Ті, хто закликає відкрити кордони і впустити навіть півмільйона біженців, не розуміються на міграції – читаємо у щоденнику «Gazeta Wyborcza». Проте, як пояснює експерт у справах міграції Мацєй Дущик, держави, в яких є іммігранти, завжди функціонують краще у суспільній та економічній сферах ніж ті, де їх немає. Фахівець вказує на помилковий підхід політиків, нібито Польща не може прийняти біженців, тому що тут уже тисячі українців. Справді, трудова імміграція з України зросла. Торік було майже 400 тисяч клопотань про дозвіл на роботу в Польщі, а за перших шість місяців цього року – уже понад 400 тисяч. Тобто приїжджає більше українців, які тут хочуть влаштуватися на роботу, але вони не отримують статусу біженця. Це змінилося б, якби Україна заявила, що її територія окупована і життя українців під загрозою. Але досі держава функціонує, прикордонна служба – також, візи – видаються, – пояснює фахівець.
На постанову у справі надання статусу біженця очікує в Польщі 3911 осіб, з яких 1091 живе в десяти тимчасових осередках – пише «Dziennik. Gazeta Prawna». Біля себе, у велелюдних кімнатах, – православні грузини, українці та мусульмани – чеченці і кримські татари. Діти, дорослі й літні люди. Хворі і здорові. З різними біографіями і травмами – їх викидали з дому, ґвалтували, били, їхні родичі пропали або померли. Місяць тому в Інтернеті з’явився запис з одного з таких осередків у місцевості Лінін, де сповідники ісламу намагаються нав’язати біженцям-немусульманам, перш за все українцям і грузинам, свої звичаї, які стосуються одягу. Чоловікам у спеку забороняють носити короткі штани, а жінкам – короткі спідниці й сорочки. Одна з мешканок захищається, що це – територія Європейського Союзу і шаріат її не зобов’язує. На що один із чеченців відповідає: «Тут – ісламська держава, бо тут живуть мусульмани».
Польське видання наголошує: «Іноземці в Польщі залишені самі собі. Гроші на їх утримання – не проблема. Викликом буде інтеграція. Без неї вони або швидко втечуть, або провокуватимуть конфлікти».
У тижневику «Wprost» читаємо про «В’язнів Путіна». На фотографії – засуджені в показовому процесі український режисер з Криму Олег Сенцов та активіст Олександр Кольченко. Автор статті Ґжеґож Слюбовський пише: «Для кожного диктатора вибір – простий: можна пробувати домовитися із Заходом, розраховувати на нові кредити – або навпаки: прямувати до загострення ситуації. У цьому розіграші треба вистояти до кінця, щоб остаточно поставити все на одну карту. Владімір Путін опинився перед такою дилемою. Поки що, він організує ігрища, в яких одним з елементів є брати заручників», – відзначає публіцист.
Тижневик «Wprost» пише також про справу викраденої в Україні української льотчиці Надії Савченко, яку судять у Росії: «Вирок на замовлення». Як каже адвокат Ілья Новіков: «Для нас немає різниці, чи її засудять до 25-ти, чи навіть до 50-ти років. Ми знаємо, що вона не проведе у в’язниці більше, ніж рік, найдовше – два. Якщо до сих пір не впаде режим Путіна, то її обміняють на росіян, затриманих в Україні».
Н.Б.