Аналіз ринку праці показує диспропорцію між жінами та чоловіками. По-перше, це нижчий показник професійної активності жінок, відсутність рівноваги у заробітках на тих самих посадах, скромна присутність жінок на вищих менеджерських посадах та в управах фірм, а також вищий рівень безробіття в групі жінок. Про це говоримо з експертами: Ґжеґожем Бачевським, економістом з конфедерації Левіатан, Мартою Бжезінською-Валєщик, журналісткою порталу Na Temat, Домінікою Врублєвською, координаторкою порталу Ekspertki.org.
Диспропорція між жінками та чоловіками на вищих керівних посадах є дуже великою, це навіть кількадесят відсотків. Чим можна це пояснити?
Ґжеґож Бачевський: Так, це тільки 10% якщо подивитися на Біржу цінних паперів та ради директорів. Найпростіше пояснення – справді існує так звана скляна стеля. Через неї жінки дуже рідко «пробиваються» на саму вершину керування фірмою. На керівних посадах нижчого рівня ще можна говорити про якусь рівновагу, але вже вище – починаються нерівності. У Польщі так склалося, що управи великих фірм – дуже одноманітні і під оглядом статі і віку директорів. Це, на жаль, не найкраще впливає на функціонування підприємств. Якщо ж говорити про галузі, в яких жінкам все-таки вдається зайти вище – це, передусім, такі фемінізовані галузі, як послуги, освіта, охорона здоров’я.
Але я хочу сказати, що жінки часто недооцінюють себе. Як показують наші дослідження, вони зосереджуються не на кар’єрній сходинці у фірмі, а на тому, щоб сумлінно виконувати свої обов’язки, вони не ходять до своїх шефів, щоб ті підвищили їм зарплату. А на співбесіді, коли потенційний роботодавець питає жінку, скільки би вона хотіла заробляти, жінка завжди називає нижчу суму, ніж чоловік. З точки зору фірми це дуже добрий працівник, але такий підхід теж впливає на те, що жінок на керівних посадах – менше, ніж чоловіків.
Загальнопольське дослідження заробітків показує, що різниця між тим, скільки заробляюь жінки і чоловіки на тих самих посадах, - досить значна. Наприклад, у випадку зарплати 3500 злотих ця різниця сягає тисячі злотих, тобто третини. Натомість, інше опитування показує, що 40% поляків вважають - жінки у Польщі дискриміновані на ринку праці, але 30% вже іношї думки. Останніми роками, додам, присутність жінок на ринку праці збільшилася.
Ґжеґож Бачевський: На це складається кілька елементів. По-перше, поліпшилася загальна ситуація на ринку праці у Польщі. Головне статистичне управління опублікувало свіжі дані – безробіття у Польщі впало до рівня 8,8 %. Такі позитивні результати у Польщі були у 2008 році – цей рік експерти ринку праці називають «золотим», а цьогоріч ми сподіваємося ще ліпших результатів. Роботодавці шукають працівників, підвищують їм зарплати і схильні йти на більший компроміс. Дедалі частіше трапляються ситуації, коли жінок працевлаштовують на «чоловічі» робочі місця, наприклад, на виробництві автомобілів. Натомість у ширшому масштабі можемо сказти, що зміни у підході до ролі жінок на ринку праці поволі, але відбуваються. Фірми намагаються будувати «work-life balance», тобто рівновагу між професійним та приватним життям своїх працівників. Держава теж збільшує доступ до засобів, які допомогають жінкам зберегти згаданий «work-life balance». Перший пакет змін у материнських відпустках відбувся 2008 року, у 2012 році було введено довгу відпустку для догляду за дитиною (йдеться про те, щоб мами і тати могли взяти відпустку для виховання дитини на рік або на півроку). Звісно, ситуація є далекою від оптимальної, але все ж зміни відчутні.
Марто, а як «work-life balance» виглядає з Вашої перспективи? Адже Ви зараз виховуєте маленьку дитину, і як Вам вдається поєднувати працю та позапрофесійні обов’язки?
