– Лемківського ватра – то є наше майбутнє. Лемки з усього світу, де би вони не були – в Україні, Польщі, Словаччині, Сербії, Хорватії чи Сполучених Штатах й Канаді – ми вшитки лемки. Тож єднаймося на Лемківській ватрі! – закликала під час урочистого відкриття фестивалю голова Світової федерації українських лемківських об’єднань, Софія Федина.
«Якби не Ватра, то невідомо, чи ми відвідали б рідну Лемківщину», – кажуть лемки, що цьогоріч втридцяте приїхали до рідних гір. Тут, на нинішньому польсько-словацькому прикордонні, у липні традиційно відбувається найбільший фестиваль лемків – найзахіднішої групи горян, що розмовляють східнослов’янською говіркою і притримуються візантійського обряду.
На Лемковині. Перед горами Словаччина, за горами вже Польща
– 65 років тому нас вигнали з тотой земли, жеби вона не чула лемківской мови, нашой східньой віри. Але ми однак є. І думам, же повинні-зме ся радувати, же 65 років ми вказуєме, же зло нас не знищило, – кажуть по-лемківськи на сцені.
У 1946–47 роках, через кілька вимушених депортацій, лемків на рідних землях – майже не залишилося. А тому: «жертвам депортації в Україну, вигнання на західні землі жертвуємо цю Ватру», – лунає на фестивалі.
Ватру, тобто вогонь, що супроводив увесь фестиваль, підпалив почесний гість заходу, один із найстарших діячів лемківської громади Адам Вевюрка:
– Запалям тя, огню, жеби-с три дни огрівав наши серця, наше тіло і умисл, – каже Вевюрка.
Адам Вевюрка підпалює «ватряне» багаття
Ватру, як уже згадувалося, присвячено жертвам депортації з Лемківщини. На ватряному полі відбулася панахида за них, а також похід вигнаних з «Вітцівськой земли». Адам Вевюрка розповідає, що останнім часом на фестивалі присвячується велика увага історичній пам’яті лемків.
– Допомагаме направити кривди акції «Вісла». Така симболіка там, што закопована земля з Явожна, де зостали люде-українці мордовани. Жінка закопуват, яка перебувала там маленьком дітінов, котра мала два рочки, – каже він.
Цією жінкою є пані Ірина Ковалик: вона вмурувала під пам’ятник жертвам депортації – що на Ватряному полі, – жменьку землі з концтабору «Явожно», де в 40-ві роки сиділи українці, ув’язнені польською комуністичною владою.
– Ми були там з мамою півтора місяця, може довше: тому що звільнювали тих, кому не представили жодних закидів, а з малими дітьми не мали що робити. Мамі важко навіть сьогодні згадувати, кожного року мама їздять на святкування в Явожно, але треба два чи три тижні, щоб вони після того до норми дійшли, – розповідає вона.
На старих могилах на Лемківщині часто написи по-російськи. Тут довго були популярними москвофільські ідеї
Лемки дуже часто жартують: вони дізналися про те, що є українцями, від Польського війська, яке прийшло їх виселяти. Горяни мали специфічну самосвідомість, ще на початку ХХ століття мало хто з них називав себе «українцем».
Двомовна таблиця в Словаччині. Серед горян південніше від Ждині популярні русинські ідеї, тому вандали намагалися замалювати українське «і» у назві селища
Нині в Польщі діють лемківські структури двох напрямків – одні вважають, що лемки є частиною українського народу, інші виступають за те, що вони є окремим етносом (русинами). Тому на Ватрі вже кілька років організовуються дискусії стосовно ідентичності лемків. Історик з Зеленогірського університету, професор Богдан Гальчак зазначає: у питаннях самосвідомості горян варто бути обережним:
– Передусім треба дозволити людям договоритися між собою. Між меншинами є велика солідарність, адже нацменшинам загрожує асиміляція, – каже він.
Дерев’яна архітектура горян
І хоч питання історичної пам’яті й самосвідомості залишаються для лемків важливими, Ватра в Ждині – це передусім музичний фестиваль. Організатори подумали над різноманітною пропозицією для гостей заходу: якщо удень виступали переважно традиційні фолькові ансамблі з різних країн, де мешкають лемки, то ввечері й уночі публіку забавляли сучасні гурти.
Заграйме?
Зіркою цьогорічного дійства став закарпатський «Рокаш», що на Варті вперше виконав свою пісню – «За што-с ня побила».
Чергова зірка фестивалю – це гурт із Пшемкува на Долішній Силезії «ЛЕМон», який нещодавно став переможцем відомого польського телевізійного конкурсу «Must Be the Music».
На ватряному полі людно тільки раз у рік – під час Ватри. Тоді на так званій Лемко-Стріт – повно народу. Цю землю лемки викупили вже багато років тому спеціально для фестивалю. Адам Вевюрка говорить: варто зробити так, щоб тут були гості увесь рік:
– Жеби не тілько так, раз в році тут людей було, але жеби могли млоді весілля тут робити, – каже він.
Ігор Ісаєв