“Завдання, яке нам випало, на весь світ прославить ім’я польського солдата” - з такими словами завернувся до своїх солдатів генерал Владислав Андерс перед початком наступу під Монте-Кассіно.
11 травня 1944 року розпочався наступ Другого польського корпусу під Монте-Кассіно. Це вже була четверта, і як виявилося вирішальна битва за цей гірський масив, над яким височів стародавній монастир отців бенедектинців, заснований самим святим Бенедиктом у 529 році. Західні союзники штурмували Монте-Кассіно починаючи ще з січня 1944 року. Проте в силу ряду причин, про що піде далі мова, союзники зазнали невдачі, несучи колосальні втрати. Те, що здавалося неможливим здійснив Другий польський корпус, під командуванням Владислава Андерса, що перебував в складі союзницьких сил і в якому служило чимало українців.
18 травня 1944 року на руїнах монастиря замайорів польський прапор – Монте-Кассіно взято, а дорогу на Рим відкрито.
Про битву під Монте-Кассіно і її значення для поляків Польське радіо попросило розповісти історика Міхала Мацкєвича з Музею Війська Польського.
-Чому битва під Монте-Кассіно має таке величезне значення для поляків?
-Думаю тому, що ця битва стала символом посвяти польського солдата на, по суті, всіх фронтах Другої світової війни. На жаль, для поляків Монте-Кассіно стало символом програної справи. Польща внаслідок війни була неймовірно сплюндорована і, по суті, вона не осягнула поставлених цілей, не повернула своєї незалежності. Після того як вдалося вирватися з лещат німецької окупації, поляки потрапили під вплив Радянської Росії.
-Довкола битви під Монте-Кассіно, так само як і стосовно всієї італійської кампанії до сих пір є чимало міфів та неясностей....
-На мою думку історики будуть сперечатися про битву під Монте Кассіно, чи битву за масив Монте-Кассіно. Це саме стосується всієї італійської кампанії 1944-1945 років. Особливо це відноситься до істориків на Заході, бо багато хто вважає, що ця кампанія була цілковито непотрібною і що вона дуже дорого коштувала. Хорошим прикладом є власне Монте-Кассіно. Цю битву вважають однією з найбільш кривавих битв Другої світової війни, і найкривавішою, коли йдеться про західних союзників.
Німецькі десатники ведуть вогонь з міномета при Монте-Кассіно. Wikipedia/public domain
-Чи тих втрат можна було уникнути?
-Власне це є предметом дискусії. З одного боку, можна було не розпочинати цієї кампанії в Італії. Це був цілковито несприятливий терен для атакуючої сторони і навпаки це були вимріяні умови для того, хто обороняється. Німці це довели аж занадто добре. Закиди зосереджуються на тому, що зважаючи на надскладний терен, не слід було марнувати сили, кропітливо здобуваючи його, а потрібно було зосередитися на висадці в Нормандії і там сконцентрувати практично всі сили.
З іншого боку, принаймні я так вважаю, все таки союзники могли собі дозволити цю операцію на Апеннінському півострові, залучаючи до неї так чисельні сили, в складі двох армій. Німці зосередили тут величезні сили, яких їм забракло на інших фронтах.
Отож, на мій погляд, значення Апеннінської кампанії дуже велике. Те, що це була неймовірно кривава і складна кампанія, ну що ж воюється так, як на це дозволяє супротивник, а німці там майстерно воювали.
Екіпаж німецького танка Pzkpfw IV намагається полагодити його ходову частину, пошкоджену в бою біля Монте-Кассіно. Foto: Wikipedia/public domain
-Безсумніву терен був складний, але союзницьке командування припустилося багатьох помилок, яких можна було уникнути. Зокрема вважається, що цілковито зайвим було бомбардування і знищення монастиря Монте-Кассіно.
-З висоти сьогоднішнього дня ми знаємо, що дійсно це було цілковито непотрібним і шо це принесло колосальні втрати, якщо йдеться про європейську культуру і цивілізацію. Цей монастир мав і має величезне значення для нашої культури. З точки зору військової доцільності це бомбардування не було необхідним.
Натомість, що стосується допущених помилок, а ми зараз говоримо про союзницькі сили та їхнє командування, то я думаю, що попри все слід пам’ятати, що терен не дозволяв на якісь майстерні операції. Якщо вже йдеться про помилки, то можна про них говорити в тактичному, а не оперативному плані.
Скажімо помилкою було те, що після здобуття масиву Монте-Касіно, коли союзники зламали німецьку оборону, вдерлися в долину Лірі, помилкою було допущення того, що німецька 10-та і 14-та армія змогли звідти відступити. Ці армії зазнали суттєвих втрат, але їх не розгромлено. Американці під командуванням генерала Марка Уейна Кларка стрімко рухалися на Рим, щоб зайняти місто. Завдяки цьому німці зуміли відступити і продовжувати оборонятися в Італії.
Проте хочу ще раз підкреслити, що гірський терен Монте-Кассіно не дозволяв використати головних козирів союзників. Мається на увазі перевага в танках та авіації.
