Чи буде війна? – запитує тижневик «Polityka». «Не тільки Україна та Близький Схід, але увесь світ на початку вересня 2014 року, здається, є об’єктом агресії сил, над якими не панує. Більше того – ми вже не віримо, що хтось знає, як опанувати цей хаос», - читаємо у тижневику. Автор статті Марек Островський аналізує, зокрема, ситуацію в Україні: сила Путіна полягає у його цинізмі – він заперечує факти, одне каже – інше робить. «Навіть Кадафі та Ассад, коли плели свої інтриги проти Заходу - мовчали, але як вже щось пообіцяли – слова дотримали», - пише Островський. Напередодні саміту НАТО у Ньюпорті публіцист питає – наскільки безпечною є сьогодні Європа? А світ? «Міжнародна політика нагадує дипломатичний прийом, на якому кожен має якусь болячку, але чемно усміхається. Ми – Україну під боком, Німечина – коштовне лідерство в ЄС і Єврозону, Франція – кризу в уряді й страх перед реформами, Іспанія і Великобританія – власних сепаратистів. Близький Схід – трагедію в Сирії, Лівії та каліфат на іраксько-сирійській території, Ізраїль – Хамас. А Америка? А Америка – це перевантажений працею жандарм, від якого кожен вимагає чогось іншого. Світ трішить у швах, а добрих новин нема».
«Чи НАТО повинно допомогти Україні зброєю?» - запитує сьогоднішня «Gazeta Wyborcza» міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. «Україна – в рамках будапештського меморандуму - є предметом гарантії важливих держав: США, Великобританії, Франції, - нагадує Сікорський. – На підставі цього договору, Україна зобов’язалася передати Росії третій у світі ядерний арсенал. Якщо ці гарантії мають переконати такі держави, як Північна Корея та Іран, то підписанти документа повинні відчути імператив, аби допомогти Україні, а не (своєю пасивністю – ред.) давати зброю в руки агресорові, котрий наїхав Україну». Голова польської дипломатії нагадує, що частиною саміту НАТО у Ньюпорті буде рада НАТО – Україна. Радослав Сікорський теж нагадує, що президент США Барак Обама кілька тижнів тому сказав – не виключаю постачаня Україні зброї якщо Росія піде на військове вторгнення.
Марія Пшеломєц на шпальтах тижневика «Polityka» пише про подвійне життя України. «В Луганську та Донецьку люди живуть у підвалах, без струму, води, під обстрілом. А коли вже є струм – дивляться російське телебачення, котре незмінно інформує про заговор Америки та бандерівців, щоб вирізати в Україні всіх, хто не розмовляє українською». Як пише журанілстка, мешканці Донбасу менш піддатні на російську пропаганду, ніж жителі Росії – життя саме коригує інформацію з російського ТБ. Однак... «Для частини донеччан та луганщан вбиті сепаратисти стануть героями, решта україцнів героями називатиме українських солдатів полеглих на сході України. Ця справа може становити більшу проблему, ніж ставлення до ІІ світової війни, Степана Бандери, УПА або Червоної Армії». Марія Пшеломєц зауважує, що серед мешканців західноукраїнських міст посилюється нагетивне ставлення до східних українців. «Дратують їхні вимоги – з одного боку, а з другого - звинувачення «західноукраїнських фашистів» у тому, що то вони розв’язали цю війну»,- каже представниця неурядової організації, що займається допомогою біженцям. Тож коли вже закінчиться кривава війна, Україну чекає другий етап битви – не кривавої, що не означає простої – пише Пшеломєц. – Битви за нормальне суспільство.