Понад 2 мільйони поляків виїхало за кордон на заробітки, їхнє місце заповнюють працівники з України. Чому так діється і як розвиватимуться події на європейських ринках праці в майбутньому.
У нас у студії експерт ринку праці з рекрутингової, біржової компанії «Work Service» Кшиштоф Інґльот. Рівень безробіття у Польщі досяг давно небаченого мінімуму - 8,6%, але з другого боку, закордонні роботодавці посилено спокушають польських працівників на роботу за кордон. Може статися так, що через кілька років у Польщі не буде кому й працювати:
- На жаль, про те, що немає кому працювати ми хвилюємося вже майже рік. Ці статистичні дані беремо з Бюро зайнятості. На сьогодні в Бюро зайнятості без відгуку залишається 200 тисяч вакантних місць праці. І Ви добре сказали - надходять дуже цікаві пропозиції з-за кордону. Зараз, під час канікул, надходить все більше пропозицій сезонної роботи. А до цього, дуже багато вільних робочих місць з’являється нині у Польщі, тому й маємо рекордну кількість працівників з України – понад 600 тисяч. Вони сьогодні рятують польський ринок праці. Без сотень тисяч українців, - а це вже кожен 16-тий працівник, - на польському ринку праці було б дуже тяжко, - каже Кшиштоф Інґльот.
Коли пересічний поляк шукає роботу, він переглядає різні оголошення і каже: ні, ні, ні... якби ще хоча б більше заплатили, то може я б й погодився. Можливо проблема саме у малій зарплаті?
- Підвищення мінімальної оплати – це серйозна справа, але ці 12 злотих за годину, це вже не проблема, адже деякі роботодавці пропонують і по 13 і по 13,50. Тож, мінімальна оплата 12 злотих, яку підписав президент, і на рівні 13 злотих з нового року – усе це економіка вже прийняла до відома і погоджується з цим. А якщо хтось задумується, як Ви кажете, то дійсно, мінімальна зарплата в Німеччині складає понад 6 тисяч злотих, а у Польщі значна частина суспільства заробляє 3 тисячі злотих, то ж йдучи на німецький соціальний мінімум я зароблю удвічі більше. Різниця між західним і польським ринками праці – величезна. Тому, дехто власне так і робить, їде на Захід і заробляє удвічі більше, - каже Кшиштоф Інґльот.
Але, з другого боку, незважаючи на те, що на Заході часто продукти дешевші, там дуже дорогі послуги, зокрема стоматолога чи взяти хоча б страхування автомобіля тощо.
- Це приховані кошти, тому останнім часом змінилася модель економічної еміграції з Польщі. Раніше більше ста тисяч студентів, безробітних шукало роботу на Заході, знайомі дзвонили до колег у Великій Британії, їхали знайомі знайомих, цей процес наростав і понад 2 мільйони осіб виїхало з Польщі за хлібом. А цього року проявилася дещо інша модель. Більшість заробітчан – а це вже понад 20% осіб - говорять, що виїдуть лише на три місяці. Тобто, люди найчастіше їдуть до Німеччини, Британії і Голландії на три місяці, потім повертаються на півроку до Польщі, і потім знову до Німеччини. Це тому, що там за ті шість місяців вони зароблять стільки, скільки протягом року в Польщі. Це показує логіку нової моделі заробітчанської еміграції. Це сьогодні молода людина 18-25 років, яка може не мати вищої освіти, може не знати мов, але має початкову освіту, часто зареєстрована як безробітна. Такий мігрант може лікувати зуби вже в Польщі, а не за кордоном. Мало хто після брекзиту повернеться з Великої Британії, оскільки з тих 120-130 тисяч осіб, які можуть не увійти до брекзитних правил, велика частина може затриматися у Франції, Норвегії чи Німеччині, - каже Кшиштоф Інґльот.
Чи польські роботодавці мають хоч якісь засоби, аби конкурувати із західними колегами? Наприклад, медсестра шукає в Польщі роботу, робота є, але невелика зарплата і перевантажений графік роботи її не заохочують, а у Швеції чи Великій Британії кажуть: запрошуємо вас на роботу, даємо вам квартиру і необхідні курси також оплатимо.
