Загалом зустріч мала характер більш просвітницький ніж дискусійний. Склалося враження, що гості мають на меті пояснити полякам природу походження Майдану, традиції політичних процесів і психологію гравців української політики, а заразом і розвіяти ті міфи, які вже устаткувались в польському суспільстві. Зокрема, про страшних націоналістів-радикалів із Правого сектору, які наче мають намір прийти до влади та повернути Україні Перемшль, а заразом і пів-Польщі. Наскільки вдалося відкрити очі польській громаді на підводні камені української революції – залишається питанням, але спроби були цікавими, інколи незвичними, а подекуди навіть відчайдушними.
Наприклад, Віталій Портников так натхненно порівнював київськиї Майдан з Варшавським повстанням, що взагалі назвав історію польського народу ідіотизмом, а самих поляків – ідіотами, за що отримав... шквал оплесків.
- З точки зору реаліста і прагматика це повний ідіотизм - вся історія польського народу після розділу Польщі. Вся! Але тому ви і є тою державою і таким народом. Якщо б Ви такими не були, ви б сьогодні були маленьким Варшавським воєводством і не відомо ще чи не в складі Російської федерації. Те що Ви такі є, дало незалежність не тільки вам, але й сусіднім державам: Україні, Білорусії і Литві. Цей ідіотизм, який ви проявляли всю свою історію. І тепер, коли ви нарешті маєте таку державу, яку хотіли, а сусідні народи починають проявляти свій ідіотизм – ви говорите, що вони ідіоти. Але вони навчилися у вас, це ваш приклад, - сказав він.
Загалом дискусія розпочалась з виступу колишнього парламентаря Ігоря Гриніва, який коротко, але доступно розповів про настрої в суспільстві, політичні уподобання тощо, спираючись на данні соціологічного дослідження. Власне, ніякої сенсації тут не було. За його данними, українці, як і раніше, поділені на більш-менш рівномірні табори: одні підтримують курс влади, інші – плекають надії на краще майбутнє від опозиції. Водночас, недовіра до владних інституцій в Україні зростає. Євроінтеграційний курс залишається пріоритетним для більшості українців, хоча чимало людей дивляться в бік Митного союзу, а на президентських виборах у другому турі будь-який опозиційний кандидат взмозі перемогти Януковича. Підсумовуючи сказане, Гринів зі знанням справи зазначив:
- Ті процеси, які зараз відбуваються в Україні насправді не були зовсім непрогнозованними.
На думку Гринева, Янукович хотів втримати Україну в такій собі феодальній державі, не роблячи певних кроків ані в бік Росії, ані в бік Європи, а заразом зберігти інструмент влади, як інструмент власного самозбагачення та самоутвердження. Проте економічна ситуація в Україні призвела до того, що в Януковича просто закінчились кошти, аби контролювати ситуацію.
Після соціологічних данних естафету перейняв Віталій Портников. З притаманною йому красномовністю він продовжив тему Гринева про нестачу грошей у Януковича і, як наслідок цього, про те, що повернутися до «статусу-кво» вже неможливо. Водночас Портников наголосив, що не знає, як надалі будуть розвиватися події у Києві...
- ...Але я абсолютно впевнений, що на місці тієї держави , яка припинила своє існування в листопаді минулого року – з’явиться нова. Треба бути впевненими, що дійсно та політична нація, яка вийшла на вулиці минулого року, вона нікуди вже не дінеться, - наголосив журналіст.
Він намагався пояснити аудиторії, що ті історичні процеси, які зараз відбуваються на Майдані не піддаються ані політичному, ані соціологічному аналізу. За його словами, вони відбуваються в наслідок того, що держава просто не здатна існувати в цій формі, в якій вона існувала. Далі журналіст звернувся до польського народу. Говорив стоячи. Сказав, що дуже дивується тому, наскільки польське суспільство, і польські політики зокрема, не здатні зрозуміти тих процесів, які відбуваються в Україні, тоді як усі мрії Польщі про свого східного сусіда починають здійснюватися.
- Якою є сутність дискусії в польському суспільстві? Ось, націоналісти там стоять на Майдані, чи не націоналісти? Звичайно, націоналісти! А ви забули, як ви православну церкву в центрі Варшави за наказом маршала Пілсудського просто знесли? Ви тільки не кажіть, що за нинішніми мірками це не русофобія. Це справжня русофобія! Уявіть собі ноти, які би вам зараз написав Путін з цього приводу, - зазначив Портников.
Коли мова зайшла про українських націоналістів-радикалів, то спікери дискусії намагались донести аудиторії, що на Майдані стоять не ті упісти-бендерівці, які воліють повторити досвід Волинської різанини. Це скоріш націоналісти-романтики, які мріють про сильну, самостійну країну. Катерина Горчинська навіть зауважила, що соціологічний портрет середньостатистичного учасника радикального Правого сектора дуже схожий на центральну фігуру пам’ятника Варшавському повстанню: молоденький, худорлявий хлопчина в касці та гранатою на поясі. А також, для більш виразного сприйняття образу українського радикала розповіла анекдот з передової:
- Холодно, мінус 20 градусів, син зберається виходити на двір і мама його питає: - Сину, ти шапку вдягнув? – Вдягнув, мамо. І маску також. І гранату взяв. І протигаз.
