Сьогодні де тільки не зустрінеш українських підприємців, які діють у сфері громадського харчування. Взяти хоча б польську столицю. Тут недавно з’явилося кафе «Soup Culture», але воно вже стало місцем паломництва не тільки звичайних поляків, а й веганів, вегетаріанців, сироїдів та інші дієтників. Суп подають у їстівній посудині. Кажуть, такого у країні над Віслою ще не було. Тож у рубриці «Економіка і бізнес» – про один з найуспішніших українських проектів громадського харчування у Польщі.
Маріуполець Євген Адінцов мав у приазовському місті меблевий бізнес, клієнтів з Донецька і Луганська, та прийшли лихі часи окупації, які позбавили його постійних замовників. Тож довелося поїхати спершу до Києва, а потім і за кордон.
Після того, як його друзі в українській столиці зайнялися новою справою, Євген відкрив кафе вегетаріанських супів-пюре і у Варшаві. Чому він приїхав саме до Польщі?
«Я обирав між Польщею і, здається, Словенією, куди було легше оформити документи і поїздка була б не дуже затратною. Обрав Польщу, бо й ближче, і мова більш подібна до російської та української.
Приїхав до Варшави, мови не знав, спершу користувався перекладачем Google у смартфоні. Об’їхав меблеві підприємства і так знайшов кілька варіантів праці. Влаштувався на меблевій фабриці, де на виробництві були українці, півроку працював столяром, згодом понад рік я був дизайнером, а вже пізніше з моїми київськими приятелями я почав створювати «Soup Culture».
Київські ентузіасти придумали суп у хлібній посудині, для цього довго експериментували, щоб була відповідна піч, щоб їстівний «стакан» був смачним, щоб не протікав, щоб утримував форму і рівномірно випікався тощо. «Стакани» робляться з муки, масла, льону, кунжуту і приправ. Дріжджі і яйця не використовуються.
Їжа з коліс також стала у пригоді
Словом, проект рушив, хлопці брали участь у різних заходах типу фестивалі вуличної їжі Street Food. А коли перший пункт супів було відкрито у Києві, партнери почали думати й про Варшаву. Спершу з’явилася ідея їжі на колесах:
«Спочатку, минулого року, ми зробили тут фудтрак, – це такий автомобіль, переобладнаний у кухню на колесах, їздили ним під офіси. Але попрацювали недовго, бо настала зима – а це ж справа сезонна. Авто ми поставили на автостоянку і почали робити оцей стаціонарний пункт на вулиці Панській 67.
У грудні ми його запустили і зараз займаємося відкриттям другого пункту. Він буде безпосередньо у центрі, біля Центрального вокзалу».
Колеги з Києва, зокрема й сам винахідник їстівного посуду Кирило Пузенко, ще не бачили «Soup Culture» у Варшаві, але вже відкрили візи і при нагоді приїдуть подивляться.
Скільки коштує відкриття такого малого харчового бізнесу у польській столиці?
«На фудтрак я заробив сам, а на оцей стаціонарний пункт я залучив далекого родича, він його профінансував і тепер з прибутку я поступово повертаю ті кошти. На такий стаціонарний пункт необхідно мати приблизно 15 тисяч доларів. З другого місяця він у нас вже вийшов на нуль, тобто пункт вже заробляє на себе – на оренду, на оплату людей, – у нас працює троє осіб. Сама ж «супниця» невеличка – 15 квадратних метрів.
Концептуально наш продукт такий, що він відповідає сучасному ритму життя. У людей все менше часу, аби годинку посидіти, спокійно пообідати, сьогодні все робиться похапцем, на ходу. А ми створили альтернативу, яка дозволяє людині не їсти похапцем на сухо, а взяти з собою суп в посудинці, яку також можна схрумкати. Люди все частіше звертають увагу, щоб їсти без м’яса, без тваринних жирів, тому ми робимо супи і посудинку на основі здорового харчування».
Хлібна посудинка виробляється на очах у відвідувачів
Підприємець Євген Адінцов стверджує, що такої «супової» інновації, як у них, немає не тільки в Польщі, а й у світі. Технологію хлібного «стакана» вже запатентовано і тепер прихильники здорового харчування розвивають свою торговельну марку. А при нагоді привчають людей переходити з нездорового харчування до здорове. Євген каже, що на суп приходять найрізноманітніші клієнти:
«Здебільшого це офісні працівники, студенти, спортсмени, потім ціла група веганів і вегетаріанців – вони взагалі турбуються, чи є в їжі глютен, молоко, яйця. Такі клієнти поки не розпитають, що й до чого, їсти не будуть. А після того, як про наші супи написали українські ЗМІ і два рази до нас навідався посол Андрій Дещиця, то до нас ще частіше почали приходити й українці».
І хоча польські ЗМІ ще не помітили український «здоровий фаст-фуд», все ж слава про смачний вегетаріанський суп-пюре у їстівних формочках вже розійшлася у нашому регіоні континенту, зголошуються австрійці, словаки, іспанці. Вони вже приїжджали до Варшави, придивлялися, куштували і зацікавлені розвивати такий бізнес у своїх країнах на базі франшизи:
«Що стосується Польщі, то цього року ми зобов’язані відкрити 10 пунктів у Варшаві, а взагалі протягом 5 років мінімум 200 пунктів в усій Польщі. Щодо оформлення нашого бізнесу, то я все робив самостійно. Всі бюрократичні сходинки можна подолати самотужки. Паперів, звичайно ж, потрібно було зібрати дійсно багато. Але, якщо Тобі кажуть, що через 7 днів можна буде отримати якийсь документ, то це дійсно так і буде.
В Україні дещо інакше – можуть обіцяти, але не встигнути, треба зайти пізніше тощо. Тут люди, які працюють в адміністрації, досить прихильно ставляться до клієнтів, причому вони ж чують мій акцент, зразу ж здогадуються – людина прибула з України, але це не перешкода, часто навіть навпаки».
Євген стверджує, що його «супкультура» припала полякам до смаку і тому, що згідно з ресторанною статистикою Польща – найбільш «супна» країна у світі. На одного поляка припадає щонайменше 180 літрів супу на рік. Згадав також фірмовий польський суп – журек, журек в хлібі. Тобто, їсти суп з хліба для поляків звично:
«Тому наш крем-суп у хлібній посудині їм близький, бо це певна версія їхньої національної страви, тільки вона модернізована і перероблена у вуличну їжу, Street Food, коли Ти можеш цю хлібну посудинку взяти з собою і випить цей суп на ходу. Тому Польща привітно зустрічає таку ідею, вона тут усім подобається».
Володимир Прядко