У рубриці Економіка і Бізнес мова піде про солодкий український продукт, який останніми роками непогано проклав експортний шлях до Європи та Америки. Познайомимося з однією польською фірмою, яка займається закупівлею меду і його перепродажем до різних країн. Левова частка обороту золотого, смачного, корисного продукту припадає саме на українського виробника.
У польських ЗМІ я прочитав, що «медова» фірма Corpo з Лодзі, що належить до голдінгу M Food, займається імпортом українського меду, про який раніше можна було почути в Польщі не найкращі компліменти. Але, останніми роками критиків меду з-над Дніпра у Польщі вже майже не залишилося. Навіть деякі українські фірми входять на польський ринок і тут розповсюджують свій досить якісний продукт, - як сам мед, так і медову переробку - всілякого роду мюслі, пластівці тощо.
А недавно вдалося зустрітися з неабияким шанувальником сонячного продукту, торговим директором Товариства з о.о. Corpo Адамом Мошом:
«Наша фірма на польському ринку діє вже майже 20 років. Починали із закупівлі меду з Болгарії, згодом розвивали інші напрямки – Аргентина, Тайвань, Китай, В’єтнам і так далі. А років десять тому польська фірма Bartnik (Новий Санч) запропонувала нам купувати мед у свого ж, українського, Bartnikа. Поступово ми стали найбільшим експортером та імпортером українського меду на Польщу і на Захід.
Взагалі 95% меду з України на західні ринки проходить через Польщу, якась його частка відпливає через Одесу, - це здебільшого мед призначений на американський ринок».
Чи технічно важче постачати мед аж з Аргентини чи з України – обидві ж ці країни не належать до Євроспільноти?
«Для нас сьогодні це вже немає значення, бо усе вже давно полагоджено і функціонує. А 10 років тому було справді непереливки. Сьогодні ж, Україна вже так налаштована на підготовку до входження в ЄС, що шляхи її експорту вже досить добре налагоджені. Ми ж не єдині скуповуємо мед в Україні – є, наприклад, Bartnik, є Huzar».
А чим відрізняється український мед від польського?
«Треба визнати, що він відрізняється ціною. Але, так насправді, український мед переважно соняшниковий – 80-90%. Його добре використовувати для пластівців, мюслі, гранолів, подушечок, словом як компонент у виробництві і до кремового меду. А польський мед, він більш різноманітний, бо польський бджоляр, все ж таки, більше пересувається, їздить з вуликами у різні місця, де його бджоли можуть «пастися» на різних рослинах, на липах, акаціях тощо. В Україні з такою мобільністю дещо гірше».
Чи польський споживач зацікавлений українським медом чи такої потреби не існує?
«Більшість імпорту здійснюється через Польщу, бо між нами спільний кордон, але він на польському ринку майже не залишається, український мед відправляється далі, на усю Європу. Ми, наприклад, обслуговуємо усю Західну Європу, а також Румунію, Угорщину. Наша фірма – це типовий трейдер – ми купуємо продукт, не обробляємо його, а продаємо, у тому ж вигляді, далі. Покупці-виробники можуть обробляти, змішуючи з іншими, наприклад, з мексиканським чи аргентинським медом, створюють мікс і ставлять на полички крамниць».
Співрозмовник Адам Мош каже, що цього року ціни меду в Польщі пішли вниз. Найбільшим виробником меду у світі, після Китаю, - Аргентина. Вона має дуже добрий урожай, але попит не великий. І кожний інший ринок – болгарський, румунський, польський чи український мусить до цього пристосуватися. А цьогорічний урожай меду і в Аргентині і в Україні дуже добрий, тож і ціни, певно не зростатимуть.
А який мед підприємець Мош полюбляє сам особисто:
«Липовий мед, бо він інколи в горлі подряпує, має дуже характерний смак. А взагалі будь-який мед дуже корисний для здоров’я, – манука, гречаний, квітковий чи липець, – усі вони мають такі самі цілющі властивості, бджоли ж у всьому світі такі самі. Може деякі більш розрекламовані, наприклад Манука з Нової Зеландії має – на мою думку – ідеально розвинений маркетинг, тому й продається за дуже солідну ціну».
Цього року євросоюзна квота для українського меду складає 5 200 тон:
«ЄС і Україна з самого початку знали, що експорт цього продукту набагато більший, тому ніколи й не планували квоту на увесь мед. Можна продавати мед і без квот, тільки для покупця – з огляду на мито – він буде дорожчий».
Які Ваші плани на майбутнє?
«Як і кожна фірма, ми також хочемо більше й більше. Я вважаю, що коли йдеться про мед, то Україна має великий потенціал. Ми хочемо спрямувати українських бджолярів в бік екологічного меду, бо й досі немає бджолярів з екологічним сертифікатом. Про це раніше не думалося і там навіть фірм, які займаються сертифікацією, не було. Можливо вже з наступного року з’явиться можливість скуповувати сетрифікований мед».
Співрозмовник стверджує, що і в Польщі і в Україні медом, здебільшого, займаються фермери і сприймають це як додатковий бізнес. Дуже мало типових бджолярів, які займаються лише цією справою:
«Думаю, лише 1-1,5 % бджолярів, які мають більше, ніж 500 вуликів. Бо якщо він має півтисячі вуликів, то сам він цього вже обслужить, треба вже наймати працівників. І такого бджоляра вже можна назвати професіоналом. А в Аргентині, на відміну від Польщі та України, таких фахівців багато, бо аргентинці почали займатися експортом меду набагато раніше. Вони вже давно вивчили потреби західного споживача – як повинен виглядати мед – в яких бочках, як його переробити, як його переправляти в контейнерах тощо. А Україна довго вчилася цієї справи і сьогодні ми на етапі, коли цільовий клієнт задоволений – так, український мед, його упаковка, ось уже два-три роки виглядає так, як і повинен виглядати. Сьогодні, я вважаю, вже немає проблем з експортом меду з України».
Торговий директор Товариства з о.о. Corpo Адам Мош час від часу буває в Україні, тож знає обидва бджолярські ринки, проблеми і здобутки цього непростого діла, яке вимагає від бджоляра неабияких зусиль для вироблення меду. Пан Адам і сам особисто допомагає партнерам в Україні і робить все можливе задля розвитку цієї галузі в Польщі. Лідер ринку, що займається обігом меду у світі, голдингова компанія M Food у своєму тримісячному звіті не тільки похвалилася фінансовими успіхами, а й тим, що завдяки контактам з відповідними лабораторіями у Західній Європі, проводить сертифікацію бджолярів в Україні, чого раніше ще не було. Польський голдинг такий шлях до екологічної медової продукції пройшов з бджолярами Болгарії, тепер настав час східного сусіда.
Володимир Прядко