18 вересня у виставковій залі музею Лесі Українки відкрилася виставка «Кароль Шимановський – від Тимошівки до Лозанни», що проводиться в рамках фестивалю «Осінь з музикою Кароля Шимановського». Фестиваль приурочений до 135-ї річниці від дня народження найвидатнішого після Фридерика Шопена польського композитора, який народився у родинному маєтку в селі Тимошівка тодішньої Київської губернії (нині Черкаської області). Головні організатори Фестивалю – музей імені Кароля Шимановського та Об’єднання поляків «Полонія» імені Кароля Шимановського у місті Кропивницький.
Розповідає керівник кропивницької «Полонії» Олександр Полячок:
– Кароль Шимановський є містком між українською і польською культурою. Його життя тісно пов’язане з Україною і водночас він – беззаперечний лідер музичного життя відродженої Польщі, коли країна після 123 років поневолення знову стала незалежною. Для нас навіть сам цей факт є актуальний. А через те, що більшість своїх творів Кароль Шимановський написав в Україні, то це приваблює як українських музикантів, що грають Шимановського, так і поляків, які хочуть побувати на малій батьківщині композитора. Побувати у Томашівці, де він народився, хоча від родиного маєтку Шимановських не залишилося і сліду, у колишньому Єлисаветграді – Кропивницькому, де Кароль Шимановський почав навчатися музиці, в Києві, Одесі та Львові, з якими пов’язаний, щоб відчути атмосферу, в якій творив і краще відчути його музику. Це – шанс розширити горизонти і відчути спорідненість із польською, українською та загалом європейською культурою. Свого часу, нагадаю, Кароль Шимановський торував шлях польської музики до Європи.
Подругою і музою Кароля Шимановського, якій він присвятив другу фортепіанну сонату (opus 21) і яка стала прототипом єдиного жіночого персонажу у філософському романі «Ефеб», написаному композитором в Єлисаветграді, була художниця Наталія Давидова (з дому Гудим-Левкович). Про це на відкритті виставки розповіла доктор мистецтвознавства Тетяна Кара-Васильєва:
– Маєток Шимановських у Тимошівці був навпроти Вербівки. На той час це був один з центрів авангардного мистецтва, де творились нові форми. В маєтку аристократки Наталії Давидової була зорганізована артіль, де за ескізами Казимира Малевича, Олександри Екстер та Любові Попової працювали сільські вишивальниці Вербівки. Це був надзвичайно цікавий експеримент. Ті роботи мали шалену популярність. Але потім під час революції та громадянської війни все було знищено. Про цей унікальний експеримент нині майже нічого не відомо. Збереглося листування Кароля Шимановського з Наталією Давидовою французькою мовою. Вони ж усе життя товаришували і листувались. Після революції все пішло шкереберть, була зруйнована школа народних майстрів, згоріла колекція. Понівеченою виявилася і доля Наталії Давидової, хоча після того, як її в Одесі ув’язнила ЧК і після смерті у тюрмі її 14-річного сина, художниці таки вдалося емігрувати».
Фрагмент афіші
Олександра Мокану, заступниця директора Музею видатних діячів української культури:
– Після революції, коли Шимановський вже був у Польщі, вона пише «витягни мене звідси». Композитор допоміг. Потім були Варшава, Берлін, Париж, де Давидова влаштувалася вишивальницею в майстерню Коко Шанель. Однак художниця не змогла пережити втраченої справи життя та особистих трагедій і добровільно пішла з життя. Розумієте, у Вербівці вишивали по ескізах і кольорах видатних художників-супрематистів, таких як Малевич та Екстер. Там не було ні, умовно кажучи, дівчини з коромислом, ні лелеки на хаті. Там авангард і народність поєднувалися гармонійно у передачі кольору, формі, композиції. В еміграції Олександра Екстер змогла знайти себе, Наталія Давидова, на жаль, ні.
Тим часом Кароль Шимановський багато працює, пише, концертує разом з піаністом Артуром Рубінштейном та скрипалем Павлом Коханським в Америці, дебютує в Парижі, створює один із найвидатніших своїх творів, кантату Stabat Mater, який є одним із шедеврів європейської релігійної музики, пише оперу «Король Рогер». А ще – на посаді директора Варшавської консерваторії активно і успішно реформує музичну освіту в Польщі.
Другим після Тимошівки домом композитора стала вілла «Атма» в Закопаному. Там був написаний балет «Ґарнасі». 1935 року прем’єра відбулася в Празі. 1936 року – в Ґранд Опера у Парижі із Сержем Лифарем, уродженцем України, у головній ролі.
Афіші тих прем’єр, як і спільне фото композитора з Сержем Лифарем, можна побачити на виставці.
У фестивалі «Осінь з музикою Кароля Шимановського», який триватиме в Україні до 13 жовтня, візьмуть участь піаністи Йоанна Доманська й Анджей Татарський – видатні інтерпретатори музики композитора, які зробили перший у світі запис фортепіанної версії балету «Ґарнасі».
Йоанна Доманська – професор Музичної академії імені Кароля Шимановського у Катовицях та голова Музичного товариства імені Кароля Шимановського у Закопаному.
Анджей Татарський – професор Музичної академії імені Іґнаци Падеревського у Познані, який в рамках фестивалю проведе майстер-клас в Малій залі Національної музичної академії України.
Галина Баланович