Марта Бжезінська-Валєщик: Не знаю, чи я можу багато сказати про «work-life balance», оскільки в моєму випаду ця рівновага не є надто збалансованою. Ми, звичайно, можемо говорити, як все чудово, що жінки, навіть ті, котрі не мають трудових договорів, можуть взяти річну відпустку для опіки над дитиною. Але насправді жінки, котрі мають дітей, на якийсь час все-таки «виключаються» з ринку праці. Гаразд, маємо цю річну перерву, але коли вона закінчується, постає питання – що далі робити з річною дитиною? Я дивлюся на цю проблему з точки зору Варшави. Отже, моя семимісячна дитина була на чотириста котромусь місці в черзі до державних ясел, отже, як розумієте, нам не вдалося туди потрапити. Кошт приватних ясел – це тисяча злотих щомісячної оплати (230 євро). Я, наприклад, маю таку професію, що можу працювати теж вдома, але що робити мамам, котрі повинні бути на своїх робочих місцях? Польща не має таких вирішень, як, скажімо, Франція, котра пропонує мамам еластичний графік праці тощо. А крім цього, у країнах Західної Європи тати більше включаються у виховання дітей ніж у Польщі. У нас, щоправда, є відпустки на виховання дітей для татів – так звані «татівські декрети», але ними користується невеликий відсоток поляків.
Ґжеґож Бачевський: Варто звернути увагу, що останні зміни у відпустках для догляду за дитиною пропонують певну еластичність. Цю відпустку, по-перше, можна поділити на кілька частин, отже не втрачати контакту з ринком праці. По-друге, відпустку можна поділити між мамою та батьком. У свою чергу, фірмам ці зміни дозволять розпланувати заміни працівників. На мою думку, чим швидше фірми зрозуміють, що батьківство – це природний етап у житті кожного працівника, і відповідно, намагатимуться цьому працівникові спростити поєднання праці з батьківськими обов’язками, тим краще для розвитку самої фірми. Підприємcтва, наприклад, повинні відкривати дитячі садочки для дітей своїх працівників.
Який вплив, на вашу думку, на активізацію жінок після декретних відпусток має урядова програма «Родина 500+»?
Домініка Врублєвська: Програма «Родина 500+» не вирішує питання опіки над дитиною. Як ми вже чули, ясла коштують тисячу злотих і більше, няні теж треба платити... І якщо від цієї суми ми віднімемо 500 злотих, то виявиться, що праця жінок насправді не вигідна. Я маю дані про те, скільки в середньому заробляють жінки – це дані з жовтня 2014 року. Отже, у фірмах, в яких працює більше, ніж дев’ять осіб, жінки в середньому заробляють 3700 злотих, тобто 850 євро (без відрахування податків), а чоловіки – 4400 злотих, 1011 євро. І коли ми від цієї суми відрахуємо податки та суму, яку треба заплатити за ясла тощо, то вийде, що вже краще залишитися вдома і отримувати 500 злотих на другу принамні дитину. Така різниця у заробітках жінок та чоловіків теж впливає на рішення, щоб жінка залишається частіше вдома з дитиною. Адже чоловіки, як бачимо, заробляють більше (у наведених мною даних – на 700 злотих), отже, коли з’являється дитина і дилема – хто має нею опікуватися, логічним висновком є такий – той, хто заробляє менше.
Ґжеґож Бачевський: На мою думку, ця програма може мати подвійний вплив на ситуацію жінок на ринку праці. З боку роботодавців вже надходять сигнали, що жінки почали припиняти трудові відносини, звільнятися з праці. Це пов’язано з тим, що для частини сімей ця допомога - 500 злотих щомісяця є настільки вагомою, що жінки вирішують залишитися з дітьми вдома. Я думаю, що в короткотерміновій перспективі це може вплинути на збільшення зарплати саме для жінок. Фірми будуть змушені запропонувати жінкам більшу зарплату аби переконати їх працювати далі. Натомість у довготерімновій перспективі для самих жінок це може мати негативні наслідки. Жінки, які вирішать відмовитися від праці, можуть мати неабиякі проблеми з поверненням на ринок працю кільканадять років згодом, коли вже не отримуватимуть державну допомогу на дітей.
PR24/Яна Стемпнєвич