Нещодавно у Новому Театрі у Варшаві відбулася зустріч із відомим українським письменником, поетом і перекладачем Сергієм Жаданом. Це була чудова нагода, щоб для польсько-української публіки зацікавленої творчістю одного з найпопулярніших сучасних українських авторів, розповісти про свою найновішу книжку «Інтернат» та поспілкуватися про війну на Донбасі, польсько-українські взаємини, минуле і сучасне України та любов.
У своєму найновішому романі «Інтернат», що вийшов, серед іншого, також польською мовою у виданні «Czarne», Сергій Жадан розповідає історію Паші – тридцятирічного вчителя української мови, замкненої особи, ідеаліста, який мусить забрати з інтернату племінника і повернутися з ним додому. Можливо, у цьому не було би нічого складного і особливого, ось тільки події розгортаються на Донбасі, де триває війна. В основі роману «Інтернат» - період Дебальцівської операції, а конкретно три похмурі зимові дні 2015 року – блокпости, розбомблені і зруйновані будівлі, переповнені вокзали… Але ось війна, розв’язана Росією на сході України, триває вже 5-ий рік. Одні намагаються не думати і не говорити про неї, інші – забути, хтось – просто вдавати, що її немає, - говорить Сергій Жадан:
«Чи можна відсунути війну від себе? Та безперечно можна і багато хто так і робить. Чи стає від цього війна далі? Ні, вона не стає далі. Ти можеш робити вигляд, що її немає, але коли їй потрібно, вона завжди про себе нагадає (…)».
За словами Сергія Жадана, головна локація роману – інтернат – списаний зі школи у селищі Трьохізбенка на річці Сіверський Донець, що розділяє його навпіл, і що водночас є лінією фронту. Головний герой «Інтернату» вчитель Паша - дуже суперечливий. Як додає автор, у романі є багато епізодів зі справжнього життя, але самої також історії вчителя Паші не було, а сюжет вигаданий, хоча про певний прототип письменник таки згадав:
«(…) Про цю війну говорять по-різному, з різними інтонаціями і з різним рівнем заангажованості. (…) Це скоріше певне дитяче намагання заплющити очі і коли ти заплющуєш очі, ти не бачиш страшного. Це така певна інфантильність, якою ти намагаєшся відгородитися від реальності».
За словами харківського письменника, йому дуже хотілося завершити роман «Інтернат» хоча б якимось натяком на оптимізм:
«Насправді, говорячи про ці події, важко говорити щиро, відверто і при цьому дійсно говорити якісь оптимістичні речі. З тієї простої причини, що війна – це, власне кажучи, погано, війна – це несправедливо. І коли ти бачиш цю несправедливість – важко знайти якісь позитивні речі. Але мені не хотілося писати якусь книжку, яка би викликала нічого, крім співчуття і болю. Мені здається, що сьогоднішня Україна заслуговує на віру, надію і на підтримку».
----------------------------------
Повну версію передачі слухайте у прикріпленому звуковому файлі
Тарас Андрухович