Польські експерти ринку праці переконані, що роль працівників з-за кордону, особливо з України, на польському ринку й надалі зростатиме. Більшість з них називають останні роки – часом працівника, а не роботодавця, як це було раніше.
Одне з найбільших агентств працевлаштування, Manpower Group з Варшави, провело дослідження ринку праці і зробило висновок, що майже половина роботодавців має проблеми з пошуком відповідних кадрів.
Заступник голови Об’єднання агентств працевлаштування Міхал Подульський переконує у розмові з інформагентством Newseria, що у збереженні ритмічності виробничих процесів підприємств чи мінімізації витрат через зменшення виробництва, можуть допомогти працівники з-за кордону і, перш за все, з України. Саме тому, незважаючи на вищі кошти працевлаштування, польські підприємці все частіше намагаються використовувати робочі руки зі Сходу:
«2016-й рік – це, перш за все, одне гасло: ринок не роботодавця, а працівника. Це тому, що робочих рук все менше й менше, безробіття постійно знижується, фірмам все тяжче знайти працівників. Тому, вони можуть ставити вищі вимоги: зросли ставки, побільшало різноманітних заохочень з боку роботодавця – доступ до оздоровчих чи розважальних заходів, якісь спортивного чи культурного характеру бонуси. Працівника нині треба не тільки знайти, переконати, щоб долучився до нас, а потім ще й необхідно зуміти його у себе затримати».
Безробіття у листопаді та жовтні склало у Польщі 8,2%, а середня заробітна плата у цей же час підвищилася на 4% і досягла рівня 4-х тисяч 300 злотих (974 євро). Як повідомляє Головне статистичне управління, зростання зарплат можна помітити у більшості галузей.
Разом з тим, роботодавці нарікають на відсутність кваліфікованих кадрів, з такою проблемою вже змагаються 45% польських фірм.
«Сьогодні треба добряче постаратися задля того, щоб знайти працівника і не відпустити, бо дуже сильна конкуренція», – підкреслює Міхал Подульський:
«Через те, що діє ринок працівника, через те, що все складніше знайти робочі руки, роботодавці і рекрутингові агентства все тепліше дивляться на Схід, в бік України, Білорусі і далі. Працівники зі Сходу, і, перш за все, з України, – бо їх найбільше, – дають фірмам шанс на те, щоб підтримати безперервність виробництва. Це неправда, що вони знижують ставки іншим. Вже десь так приблизно два роки, як немає такого, що український працівник – це для роботодавця якась економія. Загалом, ставки для українців значно зросли. А інколи, беручи до уваги житло та інші витрати, працівник з України коштує роботодавцеві більше, ніж працівник з Польщі».
І йдеться вже не тільки про сезонну роботу, як це часто буває у сільському господарстві чи на виробництві, а й про фахівців для корабелень чи водіїв категорії C+E:
«Тут інша ситуація, – для того, щоб утримати безперервність виробництва, ми повинні працевлаштувати людей зі Сходу, бо працівників на польському ринку немає і їх стає все менше, зокрема, й через урядову програму 500+ (допомога родинам з дітьми) з польського ринку праці відійшло 150 тисяч жінок. Можливо, що їхня кількість буде й надалі зростати. Якщо ми не в змозі знайти в Польщі робочі руки, то мусимо їх шукати деінде».
Про те, що на польському ринку праці ситуація з робочими руками у найближчому майбутньому погіршуватиметься, свідчить не тільки еміграція поляків на Захід, не тільки зменшення кількості молодих працівників з огляду на демографічні процеси та на звільнення з роботи десятків тисяч жінок, – про що йшлося вище, – через кілька місяців, у зв’язку зі зниженням пенсійного віку, з польського ринку праці відійдуть ще кілька десятків тисяч осіб, бо матимуть право раніше йти на пенсію.
«Звичайно, ми не зможемо компенсувати дефіциту робочих рук на сто відсотків, особливо, якщо будуть впровадженні загострення правил працевлаштування на польському ринку праці для осіб з-за кордону, – то тим більше ми матимемо з цим проблеми».
Наплив робочої сили до Польщі сприяє тому, що Агентства працевлаштування відкривають свої офіси не тільки в Україні, а й у Молдові чи Казахстані.
Заступник голови Об’єднання агентств працевлаштування Міхал Подульський каже, що це не тільки полегшує доступ до майбутніх працівників, а й допомагає прикладом демонструвати місцевим ринкам: аби отримати адресу польського роботодавця чи агентства, платити посереднику не треба.
***
Наш попередній співрозмовник стверджував, що у Польщі нині існує не ринок роботодавця, а працівника. Проте, Йоанна Тирович з Економічного інституту Національного банку Польщі, яку щедро цитують польські ЗМІ, стверджує – що навпаки.
Серед аргументів експертки: рівень зарплат зростає повільно; рівень безробіття зменшується не тому, що все більше осіб знаходить роботу, а тому, що все менше людей її втрачає і все менше осіб приходить на ринок праці; на ринку праці все менші потоки, що означає – все менше працівників переходить з фірми до фірми.
Йоанна Тирович переконує, що сьогодні ані роботодавці не хочуть змін, ані працівники. Це призводить до падіння показників, які говорять про динаміку на ринку праці. Мовляв, якби люди вірили, що тепер діє ринок працівника, то вони б змінювали роботу. «А вони цього не роблять, бо бачать, що діється у їхніх фірмах, у конкурентів, у замовленнях», – додає експертка.
Разом з тим, Йоанна Тирович з Економічного інституту Національного банку Польщі переконана, що порівняно повільне зростання зарплат – це добре, оскільки зарплата не зростає швидше, ніж продуктивність праці. «З точки зору економіки, динаміка продуктивності праці і динаміка зростання зарплати повинні йти в парі», – наголошує вона.
Експертка також підкреслила, що в Польщі слабо діють посередники, які сприяють пошуку праці. У Голландії, навіть під час кризи, роботу знаходять протягом 4 місяців, у Польщі ж, зазвичай, роботу треба шукати 10 місяців. Причому, пошуком роботи займається близько 1% працевлаштованих. Решта 99% хоча, може, й не дуже задоволені своєю роботою, іншої і не шукають. Тобто, люди не мають бажання втратити свою «синицю у руці».
Якщо нічого не зміниться, то «ми й далі будемо тупцюватися на місці, все ще матимемо понад мільйон осіб без праці і численних роботодавців, які нарікатимуть на відсутність робочих рук. А епізоди швидкого зростання зарплат будуть відбуватися нечасто», – робить висновок Йоанна Тирович з Економічного інституту Національного банку Польщі.
В.П.