Чого досягла польська дипломатія за часів Сікорського?
PR dla Zagranicy
Olena Babakova
23.09.2014 17:24
Якими є здобутки міністра Сікорського та які виклики очікують кабінет Еви Копач у царині закордонної політики - в огляді газет вівторка
Flickr/NS Newsflash
Вже не міністр, але, ймовірно, майбутній спікер Сейму Радослав Сікорський на сторінках газети «Rzeczpospolita» вирішив підсумувати свій семилітній період керування польською дипломатією. «Ми на доброму шляху» - таку назву має текст Сікорського, і екс-міністр пояснює – чому. Зріс рейтинг польської держави у світі, Польща тепер сприймається як джерело розв’язань, а не проблем. Сікорський наголошує, що підписання Україною та ЄС Угоди про асоціацію це наслідок функціонування ініційованою Польщею програми Східного партнерства. Нещодавній саміт НАТО вирішив зміцнити східний фланг Альянсу. А від 1 грудня поляк Дональд Туск покерує працею Європейської Ради. Сікорський пише, що після цих трьох подій із задоволенням відходить з посади шефа польської дипломатії. Серед своїх досягнень Сікорський називає підвищення рівня дипломатичних кадрів у МЗС, вихід польських дипломатів на Фейсбук та Твіттер, розвиток проектів польської допомоги для країн, що будують демократію. Чого ж шкода екс-міністру? Найбільше того, що агресивна політика Москви зіпсувала більшість зусиль, які Польща вклала у поліпшення відносин з Росією. Але, додає політик, якщо східний сусід перестане так поводитися, то співпраця з ним є можливою та потрібною.
Як радитиме собі польський уряд у закордонній політиці після відходу Сікорського – про це запитує «Dziennik Gazeta Prawna». Якщо у попередньому кабінеті Дональда Туска прем’єр міг покластися на міністра, то у новому уряді тягар дипломатичних обов’язків принаймні у перші місяці спаде майже виключно на прем’єра Еву Копач. І перший виклик, з яким вона муситиме собі порадити – це жовтневий саміт ЄС, на якому розглядатимуться можливі зміни до пакету кліматичного законодавства. Для Польщі було б дуже некорисним, якби інші країни пристали на пропозицію Єврокомісії знизити квоту можливих викидів СО2. Другий виклик – вибір першого місця для закордонного візиту, що має неабияке символічне значення. Традиційно польські політики їздили до інших столиць ЄС, але в теперішній ситуації колеги Копач пропонують їй обрати Київ. Ну і третє – це формування політики щодо України. Наразі спроби Копач сформулювати нову стратегію кабінету лише викликали у Польщі хвилю критики. Прем’єр ще має шанс реабілітуватися.
Безумовно, політика Владіміра Путіна змінила життя мільйонів росіян, а за ними – і мільйонів українців. А голова фонду «DemosEuropa» Павел Сьвєбода на шпальтах видання «Gazeta Wyborcza» закликає задуматися, що ж Путін зробив полякам. «Російсько-український конфлікт призвів до того, що наш польський образ світу знову став простим і зрозумілим, хоча й не в той спосіб, у який ми собі зичили», - стверджує соціолог. Сьвєбода бачить роль Варшави у тому, аби відкривати очі Європі на дії Росії та не допустити, аби стратегія ЄС зводилася лише до оборонної. Європа не має права пасивно очікувати, аж доля світу вирішиться у діалозі між США та Китаєм. ЄС має схилити Москву знову шанувати правила гри.
О.Б.