Logo Polskiego Radia
Print

Як по-польськи почали говорити не «na Ukrainie», а «w Ukrainie»

PR dla Zagranicy
Igor Isayev 23.11.2013 14:23
  • 2304 HISTORIA REW POMAR.mp3
Українські події 2004 року принесли одну реальну зміну в Польщі: це поліпшення іміджу України й образу українця
Flickr/vivat

Наприкінці листопада 2004 року, як реакція на масові фальсифікації президентських виборів в Україні, розпочалася подія, яку пізніше назвуть Помаранчевою революцією. Головним досягненням протестувальників, але також медіацій з участю тодішнього польського президента Алеєксандера Кваснєвського, було призначення третього туру виборів, що їх виграв Віктор Ющенко.

Коментарі польських експертів та високопосадовців, записані в останні дні листопада 2004 року, що їх я знайшов в архівах Польського радіо, з відстані 9 років можуть здатися дещо наївними.

Знаючи гостей моєї сьогоднішньої програми, можу сказати: сьогодні вони самі оцінили б свій тодішній погляд на Україну як частково дитячий. Та це можна зрозуміти: тоді, у першій половині нульових, поляки, так само як і багато українців, прагнули змін над Дніпром. А тому чимало з них приїхало в Україну, аби підтримати протестувальників. Послухаймо ж, що говорили в Польщі у перші дні Помаранчевої революції.

Один із найвідоміших польських політиків, Єжи Бузек, пізніший голова Європарламенту. Говорячи по-польськи, він вживає– w Ukrainie, а не na Ukrainie.

– Мешканці України вже довший час готуються до в міру демократичних виборів, цей громадський рух в Україні зростав уже багато років. Ми, поляки, мали контакти з цим рухом, допомагали йому, допомагали економічно, також політично. Недаремно Польща отримала звання «адвоката України» на заході Європи. Те, що сталося останніми днями, цей вибух – це результат усіх процесів, які відбувалися в Україні останнього часу, – каже він.

/

Єжи Бузек продовжує:

– Там, де я був, і те, за чим я спостерігав - а це передовсім неформальне спілкування – то величезна кількість українців зацікавлена демократизацією своєї держави. Із польської перспективи я би не говорив про того чи іншого кандидата, ми не можемо вказувати, це громадяни України мають обрати свого президента. Треба наголосити: Польща є проти фальсифікацій, – каже він.

Багаторічний депутат польського Сейму Ян Літинський, нині радник польського президента Броніслава Коморовського:

– В Україні польський приклад був надзвичайно важливим. Українці хотіли піти польським шляхом, тому вони відкликалися до «Солідарності», тому запросили її лідера Лєха Валенсу, і тому саме погодилися на медіації, зокрема, польської сторони. І треба наголосити, що саме завдяки більш-менш послідовній польській зовнішній політиці Лєх Валенса і Алєксандер Кваснєвський були тими людьми, які змогли поїхати в Київ і вести переговори, – каже він.

Колишній міністр закордонних справ Даріуш Росаті:

– Я вважаю - те, що відбувається в Україні, має ознаки революції. Революція – це спроба змінити устрій, а ми маємо справу саме із цим. Це намагання змінити імідж України на імідж держави демократичної – а те, що вона такою досі не була, бачимо неозброєним оком. Чому ця революція має мирний характер – я це бачу так: з одного боку, протестувальники усвідомлюють, що принесла б акція протесту, яка переросла б у збройний конфлікт. А з іншого боку, українська влада, під тиском міжнародної спільноти, утримується від того, щоб застосувати будь-які засоби, аби придушити цей рух, – каже він.

Відомий американський політолог, радник американських президентів Збіґнєв Бжезінський:

– Для мене це ясна річ: демократичний світ має не просто засудити київських високопосадовців, особливо їхні виборчі маніпуляції, але також засудити дії Путіна, який брав безпосередню участь у цих маніпуляціях. Я вважаю, що чітка та категорична реакція Євросоюзу й Сполучених Штатів має бути, захід повинен домагатися від президента Кучми й Верховної Ради скасування виборів і проведення нових, можливо, з технічною допомогою ООН, – каже він.

Войцех Цеґєльський, тодішній кореспондент Польського радіо в Києві.

– Виступила Юлія Тимошенко, права рука Віктора Ющенка, і дуже гостро засудила те, що робить табір влади, засуджуючи також дії Кремля і Путіна. Здається, Тимошенко значно радикальніша від Ющенка. Зрештою, я неофіційно дізнався, що оточення Віктора Ющенко хотіло, щоб Тимошенко не виступала, усі знали, що вона говоритиме досить радикально, – каже він.

Тим часом у Варшаві, як і в багатьох містах України, місцева українська громада протестувала проти фальсифікацій.

Попри пізніші чвари «революціонерів», події 2004-го року принесли в Польщу одну суттєву і тривалу зміну: в західних сусідів значно поліпшився образ українця. Це підтверджують усі соціологічні дослідження, проведені з того часу в Польщі. А крім того – по-польськи, як я і вказував на початку програми, усе частіше стали говорити не «na Ukrainie», а «w Ukrainie», не «Janukowicz, Timoszenko», а «Janukowycz, Tymoszenko».

Слухайте звуковий файл!

Ігор Ісаєв

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти