Газопровід Північний потік-ІІ – це фальшива лібералізація, завдяки якій Росія зможе шантажувати не тільки Україну, але й інші транзитні держави Центрально-Східної Європи. Про те, чому ця магістраль також може підірвати довіру до України як транзитної країни, – на хвилях Польського радіо розповіли оглядачі з порталу BiznesAlert.pl Бартломєй Савіцький та Войцєх Якубік.
Росіяни планують збудувати другу гілку газопроводу Північний потік, аби збільшити об’єми транспортування блакитного палива до Західної Європи на 55 млрд кубометрів газу щороку.
Своєю чергою, Варшава має намір втілити у життя проект газопроводу «Норвезький коридор» для транспортування дешевшого газу з норвезького шельфу у Польщу через Данію.
Головною проблемою в реалізації цієї ідеї був довгостроковий контракт Польщі з Ґазпромом. Після його завершення у 2022 році жодних перешкод більше не мало би бути. Варшава шукає безпечніших та дешевших поставок газу, і ця інвестиція може стати конкурентом для російського Північного потоку-ІІ у продажі газу на центральноєвропейському ринку.
Оглядач порталу Biznes Alert Бартломєй Савіцький сказав, що газопровід Північний потік-II невигідний не тільки Польщі, але й усьому Європейському Союзу:
«Північний коридор, тобто шлях, яким росіяни хочуть постачати збільшені об’єми газу через Північний потік-І і Північний потік-ІІ, розвантажить поставки газу через Україну, Польщу та Словаччину до іноземних покупців в Європі. Це підірве довіру до України, бо вона втратить правосуб’єктність та значення транзитної країни у зв’язку з транспортуванням газу. Так росіяни зможуть шантажувати Україну та інші транзитні держави Центрально-Східної Європи».
Бартломєй Савіцький нагадав, що ЄС, згідно із положеннями «енергетичного союзу», хотів би диверсифікувати джерела та напрямки поставок блакитного палива:
«Північний потік 2 – це фальшива лібералізація. Ми насправді отримуємо ще один шлях поставок, але водночас не змінюємо постачальника – увесь газ надходить тільки від одного Ґазпрому. Це не збільшить конкурентоспроможність на газовому ринку, а навпаки – зменшить її».
Як додав оглядач, в інтересах Польщі – збільшення шляхів поставок, але, передусім, числа постачальників. Саме тому, за словами Савіцького, Польща дуже зацікавлена у газі з Норвегії, адже так може з’явитися новий постачальник блакитного палива в Центрально-Східній Європі. Однак, на його думку, на заваді цьому можуть стати інтереси західного сусіда Польщі:
«Німці розуміють це питання по-іншому, сприймають його суто суб’єктивно і бачать тільки власні інтереси. Німецькі енергетичні концерни очікують на вигідні контракти, однак вони не зважають на загальну політику безпеки постачання газу до Європи».
Проект «Норвезький коридор» має забезпечити Польщі 10 млрд кубометрів норвезького природного газу на рік до 2022 року. Це за потреби у 14 млрд кубометрів. На погляд Савіцького, є велика загроза для польсько-норвезької ініціативи, оскільки значні об’єми газу з Північного потоку-ІІ, а це 55 млрд кубометрів, що транспортуватимуть до Західної Європи, планують постачати клієнтам в країни Центрально-Східної Європи. Відтак, ці два газопроводи будуть змагатися між собою за ринок.
«За інформацією німецьких компаній, котрі займаються будівництвом газової інфраструктури Німеччини, приблизно 10 млрд кубометрів газу з Північного потоку-ІІ мали би потрапляти на європейський і польський ринок. 10 млрд кубометрів – це приблизно стільки ж, скільки тепер Польща закуповує у Росії згідно із Ямальським контрактом. Цей газ надходить, передусім, з України, а також з Білорусі. Тому це ставить під загрозу польсько-норвезьку ініціативу. Але польський уряд не зумовлює існування Норвезького коридору від будівництва Північного потоку-ІІ. Польща послідовно втілює власний проект. Газопроводом BalticPipe з Данії постачатимуть приблизно 10 млрд кубометрів газу до Польщі, а також для іноземних клієнтів. Інакше цей проект не окупиться», – вважає експерт.
Якщо для поляків проект російського газопроводу до Німеччини є загрозою для енергетичної безпеки, то для німців – це виключно бізнес. Таку думку висловив головний редактор того ж порталу BiznesAlert.pl Войцєх Якубік. Нагадаю, нещодавно у Варшаві відбулася зустріч Беати Шидло і Анґели Меркель. Під час перемовин польська прем’єр-міністр підкреслила, що проект Північного потоку-ІІ для Польщі «є неприйнятним». Войцєх Якубік вважає, що канцлер Німеччини залишається заручником німецьких бізнес-груп, котрі лобіюють втілення Північного потоку-ІІ. Водночас, за його словами, вона залишається тією рушійною силою, яка раціоналізує європейську політику стосовно Росії. Також оглядач порталу BiznesAlert.pl застеріг, що російсько-німецький проект може визначити ситуацію на газовому ринку в Центрально-Східній Європі на десятки років вперед.
«Це може посилити позицію Ґазпрому у цій частині Європи до середини наступного століття, адже газопровід має працювати впродовж 50 років. Звичайно, поляки протестуватимуть. Але ареною протистояння у цьому є не двосторонні відносини. Цей проект можуть заблокувати або Європейська рада, де потрібна одностайність, або Європейська комісія, яка може визнати цей проект загрозливим для ідей енергетичного союзу. Комісія поки вагається і досі не прийняла чіткої позиції. Польща, Вишеградська група, країни Балтії, Данія, Швеція вимагають від Єврокомісії швидшого прийняття рішення. Якщо оцінка буде негативною, то, можливо, проект зупинять», – звернув він увагу.
Войцєх Якубік відзначив, що межі інтересів не проходять нині по кордонах країн, а скоріше по межах різних лобі. Лобі німецької промисловості – дуже сильне і ефективне. Адже німецька економіка – це «локомотив», який розганяє європейську економіку, зокрема і польську.
«Але ті органи, котрі підтримують Північний потік-ІІ, мають хибне враження, що якщо вони зв’яжуть Росію цією інвестицією, то вона стане більш передбачуваною. Проте, ці органи вже допустили ситуацію, коли пов’язали Росію і Європу Північним потоком-І, потім була незаконна анексія Криму, ще раніше війна в Грузії та інші тривожні сигнали. Це мало б змусити подумати про те, що такий економічний зв’язок з Росією не впливає на раціоналізацію її політики, а радше сприяє недієздатності політики європейських держав щодо Росії. Це видно на прикладі санкцій, які тільки завдяки останнім зусиллям зберігаються», – наголосив оглядач.
RP24/Т.А.