У січні, завдяки старанням польського уряду, до Польщі з Донбасу прибуло майже двісті українців польського походження. Їх було розташовано в двох відпочинкових центрах у Вармії і Мазурії, що на Північному Сході країни. Не минуло й місяця адаптації і діти переселенців вже почали навчання у місцевих польських школах, а дорослі поступово отримують необхідні для проживання документи, вдосконалюють чи вивчають польську і отримують пропозиції житла та початку трудової діяльності. Половина прибулих з Донбасу дорослих мають вищу освіту. Окрім лікарів та медсестер до Польщі прибули вчителі, бухгалтери, водії, робітники та економісти. Міністерство внутрішніх справ Польщі збирає для них оферти праці та житла. На сьогодні від польських підприємців з різних куточків країни та з установ новоприбулим надійшло сто таких пропозицій. Зокрема з транспортних фірм, від харчової сфери та медичних закладів. Переселенцями, або як їх ще називають репатріантами, опікуються навіть польські ЗМІ, наприклад, газета Nasz Dziennik, вармінсько-мазурські видання чи Gazeta Wyborcza.
Авторка репортажу «Нові Ключі» Катажина Сурмак-Доманська з Виборчої, зауважує:
- Це здебільшого люди з вищою освітою, але це не завжди та освіта, яка затребувана у Польщі і дасть їм тут роботу. Що може робити вчителька української мови в Польщі, чи не так? - каже Катажина Сурмак-Доманська.
Пані редактор мабуть не взяла до уваги факту, що в Польщі діють загальноосвітні школи та ліцеї з українською мовою навчання, функціонують кілька україністик при університетах, тощо. Журналістка Сурмак-Доманська під час роботи над фоторепортажем, познайомилася з Олесею Сулигою:
- Ми подружилися з Олесею, студенткою медицини в Донецьку, їй 21 рік, вона хоче бути педіатром, приїхала з мамою Тетяною, вона лікарка-гінеколог. Думаю, що це ті особи, які досить легко можуть знайти своє місце в Польщі. Бо ж відомо, що лікарів у нас завжди не вистачає. Леся дуже добре говорить польською і часом буває в ролі перекладача, - каже Катажина Сурмак-Доманська.
Журналістка з Радіо Кошалін Анна Вінницька розповідає, як у Західнопороському воєводстві, в селищі Боболиці, вирішили прийняти на роботу і поселити родину медиків, переселенців з Донбасу...
Справді, секретар ґміни Боболиці Кшиштоф Дзядул каже, що вже надіслав таку пропозицію до Міністерства внутрішніх справ і чекає на відповідь:
- Якщо матимемо згоду, то наша ґміна надасть житло. Ми також допоможемо обжити помешкання. Є ще питання іспиту перед Окружною лікарською палатою, - це трохи триватиме. Відповідь з міністерства ми отримаємо у лютому, тож матимемо певну інформацію про це, - каже Кшиштоф Дзядул.
На лікарів з Донбасу також розраховують у ґміні Хойніце Поморського воєводства, там мають штат у місцевій клініці і можуть надати житло. “Ми, звичайно, готові допомогти кожній родині, але бажано було б якби у ній був лікар”, - наголошує війт Збіґнєв Щепанський і чекає на відповідь з МВС, адже відповідні документи він надіслав туди ще у січні.
Речник МВС Малгожата Возьняк наголошує, що першість у використанні пропозицій щодо роботи чи житла, матимуть ті поляки, які організовано прибули до Польщі у січні, а ті українці польського походження, хто раніше самостійно приїхали, втікаючи від війни, будуть облаштовуватися у наступній черзі:
- Якщо говорити про справи повідомлень про конкретні пропозиції, то на даний момент триває їх перевірка. Ми все ще чекаємо на них, чим більше буде пропозицій, тим вони будуть повнішими і це дозволить нам швидше представити конкретні пропозиції окремим особам, - каже Малгожата Возьняк.
