Варшавська Старувка - Starówka (Старе місто- Stare Miasto), виявляється, не таке стара. Відбудована після війни Старувка цьогоріч святкує своє 60-річчя.
22 липня 1953 року завершився перший етап відбудови Старого міста, знищеного (та що там знищеного - майже зрівняного із землею) у ІІ Світову війну, тож саме цей день прийнято вважати офіційним днем народження Старувки.
Як виглядав перший день народження цієї 60-річної дами, дізнаємося завдяки архівним записам Польського радіо:
- Варшавська площа Ринок вітає сьогодні, у липневе свято відродження! Старе місто прикрашене квітами і прапорами, на вулицях- натовпи варшав’ян та радісні обличчя молоді...
Голова Столичної національної ради Єжи Альбрехт так звертався 22 липня 1953 року до мешканців Варшави і всієї Польщі.
- Площа Ринок Старого міста з його готичною, а потім – ренесансною і бароковою архітектурою, зведена тяжкою працею, руками робітничого народу. Тут колись мешкали заможні магнатські та купецькі роди, з віками Старе місто стає місцем нашої прогресивної і революційної традиції.
У відбудові варшавської Старувки брали участь усі поляки, а комуністична влада сприяла ідеї спільного відродження польської столиці. Реконструкцію варшавської Старувки жила уся Польща, – каже Ельжбєта Заторовська, історик мистецтва, варсав’яністка
- Для людей, котрі приїжджали до Варшави після війни (і для науковців, зрештою теж), завдання реконструкції Старого міста було нереальним. Вони казали – це справа не одного покоління... Але у відбудову столичної Старувки включився – без перебільшення – увесь народ. Після роботи, після навчання, люди йшли і фізично працювали. Навіть збереглися фотографії, на яких бачимо руїни старого міста і людей, які одне одному передають цегли.
А що з архітектурною історією і традицією Старого міста? Знищену вщент варшавську Старувку відбудовували на підставі давніх зображень міста, зокрема картин італійця Бернарда Беллотто, Каналетто (Bernardo Bellotto, Canaletto), придворного художника останнього польського короля Станіслава Авґуста Понятовського.
Відтворюючи будинки, польські архітектори користувалися нечисленними фрагментами фасадів. Керівник реконструкторів Старого міста, професор Ян Захватович згадував, що після війни кожен будинок Старувки – вже під час будови - мав конкретну функцію – це мали бути дитячі садочки, державні установи, ресторани... Але, як зауважував професор Захватович, архітектори не мали певності – чи відбудоване Старе місто стане повноцінним, живим організмом.
- Мушу сказати, що цього багато людей не усвідомлювало... Наприклад, ми кажемо так: це буде осередок посиленого туристичного руху. А тоді на горі була тільки... гора. Вже тоді я уявляв, як все має бути. Наприклад, під час розчищення терену, ми відкрили дуже гарну пивницю... І одразу на думку спало, що у тій пивниці повинен бути ресторан...
Як каже Ельжбєта Заторовська, саме Янові Захватовичу слід завдячувати сучасний вигляд Старого міста. Комуністична влада мала дещо інші плани щодо Старувки.
- Проекти тодішньої державної влади мали на меті радше створення комуністичного містечка для робітників... Те, що професорові Захватовичу тільки невідомо яким способом вдалося переконати тодішню владу відтворити Варшаву такою, якою маємо змогу милуватися сьогодні... Це чудо!
Група реконструкторів вирішила відбудувати архітектурний комплекс 17 і 18-го сторіч. Чому? Тому що було найбільше інформації про вигляд Старого міста саме цього періоду, - каже Ельжбєта Заторовська.
- Вдалося врятувати усі документи, в яких йшлося про вигляд і деталі забудови старого міста. Завдяки цим документам можна було відтворити розташування будинків, їхні розміри, вигляд... адже Старого міста після війни фактично не було.. Тож звідки група реконструкторів мала знати, чи будинки були великим, чи ні, яку площу займали?
Відбудова Старувки була складною і копіткою. Найбільшу загрозу і найбільший виклик становили вже згадані пивниці і хитливі, зруйновані мури будинків...
Головний інженер групи реконструкторів Старого міста Мєчислав Стшелєцький згадував кам’яницю Мазовєцьких князів – її стіни змінювали новаторським методом – спеціальними ін’єкціями цементу.
- І тоді польська преса жартувала, що Мазовєцьким князям роблять ін’єкції. Цей апарат зробив наш колега, Нарожняк. Завдяки цьому вдалося врятувати кам’яницю. Вона має нахил 30 сантиметрів, але так воно вже залишиться.
Відбудова варшавської Старувки викликала різні відгуки у світі архітекторів. Дехто подейкував, що повна реконструкція перечить головній засаді консерваторів – пам’ятками архітектури можуть бути тільки автентичні, оригінальні об’єкти, а не їхні копії.
Після війни з 260-ти кам’яниць (будинків), на Старому місті вціліло тільки шість. Чотири роки після війни розпочали вивозити зі Старувки те, що від будинків залишилося, і готувати терен від нову-стару забудову. Старе місто було знищене більше, ніж на 90%– нагадує історик мистецтва, варсав’яністка Ельжбєта Заторовська.
- Довоєнна Старувка виглядала набагато гірше, ніж сучасна. Вона була дещо забутим, не зовсім гарним, а інколи навіть небезпечним місцем. Цікавий факт – навколо Старого міста не було видно оборонних мурів, їх поглинули будиночки, кам’яниці. Отже, реконструкція Варшави стала безпрецедентною подією. У світі не було такого другого міста, котрого ніби-то не було, і котре так швидко було відбудовано у його найкращій версії.
2вересня 1980 року Старе місто у Варшаві внесено у список світової спадщини ЮНЕСКО. Варшавська Старувка стала одним з небагатьох прикладів майже повної реконструкції. «Понад 85% історичного центру Варшави знищено нацистськими окупаційними силами. Після війни мешканці Варшави почали відбудову костелів, площ, будинків, які були символами польської культури та національної ідентичності. Це – винятковий приклад повної реконструкції історичного архітектурного ансамблю» - написано у поясненні ЮНЕСКО.
Яна Стемпнєвич/IAR