До червневого саміту Євроспільнота має займатися передусім проблемою імміграції з Півдня, а питання східної політики опиниться на дальшому плані. Такі плани оприлюднила Рада Європейського Союзу. Головні теми перед самітом у червні – це стратегія приймання біженців, боротьба з нелегальним переправленням людей з Африки та допомога в цілях розвитку. Чимало зустрічей – міністерських і нижчого рангу – будуть присвячені цій темі. Євросоюзні дипломати вважають, що це відбудеться за рахунок питань Сходу, наприклад, України.
Аналітик Інституту публічних справ у Варшаві Рафал Бачинський-Сєлячек звертає увагу на основну проблему в ЄС.
– Проблема іммігрантів у Середземному морі показала явище, яке викликає занепокоєння – браку солідарності внутрі Європейського Союзу. Нагадаймо, солідарність між країнами – це один із фундаментів Євроспільноти. Країни півдня континенту, де велике число іммігрантів, уже багато років закликали розглянути цю проблему. Завдяки ініціативі глави Європейської ради Дональда Туска, після останньої гуманітарної катастрофи у Середземному морі ця тема обговорюється на рівні ЄС. Але питання іммігрантів є пекучим уже давно. Укінці, перемогло своєрідне лобі південних країн. Я побоююся, що Україна такого сильного лобі не має. Польща хотіла бути активною в українських справах, але зараз ми не беремо участі в розмовах на міжнародному рівні. Уже деякий час спостерігається витіснення цієї теми набік. На жаль, вона перестала бути пріоритетною, хоч це так само нагальна проблема, як у випадку іммігрантів у Середземному морі. Я побоююся, що ЄС чомусь не може бути активним у цих двох темах і зосередився на проблемі іммігрантів, а справа України – відсунута.
Отже, протягом найближчих двох місяців Євросоюз займатиметься, в основному, стратегією відносно прибульців з Півдня. Невідомо, які засоби можуть бути використані, а зусиль окремих держав недостатньо. Показала це яскраво проблема іммігрантів – каже наш співрозмовник.
– Наприклад, польський уряд декларує вирішення проблеми іммігрантів, а на практиці говориться, що ми спроможні прийняти кількадесят людей з півдня Європи. Це показує, що ця проблема – настільки віддалена, що уряд не хоче нею займатися. Подібне бачення проявляється у країнах Західної Європи. З їхнього погляду, проблеми України наче не існує, вона не стосується їх безпосередньо і вони не хочуть цією справою займатися. Це унаочнює страхітливий брак внутрішньосоюзної солідарності, спільної відповідальності за ці справи. Залишається питанням, чи будуть прийняті вагомі рішення ЄС стосовно України. Я надіюся, що так.
Поки діють санкції проти Росії, західні країни можуть прикидатися, що проблеми немає. Відомо також, що санкції мають бути продовжені до кінця року. Рафал Бачинський-Сєлячек:
– Так, причому, санкції – це досі єдина відповідь Європейського Союзу на дуже серйозну кризу в Україні. Бракує конкретних реальних дій. Я сподіваюся, що це зміниться і надіюся на активність польського уряду, дипломатії – щоб справа України знову повернулася до головних тем ЄС. Адже ми спостерігаємо, що конфлікт посилюється. Маю надію, що санкції проти Росії будуть загострені, бо хоч вони не є безпосереднім засобом придушення цього конфлікту, але мають реальний вплив на ситуацію Росії та певну економічну кризу в цій країні. Це могло б допомогти вирішити конфлікт, хоч перспектива дуже віддалена.
Польща готова прийняти кількадесят біженців з Півдня. Аналітик Інституту публічних справ Рафал Бачинський-Сєлячек вважає, що польська сторона могла б запропонувати більше.
– З одного боку – технічні можливості. Управління у справах іноземців, у контексті конфлікту в Україні, вже кілька місяців тому декларувало можливість прийняти велику групу біженців, якби вони з’явилися у Польщі. Існують відповідні осередки, також приватні. На мою думку, Польща готова прийняти значне число біженців. Є певні проблеми з наданням їм захисту, а пізніше – з інтеграційними програмами, які підготовляють до життя в польському суспільстві. Ці програми мають ряд недоліків, дуже дорогі й помірковано ефективні, тривають лише рік. Неурядові організації звертають увагу, що це надто короткий період. Опісля біженці часто знаходяться в дуже скрутній економічній ситуації: людина повинна знайти роботу, найняти квартиру на комерційному ринку і навчитися функціонувати в Польщі.
Польське суспільство підготовлене, щоб приймати біженців з Африки – переконаний наш співрозмовник.
– Я думаю, так, більших проблем немає, але це не значить, що не треба дій, які збільшують відкритість приймаючого суспільства. Варто поширювати толерантність і серед дорослих, і раніше – це повинно бути темою навчання в школі, розповідати про країни походження і культуру біженців. Треба ще чимало зробити, але взагалі ми не спостерігаємо чогось такого, як антиіммігрантські настрої, спрямовані проти біженців.
Проблема імміграції швидко не минеться – вважає Рафал Бачинський-Сєлячек.
– З одного боку, біженство стосується Польщі, бо Польща ратифікувала Женевську конфенцію, яка зобов’язує приймати біженців і надавати їм захист. З другого боку – питання економічної міграції. Польське суспільство старіє, це помітно вже тепер, зменшується народжуваність, чимало людей останніми роками емігрувало. Польська економіка розвивається досить динамічно і невдовзі може виявитися, що забракне рук до праці. У Польщі може повторитися схема розвитку західних країн і ми будемо змушені приймати щораз більше іноземців, економічних мігрантів.
Тому варто підготувати польське суспільство до присутності більшого числа іноземців, польські установи – до співпраці з таким клієнтом: це – знання мов, пристосування закону та ефективні інтеграційні програми і для біженців, і для економічних мігрантів – каже аналітик Інституту публічних справ Рафал Бачинський-Сєлячек.
Н.Б.