Минулого тижня у Варшаві відбувся IX Конгрес нової промисловості. Одна з панельних дискусій була присвячена дебатам на тему ядерної енергетики в Польщі.
Хоч у недавній промові (так званому експозе) у Сеймі прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск жодного слова на тему атомної енергетики не сказав, а пріоритетом визнав необхідність розробки сланцевого газу, ядерна енергетика продовжує розвиватися згідно з планом.
На думку експерта Яцека Сохи – це правильна поставлене питання: мовляв, коли буде відомо, скільки у Польщі сланцевого газу, тоді можна буде вирішити, яку потужність запустити на атомній станції.
Історія будівництва польської АЕС сягає 1982-1990 років, саме тоді будувалася, неподалік Балтійського моря, ядерна станція Жарновєц (Żarnowiec). Якби не Чорнобиль, поляки, мабуть, вже б давно мали діючу АЕС.
Директор Національного центру ядерних досліджень, професор Ґжеґож Врохна, був учасником недавнього IX Конгресу Нової промисловості, на якому й обговорювалися проблеми польської енергетики:
– У Польщі рішення про нову спробу будування ядерної енергетики прийнято на початку 2009 року і вже зроблено багато роботи.
Нині Польща опинилася в такій ситуації, що більшість електроенергії (понад 95%) виробляється з кам'яного та бурого вугілля. На жаль, вугілля дорожчає, бо його необхідно видобути з усе глибших покладів, часто нижче одного кілометра. Крім цього, встановлені Європейською Комісією обов'язкові ліміти викидів вуглекислого газу в атмосферу призводять до того, що такий спосіб виробництва енергії стає менш вигідним.
Тому альтернативою стає ядерна енергетика, яка дозволяє виробляти енергію і дешево, і безпечно для довкілля. Тож польський уряд прийняв рішення, аби в енергетичному розмаїтті, ядерна енергетика почала відігравати вагомішу роль.
Головним керманичем (мажоритарним акціонером АЕС) призначено найбільшого виробника електроенергії в Польщі, Польську енергетичну групу PGE. До цієї інвестиції вже долучилися інші великі енергетичні концерни Польщі: KGHM, Tauron i Enea.
Сьогодні проводяться тендери на виконавця досліджень місця розташування об’єкта і на менеджера проекту. А незабаром буде оголошено найголовніший тендер з вибору консорціуму, який запевнить фінансування, збудує атомну електростанцію, забезпечить ядерний реактор відповідною технологією, а згодом запустить цю станцію в дію.
IX Конгрес Нової промисловості відбувся у Варшаві 10-11 жовтня 2012
Передбачається, що станцію можуть задіяти неподалік Балтійського моря, чи, може існують інші варіанти?
– Балтійське узбережжя знаходиться у списку пріоритетів з двох причин. По-перше, в цьому регіоні країни найбільший дефіцит електроенергії. А по-друге, охолодження морською водою сприятиме тому, що не потрібно будувати систем охолодження, що обнижує кошти проекту.
У Німеччині повністю відмовляються від ядерної егергетики, там позакривали усі атомні станції, а Польща лише починає робити ставку на цей вид енергії.
– Німці можуть собі дозволити вибір енергетичних технологій, вони мають сильну економіку, у них немає великого дефіциту енергії. А Польща повинна розвивати усі доступні джерела енергії.
У нас і надалі протягом найближчих 20-30 років домінуючим джерелом енергії залишатиметься вугілля. Уряд передбачає утримувати рівень використання енергії з вугілля на сталому рівні, а збільшення потреб покривати за рахунок ядерної енергії. Для того, щоб утримати такий постійний рівень використання енергії з вугілля, необхідно збудувати нові вугільні ТЕЦ, бо старі станції вже мають по 40 і більше років, вони технічно застрілі, не економічні і їх вже потрібно зачиняти.
Тож, у Польщі спостерігатимемо потужний інвестиційний рух у всі можливі джерела енергії: у вугілля, газ, але без ядерної енергетики домогтися цього енергобалансу не вдасться.
Польські сусіди на Сході – зокрема, росіяни і білоруси, – також поспішають зводити атомні станції.
– Нема чого дивуватися, адже це і добрий бізнес – кожний хоче заробити на цьому, а потреби в енергії постійно зростають і в нашому регіоні. Тому необхідно очікувати більше подібних інвестицій.
У Польщі атомна станція може запрацювати у 2023-2024 роках.
Директор Національного центру ядерних досліджень, професор Ґжеґож Врохна наголошує, що при кожній подібній інвестиції існують групи тиску, які тягнуть в той, чи в інший бік (здебільшого це противники якогось конкретного проекту) і з цим треба рахуватися.
Але, необхідно також бути обережним, щоб не проґавити справжніх сумнівів у суспільстві, – каже професор Ґжеґож Врохна. Бо люди, на територіях проживання яких мають створюватися атомні енергетичні об’єкти, не знаючи фактичної користі від «атомки», мають право побоюватися.
Треба дати їм чітку інформацію, щоб вони могли приймати рішення, спираючись на знання, а не на емоції, що влаштовують ті чи інші протестні групи – наголошує експерт.
***
Голова правління Поморської спеціальної економічної зони Тереса Камінська недарма брала участь у конференції на тему енергетики, адже це саме та зона, з центром у Ґданську, що охоплює терени, де будувалася атомна станція у вже згаданому Жарновці. Її будівництво припинено внаслідок суспільних протестів після Чорнобильської катастрофи.
Тереса Камінська вважає, що будівництво вже нової атомної станції можна розпочати саме на території Поморської економічної зони, на місці старої, недобудованої станції, в Жарновці:
Голова правління Поморської спеціальної економічної зони Тереса Камінська
– Там є велике Жарновєцьке озеро, канал, що сполучений з морем, до якого усього 6 кілометрів. Там все ще чудові умови для будівництва атомної.
Причому, найбільша підтримка для ядерної енергетики серед населення – саме у цьому регіоні. Бо там люди вже знають, що таке ядерна енергетика, там є чудові лідери самоврядування, які давно працюють над цим. Ми також проводимо конференції, дискусії, там є суспільний діалог, влада воєводства сприймає людей як партнерів.
Якщо говорити про порозуміння з місцевими жителями, то у Польщі більша проблема саме зі сланцевим газом. Бо сланці – це справа нова, це поки що малознані технології, з глибоким бурінням, людям це асоціюється з загрозою для ґрунтових вод, для довкілля. Там у нас взагалі туристичні райони і громадськість вважає, що видобування сланцевого газу – це більше втручання у природу, ніж вироблення ядерної енергетики.
Як підрахувала Міжнародна рейтингова агенція Fitch, будівництво ядерної станції потужністю в 3 тисячі мегаватів може коштувати Польщі від 9 до12 млрд. євро.
Володимир Прядко