- На жаль, ота зарплата, у порівнянні з відповідальністю медсетри в Польщі, на рівні 2400-3000 злотих брутто. У Німеччині за годину можна заробити близько 9 євро, це у три-чотири рази більше. Подібна ситуація панує серед лікарів. Але сьогодні наші ринки поступово вирівнюються, а ще ж пару років тому лікарі могли заробляти у 4-5-6 разів більше, ніж в Польщі. Зараз вже трішки інакше – інженери чи лікарі часто їдуть за кордон не за грішми, а щоб мати змогу розвиватися, знайти доступ до передових технологій, отримати більше медичних знань, спробувати якісь дослідницькі методи, яких у Польщі ще немає. І через три-чотири роки людина або залишиться там, або повернеться до Польщі, - це також популярна модель, зокрема, серед інженерів і лікарів, - каже Кшиштоф Інґльот.
Чи справді закордон може залучити багатьох польських фахівців? Як Ви кажете, пропозій із Заходу цього року, у відпускний період, дуже багато. Раніше ж, такі пропозиції надходили лише у червні-липні:
- Тепер маємо серпень і пропозицій ціла маса. І так дивлюся, наприклад, тесля опалубків – понад 10 євро на годину, монтер-зварювальник – понад 10.50 євро, плиточник – понад 14 євро, пакувальник – навіть 11.69 – тобто це заробіток людини без жодної кваліфікації. В Ісландії працівникові у будівництві платять понад 11 євро, укладальник бруківки – понад 11, тесля по шалунках – 12.32 євро. Тобто, польський тесля в Ісландії заробить втричі більше. Тож ми спостерігаємо великий бум, маємо відкритий ринок праці. У нас з Європою існує плавний обмін досвідом, знаннями. А коли подивимося на нові дослідження німецького міністерства праці, яке підрахувало що до 2030 року на німецькому ринку праці може бракувати навіть 10 млн. осіб, то це означає мільйони місць праці, яких необхідно заповнити. Німецька економіка радше не дозволить собі на зупинку і вона буде спокушати працівників такими зарплатами, як щойно ми про це говорили і якщо треба буде, то вона підніме їх ще на 10-20%, а ми не зможемо так швидко у двічі-тричі підняти зарплати, бо наша економіка повинна мати для цього трохи більше часу, щоб дійти до цього рівня. Тому для Польщі українські працівники – це історичний шанс, оскільки ті працівники заповнюють солідну прогалину, яка у майбутньому буде посилюватися. Бо з Польщі люди їхатимуть на Захід, - каже Кшиштоф Інґльот.
Але, поляк може сказати: ну, добре, приїжджають білоруси чи українці і працюють за дві тисячі злотих, і це для них багато, а якби мені дали 4 тисячі, то я б теж у Польщі працював. Ви ж мабуть чуєте такі розмови?
- Так, але проблема ось в чому. Уявімо собі, що бюджетна сфера почала платити удвічі більше, ну, а що? якщо підвищуємо - то для всіх. Але, державний бюджет цього не витримає. Так само не можна вдвічі збільшити зарплату на виробництвах, оскільки уся модель виробництва та інвестицій базується на певних фундаментах. І якщо подивитися на дослідження, то понад 50% поляків очікують 2016 року підвищення зарплати. Але, тільки 5-11 відсотків роботодавців планують підвищити зарплату. Це п’ятиразова різниця між бажаннями і можливостями, адже минулого року роботодавці вже піднімали зарплату. Взагалі вони готові піднімати платню лише в рамках 3-4-6 відсотків, так що удвічі підняти зарплату, – справа майбутнього. Поки що неможливо наздогнати ті пропозиції, які надає нам європейський ринок праці, - каже Кшиштоф Інґльот.
Експерт ринку праці Кшиштоф Інґльот радить тим, хто шукає роботу на заході чи на півночі Європи, підготувати для свого майбутнього роботодавця перекладені документи усіх здобутих професій, свідоцтва про закінчення курсів чи проходження практик тощо.
Якщо виїжджає молода особа, то краще було б здобути фах у Польщі - за кордоном вона відразу ж може отримати більшу платню. Можна користуватися послугами Агентства працевлаштування, тобто посередником. Він ніколи не повинен брати від нас жодних грошей. Тобто, перший раз краще виїжджати на заробітки через Бюро працевлаштування, а потім, наступного разу, коли сам зорієнтуєшся на даному ринку праці, можна вже й самому виїжджати за кордон.
Кшиштоф Інґльот порівняв роботу поляків на Заході, з українськими працівниками у Польщі: старанні, компетентні, досвідчені, мудрі і працьовиті.
Polskie Radio24/В.П.