Певні зусилля експерти з України приклали для того, аби розтлумачити присутнім те, що насправді відбувається в урядових кабінетах чи Адміністрації президента і яка психологія теперішньої української влади. Олександр Литвиненко, який до недавна був заступником директора Інституту стратегічних досліджень при Президентові України, зізнався, що виникнення Майдану було для них достатньо прогнозованним.
- Те, що щось відбудеться після Вільнюсу було зрозуміло. Але те, що після цього в усіх можливих розвилках буде обиратися шлях, який буде загострювати ситуацію, це передбачити було достатньо складно. Але я б не пояснював це якоюсь конспіралогією, чиєюсь злою волею. Це просто таке сприйняття світу, - сказав він.
За його словами, після радикалізації суспільства, захоплення Облдержадміністрацій та певних погроз в бік союзників-«регіоналів» Янукович був змушений піти на перемовинии з опозицією. Проте, як зазначила Горчинська, процес перемовин для президента – це зовсім не означає домовлятися.
- Його система координат сприймає слово «домовлятися», як слабкість. Він не розуміє сутності перемовин, - наголосила журналістка.
В свою чергу, Гринів з приводу перемовин влади з опозицією висловився більш гостро. Він зазначив, що українська влада притримується етичних норм скоріш кримінального світу, аніж високоморального суспільства.
- Російською мовою це звучить так: лоха нє кінуть – сєбя нє уважать. Тобто якщо можна когось обманути, то обманути – свята справа. І треба обманути. Це та етика і той спосіб мислення, яким мислить сьогодні влада, - сказав екс-депутат.
Щодо ролі парламенту у вирішенні політичної кризи присутніх запевняли, що законодавчий орган повністю підконтрольний президентові і самостійно вирішити проблеми не здатен. Саме тому, як наголосили гості, стабілізація ситуації в країні в повній мірі залежить від однієї людини – Віктора Януковича.
Після запитання з залу про лідера української революції: хто він і чи здатен взяти на себе забов'язання за майбутнє країни?, Портников почав цитувати Яценюка про те, що єдиний лідер – це народ, і наголошувати, що якщо була б одна центральна фігура, то київські події більше б нагадували державний переворот, аніж революцію. В свою чергу відповідь Горчинської прозвучала більш впевнено та переконливо: єдиного лідера і кандидата в президенти від опозиції немає, ще шукаємо.
- На привеликий жаль, у нас така ситуація, що один без рук, другий -без ніг, а третій - без голови. А нам дуже хочеться, аби і руки, і ноги, і голова. Тому продовжуємо шукати, - сказала вона.
В той же час, Портников попросив не порівнювати українську опозицію з польською "Солідарністю". Мовляв, ще зарано.
- Наші співрозмовники, з ким би я хотів поспілкуватися, не з Валенсою і не з вами. А з Пілсудським й Дмовським. Ось кого б я хотів би дуже побачити і запитати як вам це вдалося. Приходьте через 50 років і поговоримо про Солідарність. У нас буде ще такий етап. Це тільки початок, - запевнив він.
Також експерти з України спробували розвіяти міф про зловісні наміри Росії розколоти Україну і заграбастати її по частинах. Тобто ніхто не заперечував, що Росія має свої інтереси з приводу України, але це точно не розв'язання військового конфлікту і розділу країни. Як наголосив Литвиненко, вплив Росії на Україну занадто перебільшують.
- Росія володіє дуже обмеженним інструментарієм впливу на Україну. Єдиний проросійський політик Віктор Медвечук з громадським рухом Український вибірмає дуже стабільний рейтинг підтримки. Він колись дотягував до відсотка? – звернувся він до соціолога Гринева.
- Ніколи не мав 2.
- Бачте, я навіть применьшив потужність тієї сили, - сказав Литвиненко.
Він зазначив, що Путін аж ніяк не зацікавлений в загострюванні конфлікту, оскількі ті стратегічні об'єкти, які його приваблюють, потрібні йому цілими і неушкодженними. Водночас Портников наголосив, що за великим рахунком український президент ніколи не домовиться зі своїм російським колегою. Тому Путін будує свій центр впливу на українську владу: закріплює своїх емісарів не в Києві чи Донецьку, як це було раніше, а символічно в першій столиці більшовицької України - в Харкові.
- Український фронт, Добкін-Кернєс - це все російські проекти, - наголосив журналіст.
На закінчення дискусії Портников закликав польську державу бути мужньою і більш активнішою у перемовинах з Європою, не боятися визнати свою помилки, і наголосив, що Польща має бути адвокатом не української держави, а українського народу.
- Що могла би робити Польща? Більш енергійно говорити з Європою про жорстку позицію? Так. Запроваджувати персональні візові санкції проти тих, хто застосовує силу? Так. Ініціювати розслідування фінансових махінацій в інших країнах Європи? Так, - сказав він.
Зустріч закінчилась без промовистих виступів. У заключному слові модератор дискусії Мирослав Чех закликав більш толерантно ставитись до подій в Києві, навіть спробував змоделювати ситуацію ніби люди перегородили центр Варшави 17-ма барикадами та домогаються від влади дослухатись до них.
Про результати зустрічі говорити не доводиться. Для цього необхідно провести ще з десяток дискусій. Проте найкраща порада як польській громаді краще зрозуміти Майдан прозвучала ще в середині зустрічі, коли Портников стоячи промовив до поляків:
- Перестаньте обговорювати дурниці, будь ласка. Чи обговорюйте їх у вузьких експертних колах. Поїжджайте на Майдан. Ставайте поруч зі своїми братами.
Денис Шпігов