Чеська політична сцена все ще перебуває у серйозній кризі. Тимчасовий уряд прем’єр-міністра Чехії Їржі Руснока минулого тижня не отримав у парламенті вотуму довіри. У зв’язку з цим, у вівторок 13-го серпня президент Мілош Земан прийняв відставку уряду. Наступного тижня нижча палата чеського парламенту, Палата депутатів, голосуватиме у справі саморозпуску. Криза в чеському парламенті триває з часів вибуху корупційно-морального скандалу на вищих ешелонах влади. Експерти пояснюють, що призначаючи свій уряд фахівців, президент Мілош Земан хотів примусити скомпрометований правоцентристський парламент до саморозпуску.
Що тепер відбувається на політичній сцені Чехії, як виникла ця ситуація? З цими запитаннями звертаємося до історика, політолога, дослідника Центральної Європи Павела Укєльського з Польської академії наук.
Павел Укєльський: Чеська політична криза триває уже від довшого часу. Політична боротьба в цій країні завжди була досить жорсткою, натомість, арештування політиків, державних чиновників, відставка попереднього уряду прем’єр-міністра Петра Нечаса – усе це довело до того, що в Чехії виникла ситуація, з якої є кілька виходів, а кожен учасник політичної сцени намагається здобути для себе якнайбільше. Головним гравцем від моменту падіння уряду Нечаса є президент Земан. Він призначив так званий уряд фахівців, хоч насправді це уряд людей з його політичного оточення. 7-го серпня цей уряд не отримав вотуму довіри. Тепер ми можемо розглядати кілька нових сценаріїв, що відбудеться далі. Є цілком певним, що протягом кількох найближчих тижнів дотеперішній уряд ще буде виконувати обов’язки. Існують дві можливості: або самі чеські парламентарії доведуть палату до розпуску і протягом двох місяців відбудуться дострокові парламентські вибори, або цього не вдасться. Тоді президент призначить нового прем’єр-міністра або ж відкладатиме цей момент.
Проти тимчасового уряду Їржі Руснока у 200-особовій палаті проголосувало 100 депутатів правиці. Лівиця здобула лише 93 голоси. Якою була мета президента Мілоша Земана, коли він створив тимчасовий уряд, адже було відомо, що цей уряд не отримає вотуму довіри?
Павел Укєльський: Метою президента Земана було впливати – реально впливати – на політику у Чеській Республіці. Щоправда, цей уряд не здобув вотуму довіри парламенту, але він має владу. Причому, йдеться про людей, наближених до президента Земана і це вони – ще принаймні кілька тижнів або, можливо, кілька місяців – будуть головними гравцями на чеській політичній сцені. Президент Земан уже давно попав у конфлікт зі своїм попереднім політичним середовищем – найбільшою партією лівого спрямування в Чехії. Тепер його запліччям є невелика партія, яка не здобула місця в парламенті. Можливо, якщо теперішній уряд буде достатньо активним, то в майбутніх виборах ця партія ввійде до парламенту. А коли врахувати, що цього разу виборчі нахили звертаються в напрямку лівиці, можна сподіватися, що вона стане частиною коаліції. На мою думку, це справжня мета президента Земана – будувати свою політичну базу.
У чеських ЗМІ відразу з’явилися дуже негативні реакції, президентові навіть ставлять закид порушення конституції, обвинувачують у небажанні створити новий уряд. Мілош Земан заявив, що він цього не зробить, навіть якби його колесували, а це – принижування політиків.
Павел Укєльський: Це дуже тверда і жорстока політична боротьба, яка міститься у правових нормах. Безперечно, можна висувати закиди з приводу порушення доброго політичного звичаю, але скажімо щиро: у твердій політиці добрі звичаї порушують досить часто. Тому президент Земан може сказати, що він, радше, намагається здобути собі стільки місця, скільки зможе. В умовах, коли конституція не уточнює всіх елементів, повноваження президента іноді бувають нечіткими, вони не встановлені цілком, певна сфера залишена інтерпретації. Подібно це виглядає в Польщі.
Коментатори оцінюють, що це Піррова перемога чеської правиці. Яке майбутнє тепер чекає правоцентристську коаліцію в парламенті?
Павел Укєльський: Правоцентристська коаліція в парламенті, власне, перестала існувати. Досі, від моменту падіння уряду Петра Нечаса у червні, дотеперішня коаліція відстоювала погляд, що надалі має парламентську більшість і що президент Земан повинен призначити прем’єр-міністром її кандидата, а точніше – кандидатку, голову парламенту Мирославу Нємцову. Протягом цього часу правоцентристські сили відстоювали таку позицію. При нагоді останнього голосування виявилося, що цієї більшості вже немає. Два депутати правоцентристської ODS не взяли участі в голосуванні, їх викинули з партії, і це довело до того, що центроправиця вже не має магічної більшості – ста одного депутата. У такій ситуації одна з партій, TOP 09, вирішила, що, правдоподібно, голосуватиме за саморозпуск парламенту. Цю ідею підтримує лівиця, тобто соціал-демократи і комуністи – отже, існує більшість, яка може до цього довести. Тому найбільш реалістичним сценарієм є саморозпуск параламенту Чехії і дострокові вибори. А в них, дуже ймовірно, переможе лівиця.
Як чеське суспільство сприймає ці події? Чи довіра до державних установ і влади зменшилася? Чи, може, чехи звикли до хаосу в їхньому парламенті?
Павел Укєльський: Чехи вже багато років глибоко переконані, що їхня політика є чимось, чому довіряти не можна, а політична сцена – пронизана корупцією. Але, з другого боку, усі сторони реагують дуже спокійно. За двадцять кілька років свободи на чеській політичній сцені не відбулося жодних вагомих змін. Надалі активними є ті політики, яких громадяни часто вважають скомпрометованими. Тому нічого не вказує на жодні драматичні зміни також після останніх скандалів. Зрештою, хаос у чеській політиці панував уже кілька років тому. Отже, значить, хоч у Польщі панує стереотип, що чехи – впорядковані, більш у німецькому стилі, ніж у слов’янському, – випадки безладдя на чеській політичній сцені трапляються уже довгий час і нічого не вказує, що це закінчиться.
Тим часом, як повідомило цими днями чеське радіо, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан планує відкласти саміт Вишеградської групи, запланований на 24-е серпня. Політик не вірить, що до цього часу чехи зможуть внормувати ситуацію. До Вишеградської групи належать: Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина.
Н.Б./PRdZ