До польського Сейму 11 квітня потрапив проект постанови, яка засуджує ОУН-УПА за геноцид польського населення східних воєводств міжвоєнної Польщі. Інформація про це спровокувала чималу дискусію в українських медіа. Чи вплине дискусія у польському парламенті на стан відносин між Києвом та Варшавою?
У Польщі – декілька інформаційних депеш, в Україні – сотні публікацій та тисячі коментарів на Інтернет-форумах. Так громадськість по обох боках кордону відреагувала на повідомлення про новий проект постанови, котрий зареєстрував польський Сейм. Його авторами є група депутатів Польської селянської партії на чолі з Францішеком Стефанюком. Основна ідея документу: вшанувати пам’ять жертв Волинської трагедії, засудити цей «злочин українських націоналістів» та «визнати Організацію українських націоналістів, Українську повстанську армію, дивізію СС-Галичина та українську поліцію на німецькій службі, злочинними організаціями».
Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території Волині, Львівщини і Тернопільщини. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За польськими підрахунками, під час цієї трагедії загинуло від 35 до 60 тисяч поляків, а також кілька тисяч представників інших національностей. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду».
«Це вже не перший такий проект, який потрапив на розгляд Сейму», - говорить Генрик Вуєц, радник президента Польщі. «Традиційно спільну позицію Сейму з подібних питань випрацьовує спеціальна комісія за участю президіуму парламенту, проте не знаю, як буде цього разу»:
Радник президента Польщі Генрик Вуєц
- Це виняткова річниця, 70-та річниця волинського злочину. Називаю ці події злочином, бо тоді було вбите мирне населення, жінки, діти. Цей злочин довершили українські націоналісти, пов’язані з УПА, якою політично керувала ОУН. Це не був випадок, а цілеспрямована акція. І злочини треба засуджувати, це очевидна річ, незалежно від того, хто їхній виконавець. Але окрім засудження важливим є довести до процесу доглибного переосмислення тих подій. Адже в у 40-х роках загинуло близько 20 тисяч українців, і в Польщі про це говорять. Їх пам’ять спільно вшанували президенти Ющенко та Качинський на Підкарпатті. Ми очікуємо, аби подібне вшанування відбулося і з української сторони, бо це є шлях до поєднання.
Генрик Вуєц згадав про лист польських єпископів до німецьких духовних з 1965 року, де польські ієрархи пробачали та просили пробачення, та про дискусію про вбивства поляками євреїв у Єдвабному, що відбулася в країні над Віслою кілька років тому. На його думку, подібним шляхом має йти і польсько-український діалог.
До проекту сеймової постанови додано також історичне пояснення, де констатується «нечуваний розвиток культу Степана Бандери та УПА на Західній Україні останніми роками» та блокування спроб вшанувати жертви націоналістів. Радник Вуєц наголосив, що це бачення процесу зі сторони частини депутатів, а не всього польського політикуму:
- Це не є збірна позиція всієї польської сторони в діалозі з Україною, це проект, який внесла група депутатів. Подібний текст може написати кожен парламентарій. Тому я б не поспішав його схвалювати чи засуджувати, а подивився на результати обговорення в парламенті.
Підтримку для проекту Польської селянської партії вже заповіли фракції Права та справедливості і Солідарної Польщі. Генрик Вуєц вагається з прогнозами, чи Сейм проголосує за таку постанову:
- З одного боку, як я вже казав, те що відбулося на Волині - це злочин, а злочин треба засудити. Незалежно від решти причин, жертв треба вшанувати. І незалежно від того, чи постанова буде чи ні, процес засудження та вшанування має відбутися. Маємо в цій справі позитивні сигнали з України: наприклад, лист Української греко-католицької церкви з приводу річниці Волинської трагедії, виступ митрополита Філарета, голоси українських інтелектуалів. І польська сторона має показати, що це цінує. Треба шукати варіанти, як спільно представити історичну правду та разом працювати над поєднанням двох народів.
Як на ситуацію в Сеймі реагує українська сторона – прокоментував професор Ярослав Грицак, відомий український історик, який вивчає польсько-українське спільне минуле:
Ярослав Грицак (фото: www.uainfo.censor.net.ua)
- Перш за все, важко окреслити, що є українська сторона. Вона не одна, їх декілька. У цих питаннях між Партією регіонів та Батьківщиною згоди нема та ніколи не буде. Так, в Україні є здивування, особливо якщо порівнювати з попередніми річницями 1993-го та 2003-го року. Ця річниця обіцяє бути більш гострою зокрема тому, що найголосніше виступають ті, хто не хоче українсько-польського примирення. При чому як з польського, так і з українського боку.
У коментарях до новини про проект постанови на українських Інтернет-порталах домінують три типи коментарів: перший – нарешті в Європі дізнаються правду про українських націоналістів, другий – Москва хитро маніпулює Варшавою аби дискредитувати Київ, а третій – через брак розуміння з боку української влади втрачаємо свої єдиних друзів в Європі. Ярослав Грицак радить не переоцінювати гостроти дискусії над спадщиною ОУН-УПА в українському суспільстві:
- Не треба шукати правди у коментарях на сайтах. Ті, хто займається Інтернетом, знають, що коментарі мало відображають реальну картину суспільної думки. Це є радше голоси найбільш активної частини. Хоча. Те що активна частина суспільства озвучує саме такі думки, це турбує, адже вони не відповідають реальному стану речей. А дійсність є такою: який би не був уряд в Києві, який би не був уряд у Варшаві, - все одно Україна та Польща сприймають один одного як стратегічні партнери. Не думаю, що це зміниться через цю річницю. Так, ця річниця буде гострою, але маю надію, і навіть переконання, що вона мало що змінить в українсько-польських стосунках.
Професор Грицак переконує, що автори проекту постанови сильно спрощують ситуацію, подібно як це роблять Інтернет-коментатори. «Постать Бандери не має однозначно позитивної оцінки в українському суспільстві, згадайте хоча б історію з наданням чи відібранням у нього звання Героя України», - говорить науковець. Ярослав Грицак оцінив також, наскільки великими є шанси ухвалення такої постанови у Варшаві:
- Я історик, а не пророк. Але припускаю, що вірогідність голосування за таку резолюцію невисока.
Історик сумнівається, що події у Польщі змусять українців більше говорити про роль націоналістичних організацій в їх історії. «Польща досі мало присутня в українському політичному та громадському житті», - констатує Грицак.
Після вихідних на інформацію про проект ухвали польського Сейму встигла відреагувати партія Свобода, яка, до речі, в ньому згадується. «Ми вважаємо, що кожен народ, окрім вшанування своїх героїв, з повагою ставиться до такого ж права щодо героїв інших націй», - заявив депутат від Свободи Юрій Сиротюк, і додав, що авторами проекту є «шовіністично налаштовані польські кола». Додамо, що на попередньому засіданні польські депутати не встигли обговорити цей проект, дискусія над ним відбудеться вже у травні.
Олена Бабакова