У рубриці «Подорожуймо» ми продовжуємо розповідати про солодкі, тістечкові символи польських міст.
У Познані ми вже куштували рогалики Св. Марціна, у Кракові, – бублики–обаринки, у Торуні, – пряники, у Варшаві була вузетка, на Підляшші – сенкач…
А сьогодні – одне з найгарніших містечок Польщі Казімєж-Дольний Пулавського повіту, Люблінського воєводства. Це приблизно 160 км. від Варшави і 50 від Любліна.
3,5-тисячне містечко над головною польською річкою Віслою, приваблює туристів, а особливо митців та закоханих, малярськими виставками просто неба, красою ринку та міщанських кам’яниць, мальовничими старими зерносховищами над Віслою, залишками старовинного замку і баштою.
У затишному містечку можна непогано відпочити, скуштувати міщанської кухні у доброму стилі, часто у стилі «мульті-культі», тут багато ресторанів, в тому й на найвищому рівні. У місті часто відбуваються співочі, театральні та художні фестивалі, діє 7 музеїв та 50 галерей.
За рік Казімєж-Дольний може запросто відвідати мільйон туристів і дехто навіть називає його туристичною меккою.
І майже всі гості неодмінно скуштують кулінарний символ містечка – булку у формі півня. Тут фактично кожна пекарня пече подібні за смаком півники, але кожна з них вважає, що саме у них правильний пряник.
Кажуть, що казимирський когутик – це поєднання пам’ятки про єврейську традицію і легенди про чорта.
Легенду, як завжди, розповідають по різному, то ж, ми з кількох розповідей зробили одну…найбільш вірогідну.
Це було дуже давно, ще у поганські часи, коли замість Казімєжа-Дольного була лише Вітряна гора, де шумів величезний, дубовий ліс. Одного разу там пробігав чортяка і побачив як люди палили вогні над Віслою. «О, який клас!!!» – подумав чорт і зупинився в тому районі. Вранці, коли чортяка побачив гарні краєвиди, дубові і модринові ліси, яри, то сказав: «Ну всьо, я тут залишаюся».
Одного разу чортяка помітив у місцевому населеному пункті гарного, чорнявого, задоволеного півника. «Ага!!!!!». Упіймав красеня і з задоволенням його з’їв.
Який це був смак! З того часу чорт почав полювати саме на чорних півників, адже це той колір до якого підла тварюка має слабкість. Через деякий час в околицях залишився лише один чорнявий когут.
Але, він був вже старенький, а значить розумний, але ще прудкий. Тож, півень, разом з коханою, молоденькою курочкою знайшов таку лісову криївку, що чортяка знайти її ну ніяк не міг.
Чортяка ледь з глузду не з’їхав, все перевернув, бігав як шалений у пошуках півня. Аж тут з’явилися монахині, вони не розгубилися і освятили нору чорта і все довкола. Змучений пошуками, розлючений чортяка повернувся і як нанюхався свяченої води, то яяяак дременув, що його тільки й бачили.
На другий день, коли над місциною вийшло сонечко, чорнявий півник переможно і натхненно заспівав людям: підйом!
Півень гордо пройшовся вуличкою, а всі радісно його вітали.
І ось після цієї переможної, вікопомної події у Казімєжі-Дольному городяни «живих» півнів їсти перестали, а почали випікати такі чудернацькі булки з дріжджового тіста, славнозвісні казимириські півники.
Зазвичай, півники коштують приблизно 3, 6 або й навіть 10 злотих, – тобто від майже євро до більше 2–х. Продають їх у містечку повсюди.
Казимирський півник нагадує Халу – єврейський традиційний святковий хліб зі здобного дріжджового тіста. Роками точилися суперечки про те, хто має право пекти справжні півники, але згодом суд, все ж таки, виніс рішення про те, що когутики як товарний знак не належить жодній зі сторін суперечки. Тобто, виключного права на це масляне тістечко немає ніхто.
А днями стало відомо, що суд надав патент на два види казимирського півника – один більш компактний, без тістового плетіння, що оточує хвіст півня. А друга форма більш тонка, гребінь на голові більш допрацьований і відрізняється власне отим переплетінням. Півники можуть пекти усі, але тільки згідно з такими двома трафаретами.
Пекти його не так складно. Туристи вчаться цьому, зокрема, у новому готелі Gaca Spa, а купують казимирського півника здебільшого у пекарні Цезарія Сажинського, мовляв там випічка найкраща.
Так як же ж врешті його пекти, цього півника славнозвісного з Казімєжа-Дольного?
До миски з борошном додати сіль, дріжджі, маргарин і молоко. Пів години місити. Зліпити фігурки півника. Пекти в температурі 120 градусів аж поки тісто не вкриється позолотою.
Яна Семпнєвич та Володимир Прядко