацювати між собою. Йдеться про обмін інформацією, про відповідну систему командування і про те, щоб виробити відповідні процедури використання військових сил. Це природно, що окремі складові стаціонуватимуть у своїх державах, а в момент, коли щось відбуватиметься, вони будуть підтримувати себе взаємно. Усе залежатиме від того, яким є ризик і з якою загрозою ми маємо справу – чи це стосуватиметься України, Литви чи, наприклад, Польщі. Тоді будуть запущені всі процедури.
Польщу в багатонаціональній бригаді представлятиме один з гірськострілецьких батальйонів 21-ої Бригади стрільців підгалянських. Серед вимог до військових – швидкість дій, – пояснює наш співрозмовник.
– Передусім, це мають бути дуже мобільні одиниці. Адже справа в тому, щоб дати відсіч при першому ударі, щоб була реакція у випадку, наприклад, гібридної загрози, а також у випадку саботажу, диверсії або, скажімо, тероризму. Тобто, безперечно, це мають бути спеціалізовані, швидкі, мобільні одиниці, які зможуть реагувати відразу, дуже справно зібратися і вести відповідні дії.
Польсько-литовсько-українська бригада може черпати з дотеперішнього досвіду спільних військових дій – звертає увагу Кшиштоф Лідель.
– Сьогодні з участю Польщі відбувається співробітництво, наприклад, з Балтійськими країнами. Дуже добрим прикладом є авіація. Ми підтримуємо себе взаємно і стережемо свій повітряний простір. Подібно – співпраця Польщі з українськими військовими силами не є нічим новим і триває вже деякий час. Отже, я думаю, певний досвід і зразки – є, ми маємо звідки черпати. Та найважливіше – щоб армії могли гармонійно співпрацювати, мали спільну систему командування і швидкого реагування.
Важливо, що бригада вже почне діяльність – відзначає експерт Collegium Civitas Кшиштоф Лідель.
– Насправді, поки що, ця інформація має перш за все політичний вимір. Наші команди працювали над усіма процедурами та формами співробітництва і варто відзначити, що, врешті-решт, проект зрушив з місця. Це вже не концепція, а конкретні рішення.
Польсько-литовсько-українська бригада має досягти оперативної готовності наступного року.
Н.Б.