Частина польських підприємців не чекаючи посередництва уряду, самі пропонують роботу переселенцям. Так зробив, наприклад, керівник фірми Profum з Катовиць. “Адже, поляки прибули саме з району, де розвинена важка промисловість і я вже зараз готовий взяти на роботу 2-3 особи”, – наголошує бізнесмен. Тож, сілезьке підприємство розраховує, що серед прибулих можуть бути потенційні оператори різних обробних професій та слюсарі.
Та все ж повернемося до лікарів. Серед евакуйованих поляків п’ятеро лікарів. Один з них пан Станіслав, - гінеколог з тридцятирічним стажем. Він не уявляє себе в іншій професії:
- Я тридцять років працюю за цим фахом, і повинен й надалі цим займатися. Я лікар, моя дружина – професійна мед-сестра і навіть старший син третій рік вивчає медицину, - це вже сімейне, - каже Станіслав.
А пропозицій праці для медиків достатньо, міністерство внутрішніх справ почало їх отримувати відразу як тільки було оголошено, що репатріанти з Донбасу прибули до Польщі. Але, проблема в тому, що лікар з України не може відразу почати працювати в Польщі. По-перше, необхідно оформити нострифікацію диплома. Цим повинен займатися профільний виш, Медична рада якого повинна оцінити чи програма навчання в Україні і час його тривання є достатнім у світлі польських правил стосовно освіти лікарів. Якщо все в порядку, то постанова про визнання диплому повинна бути прийнята протягом півтора місяця.
Продовжує журналіст Радіо Ольштин Анджей Пєдзєвіч:
- Але, це ще не все. По-друге, український лікар повинен пройти річний стаж, але рішенням міністра охорони здоров’я час його тривання можна скоротити. Після стажу необхідно ще здати лікарський державний іспит і лише після цього Головна лікарська палата може видати дозвіл на право виконувати свій лікарський фах. Але, все це ще не означає, що лікар з України може нормально працювати в Польщі, адже необхідно ще зробити спеціалізацію. Згідно з законом, спеціалізація, здійснена у медичних закладах під керівництвом лікарів, які володіють такою ж спеціалізацією триває від трьох до шести років, в залежності від того, яким спеціалістом хоче стати лікар. І вже після цього можна почати самостійну професійну кар’єру, - каже Анджей Пєдзєвіч.
Для переселенця пана Станіслава, з його досвідом і стажем така процедура не дуже зрозуміла:
- У Польщі це нелегка справа. По-перше, треба скласти один іспит з медичної мови, потім – рік стажу, потім наступний іспит... Я не знаю для чого все це, адже я весь час працював професійним лікарем, - каже Станіслав.
Повністю відмовитися від спеціалізації неможливо, але тут існує можливість скорочення цієї процедури. Голова Вармінсько-Мазурської окружної лікарської ради Марек Заблоцький каже, що в такому випадку необхідна згода міністра охорони здоров’я:
- Така особа може звернутися до міністра про визнання, принаймні частини доробку, набутого в Україні. Причому та спеціалізація не мусить співпадати з програмою польських вишів, вона може бути модифікована, але в даному випадку все також залежить від рішення польського міністра, бо він визначає рівень спеціалізації, - каже Марек Заблоцький.
Ольштинський радіожурналіст Анджей Пєдзєвіч робить висновок:
- Тож, виглядає на те, що доля репатріантів-лікарів залежить від міністра охорони здоров’я. Як це він вирішить, поки що невідомо. Не відомо також чи поляки з Донбаси зможуть так швидко оформити документи, щоб пропозиція роботи для них, все ще залишилася актуальною, - каже Анджей Пєдзєвіч.
Словом, українці польського походження з Донбасу, які прибули у січні до Польщі і фактично залишили свій доробок у так званих ДНР-ЛНР, поступово обживаються, хочуть на новому місці мати і роботу і житло. Польський уряд і неурядові організації допомагають як можуть.
В.П./TVPOlsztyn/Radio Olsztyn/Gazeta Wyborcza/