Річард Пайпс народився 1923 року в Польщі, в місті Цєшин. Його родина мала польське та єврейське коріння. Атестат зрілості майбутній професор отримав у Варшаві. А у 1939 році його родина емігрує до США, втікаючи від фашистського вторгнення.
Після служби в американській армії Пайпс вступив до Корнельського Університету в місті Ітака, штат Нью-Йорк, а потім до Гарвардського Університету. Річард Пайпс вивчав історію європейської культури та філософію історії, проте основною його спеціальністю стала історія Росії.
Після захисту докторської дисертації в 1950 році Пайпс почав працювати в Гарвардському Університеті, у 1963 році став професором цього вишу.
Професор є прихильником тези про зв’язок більшовицької тоталітарної системи з авторитарними традиціями московської держави та царизму. Погляди на генезу більшовицької влади та комуністичного тоталітаризму в Росії історик сформулював в трилогії: «Росія царів», «Російська Революція» і «Росія більшовиків».
Наприкінці XIX століття селяни вірили, що загальний земельний перерозподіл буде проведений за указом царя, а в селянських легендах того часу «рятівником», «великим визволителем» був завжди «істинний цар». Ця віра зміцнювала інстинктивний монархізм селянства. Звичні до того, що їх «били» пани, селяни переносили ці відносини і на царя, якого сприймали як битого і як господаря всієї країни. Вони бачили в цареві справжнього власника і батька Росії, який безпосередньо управляє своїм величезним господарством – і це є суть примітивної версії патримоніальних відносин, що лежали в основі російської політичної культури,
– писав він у «Росії царів».
Інші найвідоміші праці Річарда Пайпса – це «Російська інтелігенція»; «Радянська стратегія в Європі»; «Три "шляхи" російської революції» та десятки інших. Книги Річарда Пайпса перекладені 12 мовами світу.
На початку 1980-х років Річард Пайпс був радником президента США Рональда Рейгана у справах СРСР та Східної Європи.
Під час одного з перебувань професора Річарда Пайпса у Варшаві нам вдалося порозмовляти з ним.
Пане професоре, яке майбутнє чекає Росію ?
– Я є дещо песимістично налаштований. Опитування громадської думки показують, що росіянам ніхто не нав’язує ніякої диктатури: навпаки, їм це подобається. Крім того, росіяни не вірять у демократію, розглядаючи її як образу, вони навіть не вірять у політику. Росіяни ставляться до політиків як до злодіїв. У мене немає сумнівів, що ці опитування правильні: і якщо так, то ми маємо справу з суспільством, яке зазнавало тривалий період диктатури, відсутність верховенства права. Звісно, щось у Росії поліпшується, але дуже повільно, отож зміни, якщо вони відбуваються , то тільки через багато років, – каже він.
А якщо припустити , що в Росії щось покращиться, і вона стане демократичною – то чи можна зберегти її нинішню політичну позицію і форму?
– Росія має дуже добру геополітичну ситуацію. Це, перш за все, велика країна, вона межує з Європою, Близьким і Далеким Сходом. Ці регіони завжди будуть відігравати важливу роль у міжнародній політиці, – каже він.
Ви говорите, що зміни в Росії можливі лише через багато років. А в що росіяни вірять сьогодні?
– Я думаю, у те ж, що і сто років тому, ще до радянської влади. Вони вважають, що Росія є великою державою світу, вважають, що вона оточена ворогами, – каже він.
Тобто ментальність росіян сьогодні не відрізняється від ментальності царського часу? Невже не відбулося жодних змін?
– Звичайно, певні зміни є. Але не такі великі, як здається. Це дуже важко - змінити культуру, і не тільки в Росії. Моментальні зміни можуть бути результатом, наприклад, великої біди: як от для Японії катастрофа в Другій світовій війні чи для євреїв – Голокост. Без такої катастрофи важко змінити менталітет, – каже він.
А якщо в сьогоднішній Росії відбудеться катастрофа, скажімо, економічна, то це змінить російський менталітет?
– Хіба що це буде така економічна катастрофа, через яку люди вмирали б від голоду. Але цього, на щастя, у Росії не станеться, – вважає професор.
Правління Путіна. Воно щось змінило в росіянах?
– Вони цього хочуть. Вони хочуть, щоб хтось ними правив протягом багатьох років. Вони не хочуть змін. Царі правили так довго , як вони жили, радянські лідери, зрештою, теж, – каже Річард Пайпс.
Чому росіяни вважають, що постійно повинні тримати під своїми крилами слов’янських або православні народи – і чому таких прагнень не мають українці або білоруси?
– Українці та білоруси повинні розуміти, що Росія їм не загрожує, а росіяни повинні усвідомити, що для них не є загрозою присутність незалежної національної держави сусідів. Насправді, росіяни – це люди, дуже не впевнені в собі, а як відомо, люди невпевнені є агресивними. Це результат імперської політики. Росіяни бояться інших країн, особливо Сполучених Штатів, але також Європи чи Китаю, – вважає він.
Чи є Росія завжди буде прагнути бути імперією, у тій чи іншій формі?
– Традиційно вона завжди до цього йшла. Чим більше росіяни відчувають контроль, тим менше вони відчувають себе під загрозою. Те ж стосується і внутрішніх проблем. Коли запитати росіян про те, що для них важливіше – свобода чи «порядок» – то понад 80 відсотків відповіли б, що саме «порядок». Росіяни не можуть собі уявити, що свобода і порядок можуть співіснувати. На Заході це є, але в Росії вони взаємно виключають один одного, якщо є свобода, це означає, що є анархія, – вважає він.
Дякую і нагадаю, що ми розмовляли з одним із найвизначніших совєтологів сучасності Річардом Пайпсом.
Запрошуємо послухати звуковий файл
Ігор Ісаєв