«Rzeczpospolita»: Україна віддалюється від Росії

«Rzeczpospolita» повідомляє, що Україна віддалюється від Росії. Протягом минулого року обидві країни вводили обмежувальні засоби одна проти одної, аж нарешті Росія ліквідувала зону вільної торгівлі з Україною. Водночас, з нового року обов’язує зона вільної торгівлі України та ЄС. Київ вибрав Захід – наголошує видання. Російський політолог Андрєй Макарін вважає, що в нинішій ситуації неможливим став стратегічний компроміс між Москвою та Києвом. Тепер основним завданням України є максимально відгородитися, як від Росії, так і від її східних регіонів, котрі фактично знаходяться під контролем Москви. Україна розраховує на можливе послаблення Росії спричинене економічною кризою, завдяки чому, через кілька років зможе привернути контроль над Донецьком та Луганськом і Кримом. Зразком для Києва є хорватська військова операція «Буря» з 1995 року, у наслідок якої хорвати відвоювали відірвані збунтованими сербами від центрального уряду хорватські території, що утворювали невизнану державу Республіка Сербська Країна. Своєю чергою Росія розраховує, що тиша на фронті у Східній Україні дозволить зняти з неї принаймні частину західних санкцій. В обох країн дотеперішні цілі залишилися без змін, але хочуть їх досягти в довгостроковій, а не короткій перспективі – каже Макарін у виданні «Rzeczpospolita».

Україна очима Оксани Забужко у тижневику «Newsweek». Письменниця працює тепер над новим романом, як каже, це буде розповідь про покоління наших батьків, а точніше про мовчання, про культуру мовчання та його психологію. Про світ, в якому ніхто нікого не чує. Вітгенштейн говорив, що найбільшою проблемою ХХ століття є проблема порозуміння. А тепер, це вже навіть не проблема порозуміння, а проблема бути почутим, бо нині кожен чує лише те, що розуміє – каже письменниця. У розмові з Лукашем Сатурчаком Оксана Забужко говорить також про польсько-українські взаємовідносини. В її оцінці, полякам подобається плекати в собі комплекс жертви. Але бути жертвою – це нічого доброго, бо тоді прокидається бажання відплати. Пані Забужко розкриває теж секрет російської душі. Як каже: «вони нападають, убивають, але водночас плачуть, що такі нещасливі, і я повинна їм співчувати!»

Л.І.