Американський бомбардувальник завдає удару по монастирю на Монте-Кассіно (15.02.1944). Foto: Wikipedia/Public domain
-Слід сказати, що союзники здійснювали різні маневри аби цю перевагу використати...
-Десант під Анціо є цікавим прикладом обходу німецьких укріплень і оточення німецьких сил. На жаль, операція під Анціо закінчилась провалом. Німці вчасно відреагували. Зрештою треба підкреслити, що ми тут в основному говоримо про західних командувачів, в тому числі і про польського генерала Владислава Андерса, але майстерно себе проявили і німці. Особливо це стосується командуючого німецькими силами на італійському фронті, фельдмаршала Альберта Кессельрінґа, який був не менш талановитим ніж славнозвісний “Лис пустелі”, фельдмаршал Ервін Роммель.
Генерал-фельдмаршал Альберт Кессельрінґ (на фото зліва - Італія, серпень 1944). Foto: Wikipedia/Public domain
Генерал Владислав Андерс серед польських вояків. Foto: youtube
-Якщо йдеться про Другий польський корпус, то ключовою для нього була операція “Хонкер”.
-Так, це четверта битва під Монте-Кассіно, поляки взяли в ній участь і як виявилось це була вирішальна битва. Попередньо відбулися три надзвичай криваві битви. Слід пам’ятати, що в тих горах і долинах спливли кров’ю американці, британці, канадці, індійці, а також французи. Варто не забувати, що Другий корпус був одним із елементів тих величезних сил залучених до цієї операції. Безумовно цей корпус відігравав дуже важливу роль, але він не був єдиним чинником, що зумовив прорив німецької оборони- “лінії густава” та ”лінії Гітлера”. Хоча внесок поляків в успіх битви був великим і це підкреслюють всі історики, в тому числі і західноєвропейські.
Бій за висоту "593".Foto: Wikipedia/Public domain
Перемога вже за рогом - польські вояки зачищують позицію "Привид" 18.05.1944.Foto: Wikipedia/Public domain
-Генерал Владислав Андерс без роздумів погодився на цей небезпечний наступ, бо це не було лише мілітарне рішення, але й також добре продумане політичне рішення.
-Саме це дуже цікавий аспект. Я дуже часто порівнюю дві битви Другої світової, котрі мають між собою більше спільного, ніж всім здається. Хоча це порівняння може багатьом не подобатися. Йдеться про битви під Монте-Кассіно і під Леніно. Обидві битви були дуже вагомим політичним маніфестом і обидві коштували полякам величезних втрат. Звичайно йдеться про різні умови, різні фронти та різні цілі, якими керувалися ті, хто кидав в бій польські підрозділи. Тим не менше тих подібностей чимало.
Монте-Кассіно було передовсім представленням польської справи на міжнародній арені. Це мало змусити союзників, американців та британців, щоб ті боронили перед Сталіном польську справу до останнього.
Битву під Монте-Кассіно виграно. Польський сурмач капрал Еміль Чех сурмить про відступ німців на руїнах бенедиктинського монастиря на Монте-Кассіно. Foto:Wikipedia/Public domain
-Ну саме, радянська пропаганда твердила, що поляки не боряться з Гітлерівською Німеччиною і Монте-Кассіно мало бути контраргументом цій пропаганді.
- Так це був дуже суттєвий чинник. Слід пам’ятати, що Армію Крайову звинувачувалося в тому, що це була армія, яка не воювала. Перед Монте-Кассіно був Тобрук, битва за Англію, Нарвік. Проте бракувало гучної військової операції польських сил на Заході. В руках Сталіна це було певним аргументом. Пам’ятаймо, що в жовтні 1943 року на східному фронті в наступі радянських військ взяла участь Перша варшавська піхотна дивізія імені Тадеуша Костюшка. Отож, Сталін мав дуже сильний аргумент, що мовляв от під керівництвом комуністів поляки воюють на фронті, проливають кров, наступають в напрямку Польщі і рухаються найбільш коротким маршрутом. І що нібито це несе Польщі свободу і слід підтримувати такі дії. В той час сотні тисяч польських солдатів на Заході, по суті нічого не роблять.
Звідси і це рішення Андерса. Він усвідомлював, що битва буде дуже кривопролитна. Він знав, що будуть тисячі загиблих і поранених. Генерал Андерс прийняв рішення розуміючи це власне, щоб голосно заявити про польську справу. Теж питання чи мав він якийсь інший вихід, коли отримав пропозицію штурмувати Монте-Кассіно. Він міг відмовитися від цього і це заощадило б життя польських солдатів. Проте Андерс напевно допускав, що така значна участь польських солдатів в боях на фронті, підкреслення цього братерства зброї з силами союзників повинна бути аргументом в майбутніх, переговорах союзників зі Сталіном. Він помилився. Сьогодні нам легко оцінювати це з висоти часу, але гадаю, що Андерс мав можливість таке припускати і можна зрозуміти його рішення.
no/PR1