Польські митці розповідають про Варшавське повстання за допомогою музики вже багато років. Одні переспівують повстанські пісні, інші пишуть свої, на підставі особистих історій учасників повстання.
«Їду трамваєм на війну.
Трамваєм з відділеннями «тільки для німців».
Їду з першосерпневим потом на чолі,
І з холодним дулом пістолета у кишені»
- так польський рок-гурт «Lao Che» співав про «Годину W» (Godzina W), годину вибуху Варшавського повстання. Лідер гурту Губерт «Спєнти» Добачевський написав цю пісню під впливом поезії Кшиштофа Каміля Бачинського, 23-річного поета, повстанця, варшав’янина, котрий загинув четвертого дня повстання, 4 серпня 1944 року.
Година «W» – це 17:00, тоді все почалося. Це теж заголовок пісні в альбомі «Варшавське повстання», який вийшов 2005 року.
«Відверто кажучи, ми гадали, що нікого, крім істориків, цей альбом не зацікавить. Але вийшло інакше», - говорив свого часу Губерт Спєнти про альбом, який став зламним в історії гурту «Lao Che», здобув статус золотого і приніс колективу популярність.
Альбом «Варшавське повстання» («Powstanie Warszawskie») побудований таким чином, що пісні є аркушами в календарі: починається від першого срепня і закінчується піснею «Кінець». Передеостанній трек – «Канали».
Ранок 19 вересня 1944 року. Останні захисники варшавського району Чернякув сходять до варшавських каналів. Ті, хто виживе, вийде звідти третього жовтня...
У цій пісні теж чуємо слова, що звучали на початку:
«Їду трамваєм на війну... на останній зупинці, у Бога, виходжу»
Так закінчується історія.
Альбом «Варшавське повстання» став зламним не тільки в історії гурту «Lao Che». Він теж дав початок низці музичних проектів, яким патронує музей Варшавського повстання. Щороку 1 серпня під цією будівлею відбуваються концерти, музей теж видає платівки присвячені повстанню. Говорить директор музею Ян Олдаковський:
- Повстання – це драматична і важка подія. Про нього важко розповідати. Ідеальною для цього є мова мистецтва. Тому щороку ми пропонуємо митцям розповісти про повстання власне цією мовою. Я зауважую, що дедалі рідше вони розповідають про військові моменти повстання, про його хід, а дедалі частіше звертаються до долі людей – повстанців та цивільних мешканців. Артисти щось таке знаходять у цих історіях, що коли ми слухаємо ці пісні-розповіді, то сльози навертаються на очі, тому що ці долі нас глибоко зачіпають і ми не можемо бути байдужими.
Таким власне, зворушливим, людським і дуже жіночим проектом був альбом «Morowe panny», назву можна перекласти так: «Браві дівчата». Це пісні присвячені жінкам-повстанцям. Про них співають теж жінки – польські співачки Аніта Ліпніцька, Катажина Ґронєц, Пауліна Пшибиш, Маріка.
«Ввечері Янек, Бася, Ванда йдуть до міста.
І з кожним кроком земля палає під ногами.
Хтось чужий вирішив привласнити це місто,
F вони його не хочуть віддавати»
Так починається пісня у виконанні Маріки «Йдемо в ніч». «Ми йдемо в ніч, але замість того, щоб сміятись, занурюємося в темряву... Завтра можемо зникнути у попелі...»
Альбом «Браві дівчата» вийшов у 68-му річницю Варшавського повстання, він витриманий в стилі реґґе, джазу, гіп-гопу. Звучаннями 2012-го року сівачки розповіли про своїх ровесниць з 44-го.
Людським історіям присвячений теж цьогорічний музичний проект, який має назву «Історії» («Historie»). Цей альбом є відображенням того, як склалася доля мешканців Варшави – говорить композитор Анджей Смолік, котрий опрацював музичне оформлення кружальця:
- Кожна історія є цікавою, тому що показує численні емоції та зламні моменти у житті людини. Декому з наших греоїв впродовж цих років вдалося пережити у рази більше, ніж більшості нас упродовж всього життя. Мені, однак, здається, що заспівані нами історії не є винятковими. Більшість людей, котрі жили у ті екстремальні часи були змушені робити вібір, приймати доленосні рішення, від яких ми сьогодні звільнені.
Одна з пісень на альбомі «Історії» - «Алюня» - присвячена Аліні Ауґустовській-Мрозовській. І саме цю пісню хочу, щоб Ви послухали. Про історію головної героїні - Аліни, або «Алюні» розповідає співачка Наталія Ґросяк, котра написала текст пісні. Алюня у Варшавському повстанні втратила свого коханого:
- Це була перша історія, яку я прочитала, коли готувалася писати тексти до пісень. Вона мене втягнула, зворушила. Алюня увесь цей час чекала на свого Юрека. Вона чекала на нього 10 років після війни. Шукала його всюди. А зустрітися їм було дане після 50-річної розлуки. Алюня тоді була заміжня, вона мала онуків... Юрек теж мав за собою подружнє життя. І після цих 50 років вони одружилися.
«Бузково-синя сукня... На шлюб якраз,
Костюм з коричневої вовни
В кишені мак.
Чому Ти мене не зловив за руку?
Чому зрадив своє серце?
У серпневий гарячий день
Ти освідчився війні»
Крім історії Алюні, тобто Аліни Ауґустовської-Мрозовської, у цьому альбомі почуємо рнзповіді про долю Ірени Лось, Данути Шлаймер, Генрика Стефана Кравецького. Чому саме про них захотів розповісти композитор? «Тому що вони сповнені драматизмом, є в них кохання, втрата, повернення.. Тому що вони є віддзеркаленням драматургії Варшавського повстання», - пояснює Анджей Смолік. І додає, що у цих піснях розповідається не тільки про зламні моменти долі героїв, але й про те, як їхнє життя склалося пізніше, після Варшавського повстання.
Тадеуш Стефан Ґайци – так як згаданий раніше Кшиштоф Каміль Бачинський – був поетом і повстанцем. Загинув 16 серепня 1944 року, мав 22 роки. До історії польської літератури Ґайци увійшов як поет Варшавського повстання. Його вірші почуємо в альбомі «Ґайци!» («Gajcy!»). Альбом у 2009 році видав Музей Варшавського повстання у 2009 році, а поезії в ньому зібрані – це зріз усієї творчості поета.
«Моя мала, до побачення вже,
Ще один поцілунок дай -
А відвоюю тобі рай.
Гарний дім посеред троянд
За країну йду!
... Коли повернуся -
Офірую тобі
Малу рибку з солоної води.
Або
Намисто з моєї крові».
Автори цього альбому – гурт «Żywiołak», який Ви щойно почули, Лєх Янерка, Малео, Казік та інші на тканині віршів Ґайци створили нові тексти. Зрештою, в альбомі слова дописані та оригінальні позначені різними кольорами. Такий прийом – втручання в оригінальний текст - дав цікавий результат пачворку: поряд зі словами, лексемами, що їх вживали на початку 20-го сторіччя, поряд з піднеслими формами Тадеуша Ґайци з’явилися сленгові, молодіжні вислови 21-го століття.
Запрошую послухати звуковий файл передачі
Яна Стемпнєвич