У неділю глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер на шпальтах німецького видання "Welt am Sonntag" закликав європейські держави створити спільну армію. На думку екс-прем’єра Люксембургу, таке розв’язання могло б убезпечити Старий Світ від конфліктів на його терені та у сусідніх країнах. У Польщі до ідеї Юнкера поставилися доволі скептично.
Спочатку – спільний ринок, потім – спільна закордонна політика, тепер настав час для спільної армії. Шеф Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер вважає, що Європа готова для створення власних збройних сил. Тим більше, що за його словами, європейська армія стала б виразним сигналом для Росії, що ЄС у прямому сенсі слова не забариться захищати європейські цінності.
Ідея Європейських збройних сил не є новою і нараховую принаймні кільканадцять років. Однак країни-члени ЄС ніколи не поспішали її реалізувати, розбудовуючи свої армії та зміцнюючи співпрацю у рамках НАТО. Юнкер вважає, що новим стимулом для ЄС зараз може стати агресія Росії в Україні. Інформацію з Брюсселя доволі стримано прокоментувала прем’єр Польщі Ева Копач, і зазначила, що має до Юнкера кілька запитань:
- Чи така Європейська армія існувала б у рамках структур НАТО чи була б паралельним проектом? Як це часто буває, коли хтось проголошує подібну ідею – диявол ховається у деталях. Друге запитання – якщо б ми вирішили розвивати таку форму захисту європейської безпеки, то чи гроші на це відраховувалися б від бюджетних дефіцитів окремих країн?
Ідею глави Єврокомісії натомість доволі палко підтримали у Німеччині. Голова комісії закордонних справ Бундестагу, Норберт Ройттґен з ХДС вважає проект спільної армії надзвичайно актуальним: «Європейці призначають великі кошти на оборону, набагато більші, ніж Росія. Незважаючи на це, наші військові засоби для захисту безпеки залишатимуться недостатніми, допоки ми покладатимемося на малі національні армії, які дублюють свої стратегії та оснащення», - сказав німецький політик. Слова колеги по партії підтримала канцлер Ангела Меркель, хоча й додала, що Європейська армія це радше «справа майбутнього».
У польських політиків та експертів, окрім тих запитань до проекту, які озвучила прем’єр Копач, є ще свої: про яку спільну армію може йти мова, якщо Європа доволі кульгаво веде спільну політику, як цей проект вплине на відносини зі США та хто виграє, якщо створення об’єднаних збройних сил Європи однак буде проголошене? Лєшек Міллєр, шеф Союзу лівих демократів, однієї з опозиційних партій, не знає, хто міг би здійснювати політичне керівництво таким проектом:
- Якщо така армія навіть буде створена, то її напевно ніколи не використають. Адже це б вимагало згоди усіх 28 країн-членів ЄС. Я погоджуюся з головою Бюро національної безпеки Польщі, генералом Станіславом Козєєм – це гарна ідея, проте без шансів на реалізацію.
«Ми вже маємо європейську дипломатію, яка не діє, навіщо інавгурувати ще один нежиттєздатний проект?», - так ідею Юнкера прокоментував колишній євродепутат, тепер політик партії Польща разом Павел Коваль:
- Колись у цій справі я вважав інакше. Мені здавалося, що треба створювати більше спільних європейських розв’язань, втім в оборонній площині. Але треба одразу підкреслити: навіть у проекті Юнкера не передбачено створення якихось гарнізонів, на яких буде табличка «Збройні сили ЄС» чи військових підрозділів, солдати та офіцери яких носитимуть відповідні нашивки. Навіть бази НАТО так не функціонують – є осередки, які можуть у кризовій ситуації мобілізувати певні військові сили різних країн. Я боюся, коли Юнкер говорить про спільні проекти, бо знаючи його, Комісія має на увазі: збільшити вплив на країни-члени ЄС, нічого на цю програму не дати, зате створити більше робочих місць для брюссельської бюрократії. Я знаю, як діє європейська дипломатія. Якщо армія має діяти так само – красно дякую, але краще без цього.
Політик впевнений – активність Юнкера у армійській сфері покликана підкреслити різницю між ЄС та США, які, як відомо, є основою Північноатлантичного Альянсу, який є гарантом безпеки більшості європейських країн:
- Кожна поважніша криза на континенті використовується так званим брюссельським товариством аби, по-перше, створити нові посади для чиновників, по-друге – підкреслити відмінність між США та ЄС. Адже всі розмови про Європейську армію це початок полеміки з США. Є чимало осіб у Брюсселі. Які живуть ілюзіями світу без гегемонії США та Альянсу. У Мінську європейцям не вдалося нічого зробити без США – то сьогодні нам пропонують створити Європейські збройні сили.
«Якщо ЄС так побоюється Росії і хоче її затримати, то хай краще дасть зброю українцям. Це перший властивий крок на цьому шляху, а не спільна армія», - так вважає колишній євродепутат, тепер голова Польсько-українського форуму партнерства Павел Залєвський:
- По-перше, ЄС має надати Україні воєнну техніку та запевнити тренінги для українських військових. Європа має багато можливостей, як допомогти українській армії. Найкраще, що можна зробити з війною – це тримати її подалі від своїх кордонів. Якщо хтось у Польщі чи у ЄС боїться війни, то підтримка українців здається найбільш логічним розв’язанням.
Павел Залєвський переконує, що ідея створення спільної Європейської армії могла бути актуальною 20 років тому, коли просто існувала вірогідність якоїсь зовнішньої загрози. Сьогодні ж загроза є знаною, нею є Росія, і боротьбі з цією загрозою служать, зокрема, рішення останнього саміту НАТО у Ньюпорті. У цьому контексті пропозиція Юнкера є щонайменше малозрозумілою:
- Відомо, що протягом найближчих років Путін буде хотіти випробувати НАТО на міцність. Він намагатиметься з’ясувати, наскільки Альянс може показати єдність. У цій ситуації, початок дебатів про щось, що є нереальним – а саме так оцінюю проект спільних європейських збройних сил, та що підважує необхідність реалізації рішень саміту у Ньюпорті, є банально шкідливим.
А колишній польський дипломат та політичний аналітик Вітольд Юраш так прокоментував ініціативу Юнкера на своїй сторінці у мережі Facebook: «В інтересі Польщі було б забути про цю ідею, і варто було б, аби Юнкер отримав однозначний сигнал, що Варшава не акцептує ініціатив, сенсом яких є поставити під сумнів роль НАТО. Не думаю, що Польща зараз мала б мужність відкрито виступити проти цих шкідливих домислів, але вже є однозначно негативна реакція прем'єра Британії, яка дозволяє Варшаві у цій ситуації йти стежкою за Лондоном».
Олена Бабакова