На початку січня померла журналістка та письменниця Тереза Торанська. Вона ще за життя була визнана легендою польської політичної журналістики. Торанська мала талант одночасно гостро і з емпатією розмовляти з людьми. Всесвітню славу їй принесла книга «Вони» - збірка інтерв’ю з комуністичними лідерами та дисидентами з часів Польської народної республіки. Тема польського політичного життя після Другої Світової та спадщини після комунізму завжди цікавила Торанську, її вона показала у книгах «Ми», «Колишні», «Вони є. Розмови про почуття». Професор Анджей Рачковський згадує, що журналістка завжди могла керувати розмовою дуже неординарним способом:
- Вона вирізнялася емпатією до співрозмовника. Незалежно від того, ким цей співрозмовник був. Вона створювала атмосферу акцептації, розуміння – і це видно у її книгах. Навіть колишні діячі комуністичної партії – під час розмов з Торанською вони розкривалися.
Teresa Toranska: photo - wikipedia
Тереза Торанська почала свою журналістську кар’єру ще в 70-і роки, тоді співпрацювала з тижневиком «Культура». Під кінець життя часто писала до видань «Newsweek» та «Gazeta Wyborcza». Перед смертю Торанська працювала над книгою «Смоленськ», присвяченій катастрофі літака президента Польщі у 2010-му році. Але справа журналістки живе: книгу закінчують її колеги, вона невдовзі буде надрукована.
Цього року відійшов у вічність також польський письменник та драматург світової слави Славомір Мрожек. 15 серпня він помер у Франції, але похований був у рідному Кракові. Його п’єси «Танго» та «Емігранти», написані у дусі театру абсурду, багато разів виставлялися у Польщі та на Заході. Мрожек тішив читачів інтелектуальною сатирою та майстерними образами плинної, безсенсовної повсякденності. Звідси у польській мові вираз «як з Мрожека» - так говорять про абсурдні епізоди, які трапляються на щодень. Письменник хоч писав про Польщу і для поляків, однак у рідній країні не міг себе знайти. Жив в Італії, США, Мексиці, Франції. Як казав його друг, режисер Мацей Енґлерт, ці пошуки були для Мрожека своєрідною інспірацією:
- Він хотів віднайти якусь європейськість. Але вже як доїхав, а радше втік до Європи, то вже була не та Європа, образ якої він мав з дитинства. У Мексиці він теж не знайшов, чого прагнув. Він увесь час був у подорожі, аби віднайти ідеальне місце для своєї творчості, для свого писання.
Sławomir Mrożek/photo: Bednarczyk archive
До речі, у творах Мрожека були й українські мотиви – одна з його найвідоміших п’єс називається «Любов у Криму».
7 жовтня не стало Йоанни Хмєлєвської, однієї з найбільш популярних сучасних польських письменниць. У країні над Віслою найкраще знають детективи Хмєлєвської, хоча вона також писала книги для дітей, порадники та сценарії. Кожна її книга майже одразу ставала бестселером, усього у Польщі було продано понад 6 мільйонів екземплярів її творів. До речі, Хмєлєвська стала популярною письменницею і в Росії – там тираж її детективів склав понад 8 мільйонів. Як казала сама авторка, їй тяжко було не написати хоча б рядок щодня:
- Я пишу майже щодня. Рідко трапляється день, коли мені не вдається цього зробити. Звісно, коли я у подорожі, я не затримуюся з цим пекельним ноутбуком на узбіччі, аби на стоянці чи у канаві щось написати. Але якщо я вже сиджу на одному місці, і не пишу, по одному-двох днях мені починає цього бракувати.
Фрази з романів Хмєлєвської стали афоризмами у Польщі. Багато її книжок були екранізовані. Письменниця була відома своїм гострим язиком та любов’ю до подорожей. Хоча, наприклад, принципово не користувалася літаком. Зустріти її можна було часто не тільки у видавництвах та на літературних ярмарках, а й в казино.
17 лютого на Підляшші помер Сократ Янович, якого називали письменником двох народів. За походженням білорус, Янович писав і польською, і рідною мовою, був великим авторитетом для білоруської громади у країні над Віслою. Критики називали його тексти поетичною прозою. Найвідоміша його повість – «Стіна», популярними є також есе «Білорусь, Білорусь», «Долина повна долі». Яновіч вважав дуже важливим, що Варшава після вступу до Євросоюзу не відвератється від Мінська:
- Треба щось робити, щось вигадувати, аби за спиною Польщі не було порожнечі. Польща та Білорусь 500 років були разом. Ми досі маємо відчуття спільноти з поляками. Це значить, що психологічно ми близькі один одному. Поляки мають не відвертатися від Білорусі, треба, аби за ними ще хтось йшов.
Разом з Леоном Тарасєвичем та Єжи Хмєлєвським Яновіч створив фонд «Villa Sokrates», який організовує зустрічі європейських інтелектуалів, котрі займаються білоруською культурою. Міністр культури Польщі у 2005-му році відзначив його творчість срібною медаллю Gloria Artes.
Він народився не в Польщі, жив не в Польщі, але завжди почував себе поляком. Був співзасновником та музикантом одного з найвідоміших гуртів за усю історію року. Це все про Рея Манзарека, клавішника «The Doors». Манзарек народився у 1939 році у родині польських іммігрантів у Чікаго. У 1965 з легендарним Джимом Моррісоном вони стоврили «The Doors». Музиканта згадує журналіст Польського радіо Роман Роґовєцький:
- Він нещодавно відвідував Польщу разом з такою «малою версією» гурту «The Doors». Ми тоді розмовляли майже протягом години. Чудова людина, він легко та весело розповідав про своє життя. Ну і великий музичний талант. І любитель поговорити.
The Doors, справа Джим Моррісон та Рей Манзарек /wikipedia.org
Свій перший сінгл «Break on Through» «The Doors» записали у вересні 66-го, але критики тоді не зауважили молодих виконавців. Натомість друга композиція «Light My Fire» стала хітом за лічені дні, було продано понад мільйон платівок. До смерті Моррісона «The Doors» зробили вісім альбомів, які мали понад 100-мільйонний тираж. Як це було – грати з Джимом Моррісоном – Рей Манзарек описав у автобіографії «Запали мій вогонь. Життя з «The Doors».
IAR/Олена Бабакова