23 квітня за ініціативою ЮНЕСКО відзначається Всесвітній день книги. У Польщі в цей день книгарні пропонують покупцям знижки, бібліотеки організовують флешмоби, а експерти дискутують на тему ролі книги та читання у сучасному світі.
Всесвітній день книги та авторського права відзначається з 1995 року. Його прототип – це святкування дня Святого Георгія в Каталонії, де місцеві мешканці мали за звичай дарувати один одному саме книжки. У Польщі День книги широко відзначають починаючи з 2008 року. Видавці дискутують про продаж художньої та наукової літератури, громадські активісти – про промоцію читання, дослідники – про статистику читання книжок.
А дискутувати є про що – згідно з результатами дослідження Інституту читання Національної бібліотеки Польщі, майже 60% поляків протягом минулого року не відкрили жодної книги. Навіть кишенькового детективу чи порадника з рецептами. Лише 11% можна назвати постійними читачами – протягом року вони познайомилися з шістьома і більше книгами. Читають мало і особи з середньою освітою, і – що дивує дослідників – з вищою. Поляки охоче завантажують з Інтернету кіно та музику, але неохоче тексти.
Аби довести, що книги це не тільки нудьга, а й шлях до рекордів, у бібліотеці Варшавського університету цього року зробили найбільше у світі доміно з книг. Майже 6 тисяч томів були поставлені у коридорах, на полицях та сходах. «Читання це задоволення. Про це знають діти, а дорослі, на жаль, забувають», - говорить Сильвія Стано з фундації «Бібліократія»:
- Ми б хотіли змінити образ книги у суспільстві і зробити так, аби читання асоціювалося з задоволенням. Тому ми обрали ідею доміно. Ми знаємо, що одна книга, потрібна у певний момент та вдало обрана, може змінити все. Це й хочемо показати, штовхнувши одну, першу книгу у ланцюжку нашого доміно.
У Кракові з нагоди Дня книги відкрили спеціальні літературні лавки. На них у центрі міста тепер є таблички з іменами відомих польських письменників та поетів. Якщо зісканувати за допомогою мобільного телефону QR-код, то можна послухати фрагменти їхньої творчості. Про ініціативу розповідає Ізабела Гелбін з Краківського фестивального бюро:
- Іноді це записи фрагментів творів, які читають самі автори. Наприклад, можна послухати архівні записи Чеслава Мілоша та Віслави Шимборської. Тексти тих майстрів, які вже давно померли, читають відомі краківські актори, журналісти, громадські діячі.
Є й інші, ще більш неординарні способи привернути увагу поляків до книг. Цього року вже втретє відбувається громадська кампанія під гаслом «Не читаєш – не йду з тобою до ліжка». В її рамках відомі польські письменники, художники, спортсмени фотографуються зі своїми улюбленими книгами. Пізніше виставку фото можна побачити у різних польських містах, а при нагоді відвідати дебати про книги та культуру читання. Є також спеціальні книжково-ліжкові календарі. Говорить одна з ініціаторок кампанії, Моніка Банах з творчої групи «Qlub Xążkowy»:
- Людей, які багато читають, досі є мало. А саме читання змінює наше бачення світу, створює його образ, формує наші емоції. Тому ми вирішили привернути увагу поляків до книг за допомогою такої провокаційної назви кампанії. Цього року для нашого календаря сфотографувалися письменники Міхал Вітковський та Йоанна Батор, спортсмени з команди Warsaw Eagles. Ще є гравці у гольф та музиканти.
Пйотр Кєжун з польського Інституту книги доцінює промоційні кампанії, однак пропонує звернути увагу на певний парадокс: з одного боку, люди вже давно не читали так мало книжок, але з іншого боку – ніколи не читали так багато текстів. І має він на увазі саме читання в Інтернеті:
- Вся культура Інтернету, смс, імейли, пости на Facebook-у – людство ще ніколи стільки не писало та не читало. Коли ми говоримо, що з читанням справи виглядають погано, то треба додати – з яким читанням. Серед поляків, особливо серед молоді. Є поважні проблеми з читанням довгих текстів, довших, ніж три сторінки. Студенти вважають, що викладач чинить проти них злочин, якщо задає прочитати книгу більшу, ніж 100 сторінок. На мою думку, любов до коротких форм мала би призвести до ренесансу писання та читання афоризмів, зрештою, певною формою такого відродження є Twitter. Сучасні люди мають проблеми не з цікавістю до світа, а з увагою. Навряд чи ті, хто звикли бачити на своєму столі 20 закладок браузера будуть читати «Війну та мир» Толстого.
Заступник директора Бібліотеки Варшавського університету Роман Табіш звертає увагу, що поляки мають все більше бажання читати тексти саме в електронному вигляді:
- У міському транспорті, в дорозі, люди все більше користуються електронними книгами. Я вважаю, що за цією формою майбутнє. Завдяки новим технологіям текст має все більше каналів розповсюдження.
Папір поступається місцем цифровим носіям, - додає соціолог Павел Кучинський. На його думку, вже за 10 років електронні книги становитимуть половину видавничого ринку:
- Покоління сучасних читачів – це переважно старші люди. Хоча, їм на зміну поволі приходить молодь. Коли основними покупцями книжок стануться сучасні студенти – доля паперу буде вирішена на користь цифрових форматів.
«Хоча те, що є плюсом звичайної книги, може бути вадою електронної», - додає Барбара Моравєц, редактор порталу «Дзеркало бібліотек»:
- Промоція читання залежить від того, до якої групи читачів ми звертаємося. Студенти дійсно читають менше, хоча я сама бачу, що часто вони беруть електронні книжки. Перевага такого формату полягає в тому, що студент може знайти потрібний йому фрагмент тексту без потреби читати всю книгу. З одного боку, такий читач отримає потрібну інформацію, з іншого – не зрозуміє контексту. Так що чесноти традиційних книжок є вадою електронних і навпаки.
У Польщі протягом останніх чотирьох років реалізувалася спеціальна урядова програма промоції книг та читання, про її результата знатимемо під кінець цього року. Варто тільки додати, що не всі у країні над Віслою погоджуються, що читання треба рекламувати. Наприклад, письменник Щепан Твардох під час промотуру своєї книги «Морфій» сказав, що реклама читання є пустою витратою часу. Ті, хто люблять читати, і так будуть, ті, хто не люблять – від цього не почнуть. Судячи з реакції Інтернет-аудиторії, багато кому теза Твардоха видається слушною. Мені ж вона здається полемічною. На закінчення можу тільки повторити афоризм Феліції Жанліс: «Ті, хто читає книжки, завжди будуть керувати тими, хто дивиться телевізор».
Олена Бабакова