До антології, презентація якої відбулася 30 листопада у книгарні «Є», розташованій на вулиці Лисенка, 3 в Києві, входять поезії видатного польського поета, нобелівського лауреата Чеслава Мілоша. Серед перекладачів – такі знані постаті, як Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Тарас Прохасько, але є й представники молодшого покоління, такі як Дзвінка та Богдана Матіяш, Остап Сливинський, Олег Коцарєв, Юлія Стахівська.
Ідея збірки «Підказаний Мілош» виникла в розмові з поетом і перекладачем Андрієм Бондарем, і зрештою упорядником видання, розповідає координаторка з Польського Інституту Анна Лазар:
Нам ішлося про те, щоб створити якусь відмінну антологію перекладів Чеслава Мілоша. Існує чудова збірка його поезій, надрукована у видавництві «Юніверс» 2008 року, її упорядниця – чудова українська письменниця Наталка Білоцерківець. Більшість текстів тут переклали маститі українські поети й поетки, між іншим Оксана Забужко, Дмитро Павличко та інші, тобто це старше й середнє покоління, але Мілош ще не потрапив до наймолодших поетів, у віці, скажімо, між 30 – 40 роками.
Важко було уявити, що українські автори виберуть собі такого історичного, впорядкованого Мілоша. Тому ми вирішили, що найкраще пізнати поета через поетів, тобто через рекомендації сучасних польських поетів, що мають якийсь контакт із Україною. Це антологія не хронологічна, і не тематична, це дуже особистісна, дуже інтимна антологія. «Що вам найбільше подобається з Мілоша?» – З таким питанням ми звернулись до Адама Відемана, Аґнєшки Вольни-Хамкало, Адама Заґаєвського, Яцека Подсядла, Богдана Задури, Томаша Ружицького, Анджея Сосновського та інших поетів. Відтак у цій антології маємо такого собі Мілоша від поетів, від митців, що на сьогоднішній день найбільш активні, що нині уособлюють і творять сучасну, молоду польську літературу.
Особистісним був і розподіл текстів поміж українськими перекладачами, каже упорядник видання Андрій Бондар
(запрошуємо прослухати звуковий файл)
Про особливості перекладу поезій Мілоша загалом і у збірці «Підказаний Мілош» розмірковувала літературний критик Інна Булкіна:
В чому тут фокус… Переклад з силабічної в силабо-тонічну систему – це дуже складна справа. Мови зі сталим наголосом, такі як польська, мають свій стійкий ритмічний малюнок. І там, навіть якщо це вірші без рими, вони все одно дуже складно організовані, на рівні ритму, і коли їх намагаються перекладати верлібром на мови з рухомим наголосом (російську, українську) – то виходить проза. Ось, скажімо, переклади мілошевих віршів, здійснені російським поетом Іосіфом Бродським – не дуже вдалі, вони прозаїчні. Тобто, в Бродського Мілош звучить як інтелектуальний есей у прозі. Якщо говорити про українську збірку «Підказаний Мілош», у Андрія Бондаря також виходить такий верлібр, що звучить як проза, а ось, скажімо Сашко Ірванець дуже тонко передає ефект цезури – паузи в середині рядка, в нього переклад дуже тонко організований на ритмічному рівні, з цього погляду він ближчий до Мілошевого вірша.
У створенні антології «Підказаний Мілош» взяли участь не лише українські літератори, підкреслює координатор Анна Лазар:
Проект обкладинки створив Юрій Барабаш на підставі малюнка Анатолія Бєлова – це молодий український художник, дуже цікавий, але й дуже контроверсійний. Тож можемо сказати, що нам вдалося зібрати під однією обкладинкою низку вельми значущих імен у сучасній українській культурі.
Переклади Тараса Прохаська та Сергія Жадана увійшли до аудіобуку, що є додатком до паперового видання антології Мілошевих віршів: вони звучать на компакт-диску у супроводі музики від київського ансамблю Nostri Temporis:
(запрошуємо прослухати звуковий файл)
Розповідає перекладач Тарас Прохасько:
(запрошуємо прослухати звуковий файл)
Видавці антології не приховують, що «Підказаний Мілош» – це досить-таки товариський, або середовищний, як вони кажуть, проект: майже всі його учасники (українські перекладачі) – це люди, причетні до діяльності Польського Інституту в Києві. А Сергій Жадан та Тарас Прохасько, чиї переклади звучать на доданому до видання аудіобуку, є лауреатами літературної премії ім. Джозефа Конрада.
Тарас Шумейко