Станіслав Монюшко – найвідоміший польський композитор, творець польської опери, митець, котрий зробив великий внесок у розвиток польської класичної музики... Його «Гальку» і «Страшний двір» виставляли на світових сценах, а арії з цих опер увійшли до канону класичного співу. Станіслав Монюшко народився у Мінську, його перші кроки в творчості – водевілі, музичні комедії та комічні опери – пов’язані з Білоруссю. Згодом сім’я Монюшків переїхала до Варшави, де митець прожив своє життя.
Цьогоріч минає сто років від народження Монюшка, у Польщі – це його рік, рік Станіслава Монюшка. Рік, коли варто пригадати його творчість, не тільки оперну.
На початку березня у концертному залі Польського радіо відбулася презентація альбому «Pawlik/Moniuszko: Polish Jazz» з піснями Станіслава Монюшка, зібраними в «Домашньому пісеннику». Пісні вперше прозвучали в джазовому виконанні. Тож у цій передачі будемо слухати джазового Монюшка і розмовляти з автором аранжацій – видатним польським піаністом Влодеком Павліком.
У студії Польського радіо – Влодек Павлік, польський джазмен, один з героїв альбому «Pawlik/Moniuszko: Polish Jazz». На початок нашої розмови хочу, перш, за все, звернути увагу на графічне оформлення – воно кольорове, весняне, радісне, дуже привабливе.
Влодек Павлік: Дякую, я би хотів подякувати мої художниці Сильвії Кшемяновській, котра оформила цей альбом. По-перше, враження робить вибір поп-арту, з польськими елементами. Як ви сказали, ця обкладинка – радісна. Тому що і музика Станіслава Монюшка вселяє радість, надію. Це музика Польщі часів «Пана Тадеуша», описана Адамом Міцкевичем. Це музика про шляхетські дворики, про кольори і запахи полів, лісів... Про цю чудову потребу в часи, коли на політичній карті світу не було польської держави, все-таки окреслити Польщу, показати її. У цій музиці бачимо дівчат, які прядуть пряжу... це така ідилія, міфічна Аркадія. Це теж моє дитинство. І тому цей альбом насичений кольорами. Я дуже хотів, щоби альбом, його звучання та графічна форма, передав радісні, теплі та сонячні образи, які є в музиці Станіслава Монюшка.
Ви звернули увагу на період, коли жив Монюшко. Перша половина XIX сторіччя, Польща поділена між різними імперіями. На цей час припадає теж творчість Фридерика Шопена.
Влодек Павлік: Ці два композитори творили у приблизно той самий період. І варто нагадати, що оскільки Шопен писав мазурки, полонези, балади, які базуються на польсьому фольклорі, польських традиціях, звичаях, народній культурі, то це – інструментальні твори. Натомість Монюшко писав пісні, які виконувалися польською мовою, мовою країни, яка не існувала. Я переконаний, що він дуже добре розумів, що саме робить. І, можливо, завдяки, зокрема, його «Домашньому пісеннику», наша мова збереглася. Його пісні співалися чи не в кожній хаті. А пісні Монюшка – геніальні, на них виховалися цілі покоління поляків. Ці пісні були популярні 200 років тому, і тепер теж вони не втратили популярності.
А як це є – працювати зі спадщиною геніального композитора? Як Ви знайшли ключ до цього альбому?
Влодек Павлік: Ключем тут є мелодія. Вона є тим маяком, який нас веде до мети. Зрештою, в цьому немає нічого дивного. Більшість того, що ми називаємо джазовими стандартами, базується на піснях – мюзиклах, музиці з фільмів 20-х років, чи піснях ери свінґу. Ці всі пісні згодом «перероблювалися» на потреби джазу. Ми мали справу з таким же процесом – треба було знайти в мелодії ключ і простір для джазової імпровізації.
Спільним між джазом і піснями з «Домашнього пісенника» є теж те, що обидва ці музичні жанри існують в якійсь спільноті, це і співи у групі, і гра в групі.
Влодек Павлік: Абсолютно так! Навіть про це йдеться у пісні «Прядильниця» – дівчата разом сидять, прядуть і співають. Тож музика, спів об’єднує, дає радість спільного виконання.
Гадаю, одним з ефектів альбому буде популяризація творчості Монюшка. Люди, котрі нечасто відвідують оперу, дізнаються більше про його творчість.
Влодек Павлік: Без сумніву! Я добачаю в цій роботі освітню роль, і маю надію, що цей альбом вплине на популяризацію творчості Монюшка в оригіналі. Натомість, це не була моя головна ідея запису такого альбому. Музика Монюшка супроводжує мене від самого дитинства. Моя мама була вокалісткою, і я, ще малим хлопцем, виконував акомпанемент для її співу. Більшість пісень, які співала моя мама, увійшли до цього альбому. Монюшко, можна сказати, є моїм генетичним кодом, він дуже глибоко увійшов у моє творче життя.
Зрештою, про важливість Станіслава Монюшка для поляків говорив письменник Стефан Кісєлєвський, Кісєль.
Влодек Павлік: Він говорив, що пісні Станіслава Монюшка кружляють у польському кровообігу. І в цьому багато правди. Гадаю, що це найпрекрасніші слова, які можна сказати про якогось митця. Це ж прекрасно – коли ми підспівуємо якусь пісню, а навіть не задумуємося, хто її написав... а потім дізнаємося – так це ж Монюшко!
Запрошую послухати звуковий файл передачі з фрагментами альбому «Pawlik/Moniuszko: Polish Jazz».
Trójka/Яна Стемпнєвич