Польському капіталізмові виповнилося 25 років. Батько польських реформ Лешек Бальцерович з групою експертів у 1989 році створив план економічних реформ, який мав перетворити керовану економіку в ринкову. Через два—три роки Польща віджила і почала набирати обертів, які ще й сьогодні сприяють активному розвитку країни над Віслою. На зламі 80—х і 90—х років минулого сторіччя інфляція в Польщі становила майже 600 відсотків, економіка була тяжко хворою і потребувала негайного втручання. Парламент досить швидко ухвалив так званий «План Бальцеровича», згідно з яким передбачалось, зокрема, зменшення гіперінфляції, заборона фінансування дефіциту бюджету Центральним банком, скасування гарантії існування усіх підприємств, впорядкування принципів оподаткування, захист для звільнених з роботи працівників. Через два роки, — як згадує керівник Товариства польських економістів Ришард Петру, — вдалося затримати стрімке зростання цін, ліквідувати дефіцит бюджету та провести децентралізацію влади, — доволі швидко було впроваджено ринкову систему економіки.
Першого міністра фінансів незалежної Польщі Лешека Бальцеровича у ці дні часто запрошують різноманітні ЗМІ, де він знову й знову повертається до часів 25—ти річної давності:
— У Польщі в 1989 році була величезна [бюджетна] діра, яка заповнювалася додруковуванням грошей, їх друкували дуже швидко і це, у свою чергу, призводило до гіперінфляції. Тож, завдання було цілком зрозуміле — обмежити витрати, — каже Лешек Бальцерович.
Зміни сильно вдарили у поляків — з 1 січня 1990 року ціни вугілля і газу було підвищено на 400%, ціни електроенергії — на 300%, а залізничні тарифи — на 250%. Разом з тим впроваджений так званий «попівек», тобто закон про оподаткування надмірного підвищення заробітної плати, задіював податкові обмеження на зростання заробітної плати в державних компаніях для обмеження гіперінфляції. Увійшов в дію також закон про фінансову економію в державних компаніях, що дозволило державним підприємствам оголошувати банкрутство та закон про банківську діяльність, який заборонив національному центральному банку фінансувати дефіцит державного бюджету і випуск нової валюти. Почав діяти і закон про кредити, який скасував пільгове кредитування державних компаній і прив’язав проценти до інфляції і ще кілька законів.
Тож, згодом дійшло також до масових звільнень з нерентабельних державних підприємств...
— Відсилаю тих, хто вважав, що соціалізм був поганим, але усі державні підприємства були добрі, — я зустрічаю таких, — нехай вони подивляться на Білорусь — чи вони захочуть там жити? — запитує Лешек Бальцерович.
Сьогодні батько польських реформ, колишній міністр фінансів та голова Польського національного банку, професор Лешек Бальцерович визнав, що йому справді жалко було людей, які працювали на заводах, шахтах і державних рільничих господарствах (PGR), бо багато з них було ліквідовано, але в той же час, праця знову набула сенсу, поляки створювали власні фірми, які вже діяли в умовах конкуренції. Бальцеровича ще й сьогодні звинувачують у тому, що тисячі людей залишилися без роботи і засобів до існування, але колишній міністр фінансів наполегливо стверджує, що зміни були необхідні і вони врятували країну від катастрофи. Батько польських реформ говорить, що немає жодної країни, яка реалізуючи інший план, ніж у Польщі, заплатила менші соціальні кошти:
— Я пишаюся тим, що мав нагоду брати участь у перетвореннях у вільній Польщі. І якщо зараз перевірити будь—яке серйозне дослідження, які порівнюють Польщу після оцих 25 років з іншими країнами, — не тільки з Україною, але й з Угорщиною, Чехією, — то ми можемо з задоволенням ствердити, що Польща більше ніж удвічі збільшила розмір своєї економіки, — це наш історичний успіх, — каже Лешек Бальцерович.
Професор Бальцерович палкий прихильних кардинальних реформ і таким він залишається й до сьогодні:
— Ті поступові зміни, які, наприклад, робилися в Україні, були приречені на поразку, адже там доходило до все більшої інфляції і система діяла все гірше. Найбільшу ціну повільної трансформації платили такі суспільства як українське чи румунське, які погрузли у соціалізмі або у поганій системі. Тож, завжди щоб оцінити польські досягнення, необхідно порівнювати нашу економічну ситуацію з іншими країнами.
І те, що мені допомагало в інколи складних рішеннях, то це власне порівняння, — а як буде виглядати Польща? Якщо ми відмовимося від реформ, або якщо зробимо їх занадто мало, або якщо ми будемо ці зміни затягувати... І висновок був такий: Польща, у такому випадку, покаже себе набагато гірше, ніж коли б ми рішуче пішли широким фронтом вперед, у напрямку економіки, яка дає шанс підприємливості і порядної роботи, — каже Лешек Бальцерович.
Експерт Кшишитоф Собчак наголошує, що якби не реформи, організовані Лешеком Бальцеровичем, то в Польщі була б така ж економічна ситуація, як у Білорусі, Росії чи в Україні. А представник консалтингової компанії Рафал Антчак стверджує: «Нинішній економічний успіх Польщі — це наслідок плану Бальцеровича. Добре проведена приватизація не призвела до створення у Польщі класу олігархів, так як це сталося в Україні та в Росії».
Лешек Бальцерович згадує початок 90—х, коли його команда реформаторів побачила перші ознаки одужання польської економіки:
— На щастя, дуже швидко зникли масові черги, інфляція почала знижуватися, ціни вже зростали повільніше. Згодом ми помітили, що зростає сектор приватного виробництва. Для людей, які жили в системі соціалізму відсутність черг — це була величезна зміна. Гроші можна було обмінювати, вже не треба було писати заяви до влади, щоб вона ласкаво дозволила обміняти оті горезвісні сто доларів… А що стосується певних протестів, то кожний, хто хоче бути пожежником повинен завчасу усвідомити, що буде гаряче. Якщо хтось проводить реформи, то повинен знати, що будуть певні протести, бо це означає, що змінюється структура економіки. Звичайно, можна було залишитися з тими рільничими державними господарствами (PGR), з великими підприємствами у соціалізмі, повертаючись назад, — Лешек Бальцерович.
Яка ж була мотивація активної дії урядової команди тодішнього міністра фінансів Польщі Лешека Бальцеровича 25 років тому?
— Я думав про Польщу, чи вона вийде з жахливого режиму і почне вперше за останні 300 років швидше розвиватися ніж Захід, чи ні. Це була епохальна справа. І до сьогодні Польщі це вдається, — звичайно, з різними відхиленнями, але на тлі інших країн, у нас справи кращі, — каже Лешек Бальцерович.
Певну роль у піднятті польської економіки відіграв також Міжнародний валютний фонд, який своєчасно прийшов з допомогою і надав відповідний кредит. Таким чином, Польща стала місцем найбільшого економічного дива кінця 20—го століття. У 1989 році у рейтингу найбільших економік світу вона була 35—ю, а 2013—го — вже 23—ю. До речі, батько польських реформ Лешек Бальцерович 30 січня зустрінеться у Києві, в Національному музеї імені Тараса Шевченка, о 17 годині, з киянами.
В.П./ TVP.pl