У понеділок 23-го листопада до Польщі прибула чергова осіб із польським корінням зі Східної України. Вони вирішили евакуюватися з територій, поблизу яких триває збройний конфлікт. Цього разу програма переїзду етнічних поляків охоплює 188 чоловік. Більшість – це жителі Маріуполя, але серед них невелика група з Донецька, яка не змогла взяти участі в першому приїзді до Польщі осіб із польським корінням у січні цього року.
У понеділок увечері на військовому аеродромі поблизу міста Мальборк у Поморському воєводстві в північній Польщі приземлилися чотири літаки, які відправлялися із Запоріжжя. Повітряним шляхом прибуло 149 осіб, ще 39 – приїхало до Польщі автомобілями і залізницею. Їх зустріли представники польського уряду: прем’єрка Беата Шидло, міністр внутрішніх справ Маріуш Блащак, міністр національної оборони Антоні Мацєревич та віце-міністри. Очільниця польського уряду Беата Шидло врочисто привітала евакуйованих:
– Вітайте вдома! Від імені уряду Республіки Польща, вітаю вас у вашому домі. Польща – це ваш дім і ми зробимо все, щоб ви почувалися в ньому бепечно.
Прем’єрка Беата Шидло сказала про свою радість з нагоди їхнього прибуття:
– Я дуже щаслива, дуже радію, що можу сьогодні вас тут привітати, бо коли у вересні я брала участь в акції, що відбувалася спільно з фондом Допомога кресам: поляки – полякам, коли ми готували посилки саме для поляків з Маріуполя, ми дуже переживали, чи вдасться зробити так, щоб ви були тут з нами. І це збулося: сьогодні ви тут. Для нас це великий день.
Глава польського уряду додала, що її кабінет зробить усе, щоб до Польщі могли приїхати й інші земляки, які прагнуть повернутися на батьківщину. А люди, яким це вдалося, по-правді, очікують лише одного – каже один з евакуйованих:
– Якщо мені дадуть хоч якусь хату, щоб мати дах над головою, – буде дуже добре.
Попередні дні група поляків провела в Маріуполі та Запоріжжі, де тривали необхідні консульські процедури. Їх координували працівники Генерального консульства Республіки Польща в Харкові, консульська група, делегована польським МЗС та низка польських установ в Україні. Усе відбувалося справно – каже один з прибулих:
– Було важко, але не дуже – можна сказати, нормально. Все дуже добре зорганізовано. Ми дякуємо польській державі.
Як їм подобається в Польщі? Хоч польською мовою володіють не всі, враження – позитивні:
– Все подобається, дякую. Донечку звати Діана. Дітям два і п’ять років.
Директор осередку Карітас у Рибаках, де проживатимуть евакуйовані маріупольці, священик Піотр Гарткєвич звертає увагу на складність ситуації новоприбулих:
– Видно, що спектр почуттів дуже широкий. Усе змішується: з одного боку, у них було видно радість, задоволення, але, з другого боку, – непевність. Це – зрозуміло, адже вони не знають, що їх тут зустріне. Але мають надію, що буде краще, ніж їхнє дотеперішнє життя в Маріуполі, майже на лінії фронту.
Поки що, евакуйовані зі Східної України поляки проведуть півроку в тимчасових осередках. Тут вони вивчатимуть польську мову. Протягом цього часу будуть тривати також різні формальності, пов’язані з переїздом до Польщі. Опісля евакуйовані зможуть потрапити під крила самоврядувань. Наприклад, місто Сєдльце на сході Польщі призначить на їхні потреби комунальну квартиру. Як каже президент міста Войцєх Кудельський, досвід у допомозі полякам зі Сходу тут уже мають:
– Були вже три таких випадки, коли самоуправління прийняло польські родини зі Сходу і запропонувало квартиру, роботу, а дітям – місця в школі. Так і тепер ми виходимо назустріч потребам. Адже відомо, що якесь число родин на Сході очікує можливості повернутися на батьківщину. Самоврядування міста Сєдльце вийшло з ініціативою, щоб одну з квартир призначити для польської родини зі Сходу.
Житло повністю пристосоване, щоб у ньому оселитися – каже Войцєх Кудельський.
– Ця квартира має приблизно 60 метрів, вона вмебльована, з усіма зручностями. Може бути призначена для звичайної, наприклад, 5-особової родини.
У переїзді до Польщі етнічних поляків допоміг фонд «Відкритий діалог». Як каже Томаш Шувара з фонду, хоч держава надає комплексну допомогу, не завжди вдається влаштувати їх на роботу:
– Ці люди змагаються з дуже великими проблемами, перш за все на ринку праці. Знайти для них заняття, пов’язане з їхньою освітою, надзвичайно важко. Великою перешкодою є мовні проблеми, але також – проблеми, що випливають з іншого менталітету. На жаль, такі особи часто приречені на те, що й, наприклад, поляки, які не володіють достатньо добре мовою і їдуть на Британські острови. Тобто на просту фізичну роботу.
Позитивом є те, що людей з польським корінням у Польщі сприймають прихильно – каже Томаш Шувара:
– Це не так, що існує хвиля ненависті чи ворожості – ні. Зрозуміло, бувають ускладнення, пов’язані з мовою. Важче влаштувати на роботу когось, з ким людині важко порозумітися, у роботодавців є така проблема. Немає сумніву: особи з польським походженням, які прибули з України і володіють польською мовою, взагалі мають легше. Але й ті, які розмовляють українською або російською мовою, знаходять місце в суспільній тканині. За кілька років різниця вже не дуже помітна, якщо дана особа є відкритою і справді вивчає польську мову. А в багатьох місцях вчитися можна безплатно.
Переважна більшість із першої групи репатріантів з України, що приїхали до Польщі в січні цього року, вже влаштувалися в новому місці – відзначив священик Піотр Гарткєвич з осередку Карітас у Рибаках:
– Я в постійному контакті з багатьма особами з цієї першої урядової програми. Вони вже живуть у Польщі, працюють. 90 відсотків не повідомляє про жодні проблеми. І щораз менше мені телефонують, а це – також добрий знак. Іноді, наприклад, запрошують мене на чай чи на каву, але вже немає прохань про допомогу в якійсь справі, коли щось у них не виходить. Отже, вони дають собі раду. Абсолютна більшість функціонує і мається дуже добре.
Більшість осіб, які саме прибули з Маріуполя, декларує бажання залишитися в Польщі на постійне проживання.
IAR/Н.Б.