«Лєшек Бальцерович, аж за добре відомий полякам колишній міністр фінансів, вирішив сказати, що робитиме для української влади в Києві. Не сказав, однак, хто йому за це заплатить. Так як за літак, на який він став дуже поспішати, коли побачив польських журналістів», – пише Павел Боболович у виданні «Gazeta Polska Codziennie».
Автор нагадує: Бальцерович в Україні буде співголовою групи стратегічних радників президента Петра Порошенка і прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. На четверговій прес-конференції він заявив, що в Україні «починається економічне зростання» і воно навіть продовжиться, «якщо тільки будуть вводитися реформи». Представив також свою команду. У ній буде Мирослав Чех і добре відомий читачам «GPC» «видатний спеціаліст у справах авіації» Єжи Міллєр (він очолював урядову комісію, яка досліджувала причини смоленської авіакатастрофи – ред.). Останній має відповідати за реформу української адміністрації.
Колишній польський «реформатор», пише автор про Лєшека Бальцеровича, не до кінця пояснив, як він хоче приватизувати те, що в Україні ще не розкрадене, але про всяк випадок ствердив, що не лише він говорить про приватизацію. Однак, попередив про скасування привілеїв для олігархів та укріплення малих і середніх підприємств. Звертаючись до цієї теми, Іван Міклош (словацький екс-прем’єр-міністр, який також став радником України в справах реформ) додав, що для цього необхідна «прозорість тендерних процедур і відкритість».
На запитання, чи закордонні радники не попадають у конфлікт інтересів – адже Україна є конкурентом для Словаччини і Польщі – Міклош заявив: «успіх України для її сусідів буде лише позитивом». Він також похвалив українську владу за більше підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, ніж очікував МВФ. За його словами, це свідчить, що українці реформують для себе, а не під диктант. «Шкода, що закордонні радники не чують, як це коментують самі українці», – пише газета. Що цікаво, Бальцерович висловив критику українського уряду, який на зразок Путіна вирішив зробити телешоу у вигляді трансляції власних засідань. Може, це й добре, але жаль, що не згадав, якою смішною є боротьба з корупцією у співпраці з українськими олігархами. А це можна передбачати.
На увагу заслуговує також факт, що пани радники висловлювалися російською мовою. Сам Бальцерович на запитання, чи має намір вивчати українську, ствердив – дуже, зрештою, “дипломатично”: “адже ж 60 відсотків українців розмовляє російською”. Це – правда, а якщо глянути на окуповані Росією Крим і Донбас, то, певно, цей відсоток є ще вищим», – читаємо в «GPC».
На запитання автора статті, хто фінансує діяльність його самого і його колег, у Бальцеровича стало видно роздратування. Він почав пояснювати, що «взаємно фінансуються», Міклош додав, що «розраховують на міжнародних спонсорів». «Що ж, це дуже прозоро», – констатує Павел Боболович. «Прес-конференція в Києві, під час якої я запитував Бальцеровича про його діяльність, мусила дуже роздратувати цього колишнього працівника Інституту основних проблем марксизму-ленінізму при Центральному комітеті Польської об’єднаної робітничої партії. Із зустрічі він вибіг, не бажаючи відповідати на подальші запитання польського журналіста (тобто мої), зрештою, від українських журналістів також утік. Нібито на літак. Мабуть, фінансований в рамках взаємної допомоти. Братньої», – закінчує автор статтю «Бальцерович мусив вийти».
Тижневик «Gość Niedzielny» пропонує статтю «Куди пливемо?», її авторка Ґражина Мислінська порівнює Україну до корабля, охопленого пожежею внутрішньої війни, який починає дрейфувати. «Команда втрачає довіру до капітана. Пасажири біднішають у жахливому темпі. Лише олігархи та їхні дворяни маються добре. Під палубою наростає бунт. Зміна першого офіцера може його лише відстрочити. Множаться запитання, але два – найголовніші: “Куди пливемо?” та “Чи корабель не розпадеться?”. Авторка цитує колишнього активіста Майдану і добровольця під час АТО В’ячеслава Тимощука: «Щоправда, вдалося викинути Януковича, та не вдалося ввести реформ». Тимощук почав індивідуальний протест на Майдані Незалежності в Києві і він – не єдиний. Як пише авторка, протестувальник вимагає виконання кількох вимог. «Дві – персональні: відставка прем’єр-міністра Яценюка (тижневик «Gość Niedzielny» – з датою 8 травня) і мера Дубна, де він живе. Чергова вимога – проведення люстрації. «Як нам реформувати країну і боротися з сепаратистами, якщо половина людей колишньої системи сприяє Росії? У Москві ФСБ має їхні папки (тобто документи проти них – ред.), тому вони послушні Росії, а не Україні», – сердиться Тимощук. Він також домагається ефективного соціального захисту для родин українських добровольців і солдатів, які служать на сході та самих військових, що втратили здоров’я на фронті.
Н.Б.