«Gazeta Wyborcza» публікує інтерв’ю з українською письменницею Оксаною Забужко, яка отримала в Польщі Літературну нагороду Центральної Європи Angelus.
Цю нагороду щороку вручають за найкращу книжку, яка вийшла польською мовою. Шанс отримати статуетку Angelus та 150 тисяч злотих мають письменники 21 країни. Роман «Музей покинутих секретів» вийшов у польському видавництві W.A.B.
Отже, у статті «Angelus за секрети в 3D» українська письменниця, зокрема, каже:
«Я хотіла написати щасливу любовну історію. Але я теж хотіла, аби мої герої змінювалися. А це страшенно тяжко, – статичного героя легше показати, ніж динамічного. Тому увесь історичний фрагмент, хоча й вимагав копіткого дослідження, дався мені набагато легше. Бо легше створювати дагеротипи, ніж портрети постатей, які живуть у Твоїй епосі і повинні бути розпізнавальними. Легше писати про померлих, ніж про живих».
Оксана Забужко також підкреслює, що частина українських критиків визнала роман «Музей покинутих секретів» антиукраїнським, а у Польщі вже з’явилися голоси, що це антипольський твір.
Коли українська письменниця отримувала літературну нагороду у Вроцлаві, вона зворушено сказала: «Розумію, чому зірки Голлівуда, отримуючи Оскарів, так ридають».
У газеті «Polska.The Times» розмова з євродепутатом Павелом Ковалем, політиком, який багато часу присвячує Україні та її проблемам.
«Коли Україна увійде до складу Європейського Союзу?», – запитує журналістка.
«Я думаю, що це триватиме якихось 20 років. Польща від часу підписання своєї Угоди про асоціацію, Європейської угоди, потребувала на це кільканадцять років, але нині змінився і час, і геополітичні умови, а сама Україна має зовсім інші, ніж ми тоді, проблеми. Ми підписували документ в абсолютно інших суспільно-політичних реаліях».
Євродепутат Павел Коваль також додав: «Існує ризик, що коли ми не будемо спостерігати, що діється в Україні, то можемо її втратити».
«Не програти Схід» – це стаття у виданні «Rzeczpospolita» польського євродепутата Марека Сівєца, де автор звертає увагу, як Росія відповідає на виклик реалізації євросоюзного проекту Східного Партнерства (Україна, Білорусь, Молдова, Азербайджан, Грузія, Вірменія), що передбачає наближення пострадянських суспільств до демократії, стандартів прав людини, сучасності та правопорядку:
«Росія завжди конкурувала з Європейським Союзом за цей регіон, але дотепер це була гра soft. Сьогодні ж, Кремль застосовує погрози і лякає країни Східного партнерства проблемами, котрих їхні економіки не подолають. Це означає радикальну зміну філософії стосунків з Росією, яка постає твердим гравцем, що має намір здомінувати і змусити країни до обрання визначеної у Москві дороги. Вона позбавляє суспільства вибору.
Якщо ЄС піддасться і не створить ефективної контрпропозиції, що дає її багатолітнім партнерам реальний шанс прийняття рішень без тиску, то її вірогідність на міжнародній сцені буде міцно заплямована.
Тож Євросоюз повинен термінового підкорегувати політику сусідства. Дотеперішня модель гідного повзання стає, щодо агресії з боку Росії, неефективною. Ми повинні швидше ліквідувати торговельні та візові перешкоди і міцніше заохочувати наших партнерів до співпраці».
В.П.