Пане Алєксандре, у Німеччині кілька днів тому стартували виборчі перегони. Якою буде головна інтрига цієї парламентської кампанії?
- Мені здається, що особливої інтриги ця кампанія не матиме. Канцлер Анґела Меркель, лідерка партії Християнський демократичний союз, сильно випереджає своїх конкурентів. ХДС може легко отримати 40% голосів виборців, а отже матиме великі шанси на формування парламентської більшості, а отже і створення уряду. Якщо якась інтрига і присутня, то це які сценарії для порятунку Єврозони, зміцнення євроінтеграції, майбутнього спільної валюти запропонують конкуруючі партії. На разі ця дискусія лише набирає обертів.
Тобто, можемо сказати, що головними питаннями цієї кампанії є не стільки внутрішня німецька політика, скільки статус Німеччині в Євросоюзі і проблеми з цим пов’язані?
- Німеччина, подібно до інших європейських країн, вже перестала бути суверенною державою. Вона «вбудована» у систему європейських структур та інститутів. Тому питання, наскільки Німеччина зможе зміцнити ці інститути для своєї, власної вигоди, для своєї економіки та соціальної системи, є ключовим, а може і єдиним важливим, яке цікавить сьогодні виборців.
Останніми роками у багатьох країнах Західної та Центральної Європи до влади дісталися представники лівих політичних партій. У Франції керує президент-соціаліст Франсуа Олланд, поважні шанси стати президентом Чехії має соціал-демократ Мілош Земан. Чому ж німці далі голосують за право-центристів? Невже їх не спокушає перспектива обтяжити багатих більшими податками під час кризи?
- У Німеччині сьогодні немає міцної лівої партії. Лівими можемо назвати Соціал-демократичну партію, вона і є головним конкурентом ХДС на виборах. Але від соціал-демократів останніми десятиліттями відкололися Партія зелених, фактично ліві ліберали, та так звана Лівиця, Die Linke, ультраліві, колишні комуністи з Німецької Демократичної Республіки. Ці дві партії забирають у соціал-демократів доволі багато голосів, якщо йдеться як про земельні, так і про федеральні вибори. Німців сьогодні найбільше цікавить їх добробут, наскільки в морі європейської кризи вони зможуть утримати актуальний рівень життя. Пані Меркель в їх очах є гарантом певної стабільності. Німці не вірять, що ліві можуть рятувати ЄС краще, ніж Меркель. І, що важливо, у Німеччині панує розчарування лівими політиками: вони не пропонують нічого нового, а у всіх ключових питаннях, як то стабілізаційний пакт чи порятунок Греції, всі ліві партії голосують за проекти християнських демократів.
Зал засідань Бундестаґу /Stefan Kemmerling/ wikipedia.com
Для об’єднаної Європи завжди дуже важливими були відносини всередині французько-німецького тандему. Допоки президентом Франції був Ніколя Саркозі, світові видання повнилися фото усміхнених французького та німецького лідерів. Як зараз складаються реляції Меркель з соціалістом Олландом?
- Діалог між лівим Олландом та правою Меркель йде, звісно, складніше ніж між Меркель та Саркозі. В той самий час, я думаю, політичні еліти обох держав розуміють, що Париж та Берлін потребують один одного. Зміцнення двосторонніх відносин між Німеччиною та Францією – шанс для Європи швидше вийти з економічної кризи. Але це не так просто, адже очільники цих країн мають різне уявлення про методи боротьби з кризою. Німеччина обрала шлях економії, не залишати борги майбутнім поколінням, а месьє Олланд зайняв типову позицію країн південної Європи: інфляція, підвищення зарплатні стимулюватимуть попит на ринку, а отже наповнюватимуть державну скарбницю. Так що німецько-французького тандему, принаймні в тому вигляді, в якому він існував раніше, вже немає! І вже не буде – Європа стала іншою.
Отже, пов’язані з ЄС питання вже стали для німців елементами внутрішньо-політичного дискурсу. А якщо звернутися до теми зовнішньої політики – яке місце вона займає під час цих виборів?
- Я дуже здивований, що вперше, а я все життя живу в Німеччині, соціал-демократи не представляють жодної альтернативної візії зовнішньої політики. Християнські демократи, ліберальні демократи та соціал-демократи притримуються однієї концепції: продовження існування транс-атлантичного консенсусу, тобто визнання ролі лідера за США та НАТО у питаннях оборони, незацікавленість східною політикою – вважається, що треба виробляти єдину європейську стратегію, повна підтримка Ізраїлю у Близькосхідному конфлікті. Всі готові далі інтегруватися в глобальну економіку, зміцнювати експортні структури, втім і політичними інструментами. Відносно Росії та Китаю домінує не правовий чи ціннісний підхід, а Realpolitik. Так що розбіжностей у програмах партій немає. Єдина суперечка, яку спостерігаємо останнім часом – це питання експорту німецьких танків та субмарин до Саудівської Аравії. Соціал-демократи намагаються привернути увагу громадськості до цього питання, але навряд чи воно зворушить виборців.
Таким чином, можемо зробити висновок, що ці вибори до Бундестагу стануть дуже нудними і одними з найбільш передбачуваних у німецькій історії. Чи це правильне враження?
- І правильне, і неправильне. Елемент несподіванки у цій кампанії однак існує. Це питання чи зможе ліберальна Вільна демократична партія, союзник ХДС у Бундестазі, перестрибнути бар’єр 5% та потрапити до парламенту. Якщо ліберали не увійдуть до Бундестагу, то Меркель не зможе створити коаліцію, а отже може втратити владу. Адже 40% - а це сьогоднішній рейтинг ХДС – це замало для формування однопартійного уряду. А якщо до парламенту не пройдуть маленькі партії типу Піратської, то зелені та соціал-демократи зможуть висунути на посаду канцлера свого кандидата, Пера Штайнбрюка, колишнього міністра фінансів Німеччини. Але більш реальним є інший варіант: якщо ліберали не пройдуть, Меркель швидко домовиться з зеленими, і тоді існуватиме коаліційний «чорно-зелений» уряд. Або ж соціал-демократами – тоді виникне широка коаліція і «чорно-червоний» кабінет. Але це вже дуже оригінальний сценарій.
На тему виборів у Німеччині ми розмовляли з Алєксандром Раром. Нагадаємо, вибори до Бундестагу пройдуть у вересні 2013-го року. Головними суперниками стануть партія влади Християнський демократичний союз, очолювана Анґелою Меркель, та Соціал-демократична партія Німеччини, її кандидатом на канцлера у грудні був обраний Пер Штайнбрюк. Кандидують також впливові Партія зелених та ліберальна Вільна демократична партія. Вже 20 січня пройдуть місцеві вибори у Нижній Саксонії; вони покажуть, чи правлячі у цій землі християнські демократи досі мають сильні позиції в регіоні.
Олена